Провадження №2/760/2051/20
Справа №760/4070/19
27 березня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Усатової І.А.,
при секретарі - Омелько Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та зміну способу стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 12 098,26 грн., та змінити спосіб стягнення аліментів.
Посилається на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 04.02.2014 рішенням Бородянського районного суду Київської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05.06.2012 з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 20.04.2012 до досягнення дитиною повноліття.
Позивачка вказала, що відповідач ухиляється від сплати аліментів, у вихованні дитини участі не приймає, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Зазначає, що відповідач не сплачує аліменти за виключенням трьох платежів по 500 грн. за всі роки, і на даний час заборгованість становить 39 166 грн., що підтверджується довідкою Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 07.11.2018.
А тому, з урахуванням до п. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, просить стягнути на свою користь з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 12 098,26 грн., а також змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути аліменти у розмірі ј частки його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2019, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Усатовій І.А.
15.02.2019 ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовом позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та зміну способу стягнення аліментів.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вищезазначене суд, на підставі частини 5 статті 279 ЦПК України розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Встановлено, що позивач з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 04.02.2014 Бородянським районним судом Київської області (а.с.7).
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05.06.2012 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 20.04.2012 до досягнення дитиною повноліття (а.с.8).
Судом встановлено, що на виконанні у Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області знаходиться виконавчий лист № 2/1006/585/12, виданий Бородянським районним судом Київської області 05.06.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500,00 грн., щомісячно, починаючи з 20.04.2012 і до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість по аліментам станом на 01.11.2018 становить 39 166, 00 грн. У Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відсутня інформація щодо сплати боржником ОСОБА_2 аліментів за період з 20.04.2012 по 01.11.2018 згідно заяви стягувача від 05.07.2018, що підтверджується довідкою Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 07.11.2018 (а.с.9).
Вказані докази суд приймає до уваги, оскільки, вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом і ніким не оспорені.
Позивачка, звертаючись до суду з даним позовом, вказує, що згідно її розрахунку пеня становить 12 098,26 грн., що відповідає нормам п. 1 ч. 1 ст. 196 СК України та просить стягнути її з відповідача на свою користь.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім.
У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов'язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.
Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов'язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі невстановлення такого строку - після спливу семи днів після пред'явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.
У п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Верховний Суд у складі Великої Палати у Постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц зазначив, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Оскільки, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Враховуючи відомості про наявність у відповідача заборгованості по сплаті аліментів, суд вважає, що позивач має право на стягнення неустойки за несвоєчасно сплачені аліменти за період з квітня 2012 року по жовтень 2018 року.
Доказів на підтвердження звільнення відповідача від сплати неустойки, останнім не надано.
Статтею 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
З розрахунку неустойки за несвоєчасну сплату аліментів, наданого позивачем встановлено, що пеня розрахована починаючи з квітня 2012 року по жовтень 2018 року та розмір неустойки складає 12 098,26 грн. Розрахунок неустойки не суперечить положенням ч. 1 ст. 196 СК України, не спростований відповідачем. Тому з відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення у сплаті аліментів за період квітня 2012 року по жовтень 2018 року у розмірі 12 098,26 грн.
За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідач своїм правом надати суду відзив на позовну заяву і спростувати доводи позивача не скористався, будь-яких доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 76-81 ЦПК України про сплату аліментів та про те, що заборгованість утворилася з незалежних від нього причин не надано і клопотань перед судом про їх витребування не надано, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені по сплаті аліментів, саме у розмірі 12 098,26 грн., є обгрунтованою, такою, що ґрунтується на нормах законодавства, а тому підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача стосовно зміни способу стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
З досліджених судом доказів вбачається, що розмір аліментів, які були присуджені до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання дитини за рішенням суду від 05.06.2012, є значно меншими від встановленого мінімального розміру, визначеного розміру аліментів не достатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
До вказаних правовідносин застосовуються норми права, визначені Сімейним кодексом України.
Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною 3 статті 181 СК України,за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною першою статті 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно із статтею 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Тобто розмір аліментів, який стягується з відповідача на корить позивача на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 500 гривень за рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05.06.2012, не відповідає мінімальному розміру, встановленому статтею 182 СК України.
На час звернення з цим позовом до суду, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум дітей, віком від 6 до 18 років, з 01.01.2019 складає 2027 грн.
Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Такої висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182 - 184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Зі змісту наведених законодавчих приписів слід дійти висновку, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до пунктів 1 і 2 статті 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
За змістом статті 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
На аналогічні норми законодавства послалася і позивачка у своєму позові.
Відповідно до статей 12,13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Стягнення аліментів в зміненому розмірі слід розпочати з дня набрання рішенням законної сили.
Суд оцінивши наявні у справі докази у відповідності до статей 77, 78, 79, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх досліджені, за умови відсутності підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати дітей, враховуючи рівність прав та обов'язки щодо утримання батьками своєї дитини, приходить висновку про обгрунтованість позову, адже аліменти присуджені рішенням Бородянського районного суду Київської області від 05.06.2012 року в розмірі 500 гривень в місяць, є значно меншими від мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину віком від 6 до 18 років, передбаченого ч. 3 ст. 182 СК України, якого не достатньо для забезпечення належних умов життя та гармонійного розвитку дитини. Разом з тим, розмір аліментів визначений рішенням суду, заявлений позивачем до збільшення, шляхом зміни способу стягнення аліментів, у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) платника аліментів, ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідає інтересам дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому виповнилося 7 років, його рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку на даний час.
Окрім того, суд зазначає, що стягнення аліментів в зміненому розмірі слід розпочати з дня набрання рішенням законної сили, не з моменту пред'явлення зазначеного позову до суду.
Таким сином, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та зміну способу стягнення аліментів підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1536, 80 грн. ( 2 * 768,40 грн.).
Керуючись ст.ст. 7, 141, 155, 180, 181, 182, 192, 195,196 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 11, 12, 13, 141, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОК ІПН НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 20.04.2012 по 31.10.2018 у розмірі 12 098,26 грн., згідно виконавчого листа № 2/1006/585/12, виданого Бородянським районним судом Київської області 05.06.2012.
Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з фіксованої суми в розмірі 500 (п'ятсот) гривень на дитину згідно рішення Бородянського районного суду Київської області від 05.06.2012, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі ј заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше п'ятдесяти відсотків для дитини відповідного віку, щомісяця, з дня набрання рішенням законної сили і досягнення сином повноліття.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 1536, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: І.А. Усатова