24 квітня 2020 р. Справа № 160/12789/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро питання щодо закриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - державний реєстратор відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Лунір К.І. про визнання протиправним та скасування рішення,-
18.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - державний реєстратор відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Лунір К.І., в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 04.11.2019 року про відмову у реєстрації місця проживання - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Означені вимоги вмотивовані тим, що позивач разом із дитиною зареєстрована за адресою по АДРЕСА_1 . Відповідно договору купівлі-продажу від 08.06.2001, посвідченого 08.06.2001 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ГТУ юстиції у Дніпропетровській області Поповою І. В., позивачу на праві власності належить житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Саме за адресою по АДРЕСА_2 уся родина позивача в тому числі неповнолітня дитина. Проживання родини за зазначеною адресою обумовлено непридатністю житлового приміщення по АДРЕСА_1 для проживання внаслідок необхідності проведення капітального ремонту та фактичного будівництва нового будинку. Реалізуючи право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання позивач 28.10.2019 звернулась до відповідача, в особі третьої особи у справі, подавши встановлений п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання", необхідний пакет документів для реєстрації місця проживання себе та неповнолітньої дитини за адресою по АДРЕСА_2 . Державний реєстратор, з'ясувавши наявність обтяжень на квартиру АДРЕСА_2 у формі арешту на майно накладеного 09.09.2019 постановою приватного виконавця Щигарцевим І. В. в межах виконавчого провадження № 57661967 з виконання виконавчого листа № 2-4185 виданого 23.05.2012 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, запропонувала позивачу чекати прийняття рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації місця проживання позивача після відповідних її консультацій. Не отримавши у день звернення до позивача будь-якого рішення остання змушена була 29.10.2019 звернутись із відповідною заявою про необхідність дотримання діючого законодавства та вимогою про прийняття рішення по суті її звернення. 04.11.2019 відповідачем, в особі державного реєстратора у справі прийнято рішення про відмову у реєстрації позивача та її неповнолітньої дитини місця проживання в приміщенні, що належить останній на праві власності за адресою: АДРЕСА_2 з підстав ненадання необхідних документів або інформації, а саме повідомлення приватного виконавця Щигарцева І. В. від 01.11.2019, через перебування, станом на 01.11.2019 зазначеної квартири на реалізації, відповідно до ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження". Слід зазначити, що фактичною підставою для відмови у реєстрації місця проживання позивача є володіння відповідачем інформації про наявність обтяжень на квартиру АДРЕСА_2 , у формі арешту на майно накладеного 09.09.2019 постановою приватного виконавця Щигарцевим І. В. в межах виконавчого провадження № 57661967 з виконання виконавчого листа № 2-4185 виданого 23.05.2012 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області стосовно зобов'язань за рішенням суду та призначення на 26.11.2019 електронних торгів по реалізації зазначеної нерухомості - ІНФОРМАЦІЯ_1, що фактично зумовить виселення родини позивача із житлового приміщення де вона фактично мешкає.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідачем у визначений законодавством строк відзиву на позовну заяву не подано.
У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третьої особи - державного реєстратора відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Лунір К.І. щодо позову або відзиву до суду не надходили.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2019 року зазначена вище справа розподілена та 19.12.2019 року передана судді Пруднику С.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.
20.02.2020 року ОСОБА_1 подано до суду заяву із додатками. Тобто, у встановлений строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.
21.02.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 року прийнято до свого провадження справу №160/12789/19, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання ОСОБА_1 про залучення третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - державного реєстратора відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Лунір К.І.
У період з 03.03.2020 року по 04.03.2020 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній відпустці, а в період з 05.03.2020 року по 19.03.2020 року суддя перебував на лікарняному.
Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
При вирішенні питання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Судовим розглядом встанволено, що позивачу на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу від 28.07.2000, зареєстрованому відповідно ст. 15 Закону України «Про товарні біржі», на товарній біржі «Екатеринославська» 28.07.2000 за реєстраційним № 008/0029-Н належить житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Відповідно свідоцтву про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04.07.2008 виконавчим комітетом Підгороднянської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, про що 04.07.2008 зроблено запис у Книзі реєстрації народжень № 125 позивач є законним представником - матір'ю - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Разом із дитиною позивач зареєстрована за адресою по АДРЕСА_1 .
Також, відповідно договору купівлі-продажу від 08.06.2001, посвідченого 08.06.2001 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ГТУ юстиції у Дніпропетровській області Поповою І. В., ОСОБА_1 на праві власності належить житлове приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Як зазначила позивач у поданій до суду позовній заяві, саме за адресою по АДРЕСА_2 уся родина позивача, в тому числі неповнолітня дитина.
Проживання родини за зазначеною адресою обумовлено непридатністю житлового приміщення по АДРЕСА_1 для проживання внаслідок необхідності проведення капітального ремонту та фактичного будівництва нового будинку.
Реалізуючи право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання позивач 28.10.2019 звернулась до відповідача, в особі третьої особи у справі, подавши встановлений п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання», необхідний пакет документів для реєстрації місця проживання себе та неповнолітньої дитини за адресою по АДРЕСА_2 .
Третя особа, з'ясувавши наявність обтяжень на квартиру АДРЕСА_2 , у формі арешту на майно накладеного 09.09.2019 постановою приватного виконавця Щигарцевим І. В. в межах виконавчого провадження № 57661967 з виконання виконавчого листа № 2-4185 виданого 23.05.2012 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, запропонувала чекати прийняття рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації місця проживання, після відповідних її консультацій, про що позивача мають поінформувати незабаром телефоном.
Не отримавши у день звернення до позивача будь-якого рішення, остання змушена була 29.10.2019 звернутись із відповідною заявою про необхідність дотримання діючого законодавства та вимогою про прийняття рішення по суті її звернення.
04.11.2019 державним реєстратором відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Лунір К.І. прийнято рішення про відмову у реєстрації позивача та її неповнолітньої дитини місця проживання в приміщенні, що належить останній на праві власності за адресою: АДРЕСА_2 з підстав ненадання необхідних документів або інформації, а саме повідомлення приватного виконавця Щигарцева І. В. від 01.11.2019, через перебування, станом на 01.11.2019 зазначеної квартири на реалізації, відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження».
Слід зазначити, що фактичною підставою для відмови у реєстрації місця проживання позивача є володіння відповідачем інформації про наявність обтяжень на квартиру АДРЕСА_2 , у формі арешту на майно накладеного 09.09.2019 постановою приватного виконавця Щигарцевим І. В. в межах виконавчого провадження № 57661967 з виконання виконавчого листа № 2-4185 виданого 23.05.2012 Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області стосовно зобов'язань за рішенням суду та призначення на 26.11.2019 електронних торгів по реалізації зазначеної нерухомості - ІНФОРМАЦІЯ_1 , що фактично зумовить виселення родини позивачки із житлового приміщення де вона фактично мешкає.
Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
На думку суду, спірні правовідносини пов'язані з правом користування та розпорядженням майном, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на зазначену квартиру. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства, а не в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі №821/3255/15-а.
Також слід врахувати, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно із ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, зазначивши у п.п. 22-24 рішення наступне:
"Суд знову зазначає, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (див. рішення у справі "Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року, п. 37).
Відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (див. рішення у справі "Занд проти Австрії", заява N 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення у справі "Коем та інші проти Бельгії", N N 32492/96, 32547/96, 32548/96, 33209/96 та 33210/96, п. 98, ECHR 2000-VII).
Як було раніше визначено, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)"."
Зазначена правова позиція Європейського суду з прав людини дає можливість виділити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін щодо доведення, як в даному випадку, своїх позицій з питань правомірності набуття права власності, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Верховний Суд в постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15 підкреслив, що участь у спорі суб'єкта владних повноважень як сторони справи ще не означає, що таки спір є публічно-правовий. При визначенні виду судочинства необхідно з'ясувати у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Необхідно також враховувати який спосіб захисту порушеного права обирається у позові.
Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04.04.2018р. у справі №817/1048/16, від 14.03.2018р. у справі №396/2550/17, від 11.04.2018р. у справі №554/14813/15-ц, від 15.05.2018р. у справі №686/22036/15-ц та ін. наголошувалось на тому, що у разі, якщо вимоги є похідними від спору щодо майна або майнових прав, має розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства (в залежності від порядку цивільного або господарського судочинства, так як такі спори за своїм характером є приватноправовими).
Таким чином, оскільки спір не є публічно-правовим, то це виключає можливість його розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч.2 ст.183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
Таким чином, суд робить висновок, що правовідносини у справі №160/12789/19 регулюються цивільно-процесуальним законодавством та їх вирішення передбачено в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідного клопотання до суду не надходило.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 180-189, 238, 241-243, 248, 256,295 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі №160/12789/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа - державний реєстратор відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Лунір К.І. про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз'яснити позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
При цьому, також роз'яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання. Згідно п.п.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Суддя С. В. Прудник