про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
04 травня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/2171/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши матеріали позовної заяви розпорядника майном Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" Кізленка Вадима Андрійовича до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення, -
27 квітня 2020 року розпорядник майна Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" Кізленко Вадим Андрійович звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення позачергової ХLІ сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VІІ від 23 січня 2020 року "Про надання згоди на безоплатне прийняття гуртожитку по вул. Вадима Пугачова, буд. 14-А з власності ПрАТ "АвтоКрАЗ" до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука".
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Вирішуючи питання, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов наступних висновків.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" в особі його розпорядника майном Кізленка Вадима Андрійовича з рішенням позачергової ХLІ сесії Кременчуцької міської ради Полтавської області VІІ скликання від 23 січня 2020 року "Про надання згоди на безоплатне прийняття гуртожитку по вул. Вадима Пугачова, буд. 14-А з власності ПрАТ "АвтоКрАЗ" до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука", яким надано згоду на безоплатне прийняття з власності Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука об'єкту нерухомого майна, а саме: будівлі гуртожитку по вул. Вадима Пугачова, буд. 14-А (згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно - будівля гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКрАЗ" по вул . Московській, буд 14-А загальною площею 6277,1 кв.м, реєстраційний номер майна 1117581).
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що при прийнятті спірного рішення відповідач керувався, зокрема, Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", статями 328, 329 Цивільного кодексу України та статями 25, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; (пункти 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Водночас при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі органу місцевого самоврядування.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно зі статтею 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 у справі №808/703/18.
Відповідно до пункту 51 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Також пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради мають право на переважне придбання в комунальну власність приміщень, споруд, інших об'єктів, розташованих на відповідній території, якщо вони можуть бути використані для забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб територіальних громад.
Відповідно до статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Отже, предметом спору у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого у нього виникло право власності на об'єкт нерухомого майна, при цьому, як убачається з позовної заяви, фактичною метою звернення позивача з позовом є набуття речового права на таке спірне майно.
Звертаючись з цим позовом, Приватне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" в особі розпорядника майном Кізленка Вадима Андрійовича таким чином намагається захистити свій майновий інтерес щодо нерухомого майна - будівлі гуртожитку для висококваліфікованих працівників ХК "АвтоКрАЗ" по вул. Московській, буд 14-А загальною площею 6277,1 кв.м, оскільки вважає, що відповідачем неправомірно посягнуто на право власності Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" та позбавлено останнього права власності на вказане нерухоме майно.
Оскільки в основі спору, що розглядається, лежать організаційні та майнові відносини, що склалися щодо певного об'єкта права власності, то спір в цій справі не є публічно-правовим, а отже, не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Таким чином, за суб'єктним складом сторін та характером спірних відносин ця справа підлягає розгляду в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом розпорядника майном Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" Кізленка Вадима Андрійовича до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування рішення.
Роз'яснити право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя С.С. Сич