04 травня 2020 р. Справа №480/1621/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Московськобобрицької сільської ради (далі по тексту - відповідач) та просить визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву від 10.09.2019 № 672; зобов'язати відповідача надати відповідь на заяву від 10.09.2019 № 672; стягнути з Московськобобрицької сільської ради 2500,00 грн. моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем не надано відповіді на його заяву від 10.09.2019 № 672, яка була направлена електронною поштою на адресу Московськобобрицької сільської ради "mbobrikr@ukr.net". Як зазначає позивач, заява була по суті запитом на отримання публічної інформації, а Московськобобрицька сільська рада, не надавши відповіді на таку заяву в порядку та строки, встановлені законом, чим порушила його право на інформацію, передбачене Конституцією та законами України. Крім того, як зазначає позивач, внаслідок таких протиправних дій сільської ради, йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 2500,00 грн.
Ухвалою від 30.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Від Московськобобрицької сільської ради до суду надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що заява від 10.09.2019 № 672 повторює заяви ОСОБА_1 від 03.08.2018 № 488 та від 14.05.2018 (надійшла 14.05.2019) №322. Відповідь направлена листом №02-08/26 через відділення Укрпошти 14.01.2020. Крім того, вказано, що заява позивача підписана факсиміле, є нікчемною та не підлягає розгляду (а.с.16).
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку направив на електронну адресу Московськобобрицької сільської ради "mbobrikr@ukr.net" заяву від 10.09.2019 № 672 (а.с. 4), у якій просив надати інформацію про стан використання земель сільськогосподарського призначення комунальної та державної форм власності на території М.Бобрицької сільської ради, яку М.Бобрицька сільська рада надавала на запит Лебединської РДА у формі подібній тій, що ним наведена, а саме: Інформацію про стан використання земель сільськогосподарського призначення комунальної форми власності на території Лебединського району, станом на 01.05.2018, Інформацію про стан використання земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на території Будильської сільської ради, станом на 01.05.2018.".
Як зазначив позивач у своєму позові, відповідь на вказану заяву ним отримана не була, що стало підставою його звернення до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Згідно з статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Приписами статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
За приписами статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Згідно з частинами 1, 4 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлено запит громадянина, зобов'язаний об'єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати відповідь на запит на інформацію у встановлені законом строки.
Як встановлено судом, Московськобобрицька сільська рада отримала заяву ОСОБА_1 від 10.09.2019 № 672, що не заперечується відповідачем у письмових поясненнях. Однак, доказів надання відповіді на вказану заяву відповідач не надав, зазначивши лише, що заява від 10.09.2019 № 672 відтворює зміст заяв від 03.08.2018 № 488 та від 14.05.2018 (надійшла 14.05.2019) №322. Відповідь направлена листом №02-08/26 через відділення Укрпошти 14.01.2020 (а.с.16).
30.04.2020 на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2020 про витребування доказів відповідачем на електронну адресу суду подано копію листа від 14.01.2020 №02-08/26, з якого судом встановлено, що даним литом відповідь була надана на заяву позивача №322 (а.с.23-26).
Отже, з огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява позивача від 10.09.2019 № 672 взагалі не розглянута, відповідь на неї надана не була. Навіть у разі якщо запитувачем була направлена повторна заява аналогічного змісту у відповідача виникає обов'язок саме надати відповідь (відреагувати на заяву), зазначивши, в разі наявності, інформацію про те, що відповідне питання уже було розглянуте, позивача повідомлено про такий розгляд. Фактично відповідач взагалі не відповів позивачу на його заяву від 10.09.2019 № 672.
При цьому, доводи відповідача про те, що заява від 10.09.2019 № 672 підписана ОСОБА_1 за допомогою факсіміле, а тому є нікчемною та не підлягає розгляду, на думку суду, є необгрунтованими, враховуючи наступне.
Згідно вимог ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Як вбачається із копій заяви №672, як наданої ОСОБА_1 , так і представником Московськобобрицької сільської ради, направлений позивачем електронною поштою запит до відповідача (а.с.4, 17) містив усі, встановлені ч. 5 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" реквізити.
У той же час, недотримання вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону може бути підставою для відмови в задоволенні запиту. При цьому, суд наголошує, що Закон не надає розпоряднику інформації, до якого звернулись із таким запитом, права утримуватись від виконання обов'язку його розглянути та надати відповідь у встановлені законом строки.
З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на заяву від 10.09.2019 № 672 та зобов'язання Московськобобрицької сільської ради надати відповідь на заяву від 10.09.2019 № 672.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 2500,00 грн, враховуючи наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 Цивільного кодексу України).
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17.
Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Позивач зазначає, що його право на отримання інформації було обмежено і порушено, наслідком чого стало спричинення йому моральної шкоди, яку він оцінив у 2500,00 грн.
Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
У своєму позові ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що позивач змушений захищати свої права в судовому порядку, витрачати значні зусилля та час для його відновлення. Захист таких прав вимагає додаткових зусиль для організації часу, побуту, вивчати юриспруденцію, виконувати роботу адвоката.
Однак жодна із наведених у ст. 23 Цивільного кодексу України підстав не була доведена та обґрунтована в позовних вимогах, право на звернення до суду позивачем реалізовується на власний розсуд і дана обставина не є підставою для визнання факту наявності моральної шкоди. Позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем і саме у такому розмірі, в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, суд не вбачає підстав для здійснення розподілу судових витрат, так як жодних судових витрат позивачем не було здійснено, від сплати судового збору позивач був звільнений ухвалою суду від 30.03.2020.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Московськобобрицької сільської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Московськобобрицької сільської ради (вул. Центральна, 24, с. Московський Бобрик, Лебединський район, Сумська область, 42235, код ЄДРПОУ 04389621) щодо ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 10.09.2019 № 672.
Зобов'язати Московськобобрицьку сільську раду (вул. Центральна, 24, с. Московський Бобрик, Лебединський район, Сумська область, 42235, код ЄДРПОУ 04389621) розглянути та надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідь на заяву від 10.09.2019 №672.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя А.Б. Діска