05 травня 2020 р. Справа № 160/4893/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Тернівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.05.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Тернівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій позивач просить:
- визнати дії Тернівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо відмови у внесенні в особові відмітки данних про національність громадянина ОСОБА_1 «німець» до актових записів цивільного стану протиправними;
- зобов'язати Тернівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внести в особові відмітки данні про національність громадянина ОСОБА_1 «німець» до актових записів цивільного стану:
- про одруження, актовий запис № 104 від 27 червня 2003 року, який зареєстровано відділом реєстрації актів громадянського стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області серія № НОМЕР_2 ;
- про народження сина, актовий запис № 104 від 27 квітня 2005 року на громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виданий відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області серія № НОМЕР_3 ;
- про народження сина, актовий запис № 204 від 10 серпня 2010 року на громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 виданий відділом реєстрації актів цивільного стану Тернівського міського управління юстиції Дніпропетровської області серія НОМЕР_4;
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за цією позовною заявою встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 до Тернівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.
З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що в свідоцтві про народження його національність встановлена не була, проте, на той час, правилами реєстрації народження було встановлено, що національність дітей встановлюється за національністю батька, а, оскільки національність його батька - «німець», то і позивач за національністю є «німець». У зв'язку із тим, що в особових відмітках актових записів про шлюб позивача і свідоцтвах про народження його дітей не міститься запису про його національність, останній звернувся із заявою та документами до Тернівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо внесення відповідних доповнень в особові відмітки до вищезазначених актових записів. За результатами розгляду цієї заяви відповідач висновком від 24.04.2020 року №419/20.33-13 повідомив позивача про відмову у внесенні змін про національність до актових записів цивільного стану, так як графа «національність» у бланках свідоцтв відсутня і у відмітках раніше не було зазначено про таке. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки всі надані ним документи свідчать про його соціальну приналежність до німецького народу та його виховання на культурі та традиціях німецьких сімей, тому має право на збереження своєї національної самобутності та відновлення своєї національності шляхом внесення відповідних змін в актові записи. На думку позивача, оскільки його національна належність є актом особистого самовизначення і жодним чином не впливає на його публічно-правові відносини з державою та на інтереси суспільства в цілому, то така відмова відповідача обмежує його право на приналежність до німецького народу, а також порушує право на вільне обрання та відновлення своєї національності, а відтак є протиправною. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, суд виходить із таких міркувань.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом приписів п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За змістом приписів п.7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Також вирішуючи питання юрисдикції спору, суд ураховує практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2019р. у справі №807/45/17, за якою позов про зобов'язання внести зміни до актового запису спрямований на захист права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права на відображення в актовому записі про народження інформації про належність батька до певної національності, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
За змістом правового висновку Великої Палати Верховного Суду, ураховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, а також з огляду на те, що позивач, подавши цей позов, не просив визнати неправомірними дії відповідача, а мав намір вирішити питання про внесення змін щодо національності в уже існуючий актовий запис, то спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №425/2737/17.
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України: актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків (частина перша); актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо (частина друга).
Згідно зі статтею 9 Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010р. №2398-VI (зі змінами) державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша); державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану (частина друга).
Частиною першою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" встановлено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Як встановлено судом зі змісту позовної заяви та доданих доказів, позивачем не оскаржується дотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень процедури розгляду заяви позивача щодо внесення змін до актового запису. У даному випадку ОСОБА_1 не погоджується з відмовою відповідача внести відповідні зміни до актових записів на підставі поданих документів, які, на думку позивача, підтверджують обґрунтованість вимог для внесення змін в актовий запис. У цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 спрямовані саме на захист права на забезпечення органом державної влади особистого немайнового права (частина перша статті 273 Цивільного кодексу України) на відображення в актовому записі щодо свого народження інформації та актових записів про шлюб та народження дітей належності позивача до німецької національності, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану.
Цивільним Кодексом України встановлено: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16); органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень забезпечують здійснення фізичною особою особистих немайнових прав (частина перша статті 273); орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення; якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (частини перша, друга статті 267); фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 275).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З огляду на судову практику Великої Палати Верховного Суду, наведене правове регулювання, підстави позову та додані докази, суд доходить висновку, що спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та повинен вирішуватись місцевим загальним суду відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Подібних висновків дійшов Верховний Суду в постанові від 19.12.2019р. у справі №688/4029/16-а. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи відповідно до Цивільного процесуального кодексу України рішення судів попередніх інстанцій, якими спір розглянуто по суті, залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій (постанова від 25.03.2020р. у справі №229/2823/19).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>».
З огляду на це, не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи характер спірних правовідносин, який є цивільно-правовим, суд доходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства і має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
На виконання вимог частини 6 статті 170 КАС України роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до цивільної юрисдикції, тому він може звернутися з даною позовною заявою до місцевого загального суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.
Також роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Турова