233 № 233/9051/19
04 травня 2020 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мартиненко В. С.,
за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -
До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 29023,55 грн. В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що у відповідний період він працював на посаді майстра локомотивного депо у виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати. 17 липня 2017 року позивача було звільнено, проте відповідач не виплатив всі належні позивачу при звільненні суми. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої йому заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року складає 36420 грн 00 коп., після вирахування обов'язкових платежів її розмір відповідає 29023 грн 55 коп.
Відповідач надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, що спричинили не виплату заробітної плати позивачу, а саме: захоплення невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об'єктів АТ «Укрзалізниця», розташованих у м. Донецьк, в зв'язку з чим у відповідача з 16.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп'ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. У зв'язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати не можливо. Вважає, що позивачем не доведений факт виконання ним трудових обов'язків у спірний період та розмір заборгованості по заробітній платі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача АТ «Укрзалізниця» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце його проведення відповідач повідомлявся належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді майстра локомотивного депо (2 групи), зокрема з 12 липня 2016 року у реорганізованому на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» №303 від 15.04.2016 року виробничому підрозділі «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
17 липня 2017 року на підставі наказу від 10.07.2017 року № 8529/ДН-ОС позивач був звільнений у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , наказом (розпорядженням) № 8529/ДН-ОС від 10.07.2017 р. про припинення трудового договору (контракту), копії яких долучені до матеріалів справи.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило назву на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Згідно з ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Частиною 1 статті 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
Відповідно до частини 2 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Згідно з ст. 8 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов'язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Ухвалами Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 20 січня 2020 року та 24 березня 2020 року у Акціонерного товариства «Українська залізниця» було витребувано докази про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивача за періоди з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, документи щодо остаточного розрахунку з ОСОБА_1 , рішення робочої комісії з їх опрацювання або їх копії.
Відповідачем на виконання вказаних ухвал надано копії табуляграм, відповідно до яких працівнику у період з березня 2017 року по липень 2017 року заробітну плату було нараховано з урахуванням часу простою: в березні 2017 року в розмірі 4775,84 грн, що після утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів складає 3797,67,29 грн; за квітень 2017 року в розмірі 3664,84 грн, що після утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів складає 2914,21 грн; за травень 2017 року в розмірі 3664,84 грн, що після утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів складає 2914,21 грн; за червень 2017 року в розмірі 0,00 грн, що після утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів складає 0,00 грн; за липень 2017 року заробітну плату було нараховано в розмірі 24314,48 грн, яка складається, в тому числі, з компенсації за невикористану відпустку за 79 днів в сумі 17398,96 грн, вихідної допомоги при скороченні в сумі 6299,43 грн, що після утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів складає 19397,46 грн.
Вказані обставини відповідають розрахунку, наданому позивачем, а також відомостям щодо явки та неявки ОСОБА_1 на роботу, які містяться в табелях обліку використання робочого часу за березень, квітень, травень, червень, липень 2017 року, копії яких надані відповідачем.
Крім того, відповідачем на виконання вказаних ухвал суду надано довідку від 08.04.2020 р. за № 705/2, копію видаткового касового ордеру від 18 серпня 2017 року, з яких вбачається, що за першу половину березня 2017 року позивачу було нараховано заробітну плату в розмірі 2229,09 грн, яку після вирахування обов'язкових податків та зборів отримано позивачем 18 серпня 2017 року в розмірі 1772,54 грн, нарахування заробітної плати з 16 березня 2017 року по липень 2017 року не здійснювалося.
Також відповідачем надано копію повідомлення ОСОБА_1 про скорочення від 10.05.2017 року, копію наказу (розпорядження) № 3254/ДН-ОС від 10.07.2017 р. про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_1 , табельний номер 5345, яким звільнено працівника з 17.07.2017 р. на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України та вирішено згідно із ст. 44 КЗпП України надати працівнику вихідну допомогу у розмірі одного середнього заробітку, компенсацію за 79 днів відпустки, копію довідки-розрахунку невикористаних днів відпустки, за які надається компенсація під час звільнення (що відповідає наданій відповідачем копії табуляграми за липень 2017 року), копії довідок, згідно з якими заборгованість за спецодягом, депонована заробітна плата відсутні, копію довідки про відсутність використаних квитків для особистих потреб, копії особових карток та особового рахунку працівника, копію заяви на виплату матеріальної допомоги, копії наказів виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 173/в-т від 20.02.2017 року, № 268/в-т від 07.03.2017 року про відпустки без збереження заробітної плати, копію наказу виробничого підрозділу «Станція Дебальцеве-Сортувальна» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 236/ТЧ-14 від 11.05.2017 року про внесення доповнень у правила внутрішнього трудового розпорядку, копії розрахунків оплати середньої зарплати та оплати відпусток.
Згідно з наданою відповідачем копією наказу виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №131/ТЧ-14 від 20.03.2017 року було встановлено простій з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо».
Відповідно до наказу структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» №236/ДНД від 17.03.2017 року було встановлено простій з 20 березня 2017 року для всіх виробничих підрозділів дирекції відповідно до ст.ст. 34, 113 КЗпП України у зв'язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією.
Посилання відповідача про неможливість розрахунку заборгованості по заробітній платі через відсутність у роботодавця оригіналів первинних документів щодо розміру виконаної роботи та розміру заборгованості не спростовує висновків суду, оскільки обов'язок вести облік відпрацьованого часу та розміру заробітної плати покладено лише на роботодавця, обставини, які зумовлюють відсутність первинної документації, не звільняють роботодавця від обов'язку сплачувати заробітну плату працівнику, право на яку гарантоване Конституцією України.
Вказаний висновок відповідає позиції, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відповідно до якого відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Наявність форс-мажорних обставин, що спричинили невиплату заробітної плати та відсутність відомостей про облік відпрацьованого часу, не спростовує висновків суду, оскільки право на заробітну плату гарантоване статтею 43 Конституції України та відсутність вини відповідача у невиконанні своїх обов'язків щодо виплати заробітної плати не звільняє його від виконання такого обов'язку в наступному, а може лише бути підставою для звільнення роботодавця від відповідальності, передбаченої трудовим законодавством за вказане порушення трудових прав.
Враховуючи те, що з 20 березня 2017 р. встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» філії «Донецька залізниця» № 384 від 15.03.2017 р. та наказу СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» №236/ДНД від 17.03.2017 р., а відповідно до ч. 1 ст. 113, ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 83 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) та при припиненні трудового договору з підстави, зазначеної пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також те, що роботодавцем не спростовано вказаний розрахунок позивача, суд дійшов висновку про те, що розрахунок заборгованості по заробітній платі, здійснений позивачем, відповідає обставинам справи.
Відповідно до абз. 5 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Позивач, здійснюючи розрахунок заборгованості по заробітній платі не врахував вищезазначені положення та вказав суму заборгованості по заробітній платі після утримання обов'язкових податків та зборів, а також не врахував сплачену заробітну плату за першу половину березня 2017 року, нараховану в розмірі 2229,09 грн, та яку після вирахування обов'язкових податків та зборів позивач отримав в розмірі 1772,54 грн.
Розглядаючи питання про розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що відповідачем АТ «Українська залізниця» не спростовано розрахунок, наданий позивачем в частині заборгованості по заробітній платі в розмірі 34190 гривень 91 копійки (36420,00 - 2229,09). Разом з тим, суд дійшов висновку про необґрунтованість розрахунку позивача в частині заборгованості по заробітній платі в розмірі 2229,09 грн з підстав, що наведені вище.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 34190,91 грн з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 721,37 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 274 - 279, 354, 430, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 34190 (тридцяти чотирьох тисяч ста дев'яноста) гривень 91 копійки з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
В задоволені позовних вимог в частині стягнення з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 2229 (двох тисяч двохсот двадцяти дев'яти) гривень 09 копійок - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 721 (семисот двадцяти однієї) гривні 37 копійок.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - за квітень 2017 року в розмірі 3664 (трьох тисяч шестисот шістдесяти чотирьох) гривень 84 копійок з наступним утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: 83680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815.
Суддя