Справа № 420/3736/20
04 травня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №420/3736/20, за позовною заявою ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про:
визнання протиправним та скасування рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради №1400 від 17 квітня 2020 року «Про затвердження на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Затоківської селищної ради».
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 , було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№17218/20 від 30.04.2020р.) шляхом:
зупинення дії рішення Затоківської селищної ради №1400 від 17 квітня 2020 року «Про затвердження на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Затоківської селищної ради»;
заборони Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міськради та її виконавчим органам вчиняти дії від імені керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету селищної ради Чередниченко Юрія Анатолійовича та приймати рішення за його підписом;
заборони органам Державної казначейської служби України здійснювати бюджетні видатки на підставі платіжних доручень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради за підписом керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету селищної ради Чередниченко Юрія Анатолійовича.
В обґрунтування вищевказаного клопотання ОСОБА_1 зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову несе небезпеку заподіяння шкоди правам позивача, як члена територіальної громади смт. Затока, його свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки стороння особа отримає доступ до бюджетних ресурсів селищної ради на казначейських рахунках в Державній казначейській службі, зможе витрачати їх за власним розсудом, аналогічно розпоряджатися комунальним майном, відповідно позивач змушений буде докладати додаткових зусиль для необхідності поновлення своїх прав на майно територіальної громади, яким всупереч вимог закону розпоряджається третя особа.
Крім того, на думку ОСОБА_1 , оскаржуване рішення прийнято з очевидними порушеннями законодавства, зокрема, сесія, на якій прийнято рішення, проводилася у приватному будинку, не на території селища Затока, у «закритому» режимі, з забороною доступу до неї третім особам. Позивач особисто намагався потрапити до будинку за місцем проведення вищевказаної сесії, водночас двері домоволодіння були зачинені.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , вбачається, що останній має побоювання, що призначений на посаду секретаря виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_2 , може завдати шкоди інтересам громади та позивача відповідно.
Враховуючи вищевикладене, перш за все, суд зазначає, що судовому захисту підлягає лише порушене право, а не те, що можливо буде порушено у майбутньому. Завданням суду є не судовий контроль за законністю діяльності чи рішень, а захист прав та інтересів особи, які реально порушено. Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 31.10.2019 року по справі №826/15668/18.
Крім того, суд зазначає, що одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права .
Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, для встановлення існування хоча б однієї з названих обставин, з метою недопущення зловживань, суд зобов'язаний виходити з конкретних доказів.
Однак, позивачем не наведено та не надано до суду належних та допустимих доказів, які підтверджували хоча б одну з підстав забезпечення позову, чим не дотримано вимог ч.1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд наголошує, що доказів очевидної протиправності оскаржуваного рішення позивачем до суду також не надано.
На думку суду, запропонований заявником спосіб забезпечення адміністративного позову, у даному випадку, є його намаганнями захистити свої права, якщо їх можливо буде порушено у майбутньому, що виходить за межі мети інституту забезпечення позову, встановленого вимогами ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
З матеріалів справи не вбачається достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд звертає увагу, що побоювання позивача базуються лише на припущеннях.
Крім того, суд зазначає, що у «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі». Частиною 5 статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що повноваження секретаря сільської, селищної, міської ради можуть бути достроково припинені за рішенням відповідної ради.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення та заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №420/3736/20, за позовною заявою ОСОБА_1 до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, шляхом зупинення дії рішення Затоківської селищної ради №1400 від 17 квітня 2020 року «Про затвердження на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Затоківської селищної ради»; заборони Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міськради та її виконавчим органам вчиняти дії від імені керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету селищної ради Чередниченко Юрія Анатолійовича та приймати рішення за його підписом; заборони органам Державної казначейської служби України здійснювати бюджетні видатки на підставі платіжних доручень Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради за підписом керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету селищної ради Чередниченко Юрія Анатолійовича - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Я.В. Балан