233 № 233/909/20
05 травня 2020 року м. Костянтинівка
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А. О., представника відповідача Василянського О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання правочину дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,
Звернувшись до суду з позовом та уточнивши заявлені позовні вимоги (а.с.63-65), ОСОБА_1 просить: визнати дійним договір купівлі-продажу № 1823Н від 12 липня 2000 року житлового будинку АДРЕСА_1 , укладений між нею та Костянтинівською ОДПІ; визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка послалася на те, що вона з 2000 року та по теперішній час проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 .
12 липня 2000 року вона уклала договір купівлі-продажу житлового будинку № 1823 Н в Краматорській філії Донецької товарної біржі.
Договір був укладений між «продавцем» в особі Головного державного податкового ревізора - інспектора Артемівського головного податкового відділу податкової міліції ОСОБА_2 , який діяв від імені Костянтинівської об'єднаної податкової інспекції, на підставі довіреності, виданої Костянтинівською ОДПІ 11.07.2000 за № 7817/10/26-113, та «Покупцем» - ОСОБА_1 .
Відповідно до Договору, продавець продав, а покупець купив житловий будинок з надвірними прибудовами, який знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 1.1 Договору, сума правочину складала 540 грн, в т.ч., послуги біржі 4% - 25,92 грн.
В серпні 2019 року вона вирішила скористатися своїм правом на відчуження власності та звернулася з документами на будинок до приватного нотаріуса з метою укладання договору дарування.
Проте, нотаріус відмовила в посвідченні правочину, оскільки договір купівлі-продажу від 12.07.2000 не був нотаріально посвідчений, а правочин був укладений та зареєстрований на товарній біржі.
Отримавши відмову нотаріуса вона вирішила звернутися до суду з метою врегулювання даного питання в судовому порядку.
Під час укладання договору купівлі-продажу через біржу, вона не була обізнана юридично, а працівники товарної біржі та працівник податкової служби, не попереджали її про можливі наслідки недотримання нотаріальної форми посвідчення правочину.
Проте, сторонами за спірним договором купівлі-продажу були погоджені всі належні та істотні умови договору, а саме права на майно, його вартість, порядок його реєстрації і після його укладення, ці умови були повністю виконані сторонами: вона отримала житловий будинок, а продавець отримав грошові кошти.
Також, після укладення спірного договору вона звернулася до Костянтинівського бюро технічної інвентаризації, де на підставі наданого нею оригіналу Договору було зареєстроване її право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Зареєструвавши право власності, вона і гадки не мала, що договір купівлі-продажу укладений нею та представником податкової інспекції на товарній біржі і зареєстрований в Костянтинівському БТІ є неналежно оформлений, і таким чином поставлено під сумнів зареєстроване в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно її право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідач надав письмові пояснення на позов (а.с.79), в яких зазначив таке. Договір купівлі - продажу № 1823Н від 12.07.2000 не визнаний недійсним, що підтверджує непорушне право власності ОСОБА_1 . Таким чином, по справі не вбачається спору, тому що відсутні жодні докази чинення Головним управлінням ДПС у Донецькій області перепон у набутті ОСОБА_1 права власності на будинок. А тому, Головне управління ДПС у Донецькій області не є належним відповідачем у справі № 233/909/29 та може виступати лише третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 лютого 2020 року відкрито провадження у цій справі, справу призначено до підготовчого засідання (а.с.47).
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 березня 2020 року замінено відповідача Костянтинівсько - Дружківське управління Головного управління ДФС у Донецькій області на належного відповідача Головне управління ДПС у Донецькій області (а.с.71).
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 квітня 2020 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду (а.с.81).
Позивачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Представник відповідача Головного управління ДПС у Донецькій області Василянський О. А. заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових поясненнях на позов.
Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.
Судом установлено, що згідно із договором купівлі-продажу № 1823 Н від 12.07.2000, зареєстрованого у Краматорській філії Донецької товарної біржі, укладеним між Костянтинівською ОДПІ та ОСОБА_1 , - Костянтинівська ОДПІ продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок з надвірними побудовами номер п'ятдесят АДРЕСА_1 ) (а.с.12).
У відповідності до умов договору, ОСОБА_1 сплатила вартість об'єкту нерухомості у розмірі 540,00 грн. Зазначена обставина у судовому засіданні в повному обсязі визнала представником відповідача.
Право приватної власності ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_1 зареєстроване у Костянтинівському міському бюро технічної інвентаризації 14 липня 2000 року за реєстраційним номером 16880 у книзі № 60 (а.с. 12 зворот).
Відповідно до даних паспорту, позивачка з 25 липня 2000 року по теперішній час є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11), що підтверджує користування позивачкою спірним об'єктом нерухомості.
Згідно із інформаційною довідкою №146553272 від 23.11.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с.28).
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року визначає: щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Тому, оскільки договір купівлі - продажу був укладений 12.07.2000 року, до цих правовідносин положення ЦК України від 16 січня 2003 року застосуванню не підлягають, а застосовуються норми ЦК УРСР в редакції чинній на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 224 ЦК України (в редакції 1963 року) за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 128 ЦК України (в редакції 1963 року) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачалася необхідність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.
Таким чином, на дату укладання спірного договору купівлі-продажу в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 227 ЦК Української РСР 1963 року.
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, у разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше.
В цьому випадку, наявна колізія норм матеріального права, при цьому суд акцентує увагу, що Закон України «Про товарну біржу» було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, суд вважає правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.
Судом установлено, що сторони за договором купівлі - продажу виконали всі умови договору: Костянтинівська ОДПІ передала ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 прийняла будинок та сплатила за нього певну грошову суму.
Та обставина, що спірний договір не був посвідчений нотаріально перешкоджає позивачці у здійсненні права володіння та розпорядження належним їй майном.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, суд вважає, що є достатні підстави для визнання дійсним договору купівлі-продажу № 1823 Н житлового будинку номер АДРЕСА_1 , який укладено 12 липня 2000 року в Краматорській філії Донецької товарної біржі між Костянтинівською ОДПІ та ОСОБА_1 , а також для визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок номер АДРЕСА_1 .
При цьому, суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що Головне управління ДПС у Донецькій області не є належним відповідачем у цій справі у зв'язку з тим, що Головним управлінням ДПС у Донецькій області право приватної власності позивачки на будинок не оспорюється, з огляду на таке.
Головне управління ДПС у Донецькій області є правонаступником Костянтинівської об'єднаної податкової інспекції, яка була продавцем за спірним Договором купівлі - продажу та яка мала певні права та несла певні обов'язки за договором. Отже, Головне управління ДПС у Донецькій області, як правонаступник сторони спірного договору, є належним відповідачем у цій справі. Сам по собі факт відсутності будь-яких претензій та заперечень з боку Головного управління ДПС у Донецькій області, як правонаступника Костянтинівської об'єднаної податкової інспекції, не свідчить про неналежність особи, яка має відповідати за цим позовом та у даному випадку розцінюється судом як повне визнання відповідачем фактичних обставин у справі.
За таких обставин позов слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, адреса: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд.59, ЄДРПОУ 43142826) про визнання правочину дійсним, визнання права власності на нерухоме майно задовольнити у повному обсязі.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу № 1823 Н житлового будинку номер АДРЕСА_1 , який укладено 12 липня 2000 року в Краматорській філії Донецької товарної біржі між Костянтинівською об'єднаною державною податковою інспекцією та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на будинок номер АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 06 травня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки апеляційного оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя: О.В. Каліуш