Дата документу 28.04.2020
Справа № 334/647/20
Провадження № 3/334/589/20
28 квітня 2020 Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Добрєв М.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП,
Із протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №090852від 03 лютого 2020 року вбачається, що 03 лютого 2020 року о 03 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 під'їзд не виконував неодноразове розпорядження працівників припинити дрібне хуліганство в формі нецензурної лайки .
Такі дії ОСОБА_1 за вищевказаним протоколом кваліфіковані за ст. 185 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав та пояснив суду, він не зрозуміє, за що його затримали та на підставі чого склали протокол про адміністративне правопорушення.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Так, ст. 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2011 року № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 року № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Як зазначено у пункті 17 цієї постанови Пленуму, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 185 і 185-7 КУпАП, судді зобов'язані перевіряти правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягається до відповідальності та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалася вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року. У мотивувальній частині постанови, поряд з поясненням притягнутої до відповідальності особи, необхідно наводити пояснення свідків, потерпілих, інші докази, що були досліджені у справі і покладені в основу прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Санкція ст. 185 КУпАП передбачає, зокрема, досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк до п'ятнадцяти діб, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
У справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58 рішення ЄСПЛ) Суд зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003).
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказані рішення ЄСПЛ, які згідно ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов'язкові і для працівників Національної поліції, справа про адміністративне правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 348381 від 16.07.2019 року та протоколу про адміністративне затримання серії АА № 050368 від 16.07.2019 року, не містить жодних доказів злісної непокори або невиконання вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, тобто справа не містить об'єктивних доказів того, що ОСОБА_1 відмовився від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків або намагався це зробити. До матеріалів справи не долучено, ані пояснень свідків адміністративного правопорушення, ані відеозапису подій, ані рапорту співробітника поліції, тобто відсутнє будь-яке підтвердження, яке б вказувало на порушення ОСОБА_1 вимог ст. 185 КУпАП.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Виходячи з положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши докази у справі на допустимість та належність, проаналізувавши їх в сукупності,суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ст.185КУпАП непідтверджена наявними доказами безсумнівно,а інших доказів,які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять,тому провадження в справі підлягає закриттю,у зв'язку з відсутністю події та складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 185, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, через відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена учасниками процесу до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі через Ленінський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Добрєв М. В.