Справа № 461/1946/20
Провадження № 1-кп/461/384/20
04.05.2020 року Галицький районний суд міста Львова у складі:
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, -
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває зазначене кримінальне провадження № 12019140050003482.
Прокурором у судовому засіданні заявлене та надано суду письмове клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці. Вимоги щодо продовження строку запобіжного заходу прокурор мотивує тим, що на даний час продовжують існувати ризики, встановлені ухвалою слідчого судді під час обрання запобіжного заходу, а саме: можливість переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та продовження вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних зі збутом наркотичних засобів та психотропних речовин. Тому, вважає, що менш суворі запобіжні заходи не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою заперечували. Зазначили, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту забезпечив би належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Просили суд врахувати, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає його утриманню під вартою.
Суд, заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надане прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, встановив, що обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 22 січня 2020 року під час досудового розслідування був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 березня 2020 року. Даний строк у подальшому був продовжений судом до 18 травня 2020 року.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. ч. 1 і 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
У пунктах 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжними заходами є: особисте зобов'язання (1); особиста порука (2); застава (3); домашній арешт (4); тримання під вартою (5).
Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання, а так само і продовження строку дії запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (1); тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується (2); вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого (3); міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (4); наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання (5); репутацію підозрюваного, обвинуваченого (6); майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (7); наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого (8); дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше (9); наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (10); розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини (11); ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї (12) - (п. п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Положеннями ст. 199 КПК України передбачено, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Враховуючи неможливість до спливу строку обраного раніше (продовженого) обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчити судовий розгляд кримінального провадження та прийняти остаточне рішення суд, керуючись зазначеним нормами процесуального права, зобов'язаний розглянути та вирішити заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобів у місця позбавлення волі.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом. Враховуючи стадію судового розгляду, суд не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, вважає, що підозра є обґрунтованою у розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що стороною обвинувачення в повному обсязі доведене існування ризиків, що у разі перебування ОСОБА_4 поза межами місця попереднього ув'язнення, він може вчинити нове кримінальне правопорушення. Про існування даного ризику свідчить той факт, що ОСОБА_4 , хоч і вважається несудимим в силу ст. 89 КК України, проте раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів.
Судом береться до уваги високий ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , зумовлений тяжкими наслідками для суспільства. Діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відноситься до тяжких злочинів. Згідно з санкцією статті, у разі визнання його винуватим, він може бути позбавлений волі на строк до десяти років.
Наведені вище обставини разом із суворістю можливого покарання можуть схилити його також і до втечі.
Суд зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій обвинуваченого, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Суд бере до уваги, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання сторони захисту на неможливість перебування обвинуваченого під вартою за станом здоров'я не може бути прийняте судом, оскільки у системі кримінально-виконавчої служби діє медична служба і ОСОБА_4 може надаватися необхідна медична допомога.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що інші (більш м'які) запобіжні заходи з об'єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку обвинуваченого. Тому, запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого слід продовжити на два місці з дня проведення судового засідання, тобто до 03 липня 2020 року.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави, який обраний ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22 січня 2020 року продовжує діяти.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 194, 199, 331, 369 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» по 03 липня 2020 року включно.
Вважати продовженим застосований альтернативний запобіжний захід у виді застави - 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 84080,00 гривень.
Роз'яснити ОСОБА_4 , його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент. Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є підставою для звільнення особи з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її проголошення. Обвинувачений, який перебуває під вартою, має право оскаржити ухвалу в апеляційному порядку у строк сім днів з моменту отримання її копії.
Головуючий суддя ОСОБА_1