ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 квітня 2020 року м. Київ № 640/15623/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доВідділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України
провизнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач 1) та Міністерства оборони України (нижче - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
- визнати дії та бездіяльність відповідачів щодо невиконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 у справі № 760/9306/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 у цій справі протиправними;
- визнати протиправним та скасувати рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019, яке було оформлено протоколом № 76 від 14.06.2019 про відмову в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 11.07.2019 про закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 760/9306/17, виданого 16.01.2019 Солом'янським районним судом м. Києва про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні;
- зобов'язати відповідача 2 прийняти рішення на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.08.2018 у справі № 760/9306/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 з урахуванням висновків, викладених у цих рішеннях.
В якості підстав позову позивач зазначив, що Міністерством оборони України вирішено відмовити в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 всупереч рішення суду у справі № 760/9306/17, наслідком чого, на думку позивача, стало прийняття Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправної постанови про закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 16.01.2019 № 760/9306/17.
Частиною першою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України) передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.12.2019 відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання; запропоновано відповідачу подати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали відзив на позовну заяву (відзив) та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документи, надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
У відзиві на позовну заяву Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наголошує на правомірності прийнятого ним рішення та вчинених дій, які оскаржуються у даній справі. Зокрема, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем 1 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 58810388, пунктом 2 якої зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та невідкладно повідомити державного виконавця з наданням відповідних документів. В подальшому, на підставі витягу з протоколу від 14.06.2019 № 76, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 11.07.2019 ВП № 58810388.
Міністерством оборони України відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не надавався.
Дослідивши матеріали справи, суд висловлюється про таке.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, своєю чергою публічно-правовий спір являє собою спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як убачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись із цим позовом в частині позовних вимог, пред'явлених до Міністерства оборони України, фактично оскаржує рішення, дії та бездіяльність відповідача 2, що мали місце під час виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.08.2018 у справі № 760/9306/17.
Тобто, до предмету спору в даній справі належить, в тому числі, невиконання зазначеним суб'єктом владних повноважень судового рішення у адміністративній справі № 760/9306/17, і намагання позивача в такий спосіб примусити останнього виконати це судове рішення.
Водночас, умови і порядок виконання судових рішень та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі альтернативно - Закон № 1404-VIII), згідно зі статтею 1 та частиною першою статті 18 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню; виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про відсутність підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Солом'янським районним судом м. Києва у справі № 760/9306/17.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 816/2016/17 (К/9901/50946/18).
Окрім того, статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Зокрема, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду врегульований статтею 383 КАС України, згідно з частиною першою якої особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суд примічає, що зазначені положення КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Таким чином, рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 76 від 14.06.2019, прийняте на виконання судового рішення у справі № 760/9306/17 і може бути оскаржене відповідно до статті 383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає, що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої названої статті за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення, прийнятого в іншій справі, суперечитиме статті 1291 Конституції України.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Зазначене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 та від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18.
Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність Міністерства оборони України, вчинені на виконання вищевказаного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 08.08.2018 у справі № 760/9306/17, він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними відповідних рішень, дій чи бездіяльності, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, оскільки існує рішення суду, що набрало законної сили, з того самого фактичного предмету спору (право позивача на одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ № 975) і між тими самими сторонами, вбачається висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до Міністерства оборони України на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі № 802/1933/18-а.
Суд також звертає увагу, що строк, передбачений частиною четвертою статті 383 КАС України, за наявності причин, які можуть бути визнані судом у справі № 760/9306/17 поважними, підлягає поновленню, зокрема, з огляду на закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог до Міністерства оборони України.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 238, статті 248 КАС України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі № 640/15623/19 за позовом б/н від 12.08.2019 ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Міністерства оборони України.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Відповідно до частини другої статті 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно частини першої статті 295 та частини першої статті 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя К.С. Пащенко