04 травня 2020 року Справа № 280/1962/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 )
до - Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.03.2020 №Ф-5897-50 про сплату боргу (недоїмки),-
20 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Фізичної особи підприємця - ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області(далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 №Ф-5897-50, підписану уповноваженою особою відповідача про сплату недоїмки в сумі 20829,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 березня 2020 року ГУ ДПС у Запорізькій області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5897-50 на суму 20829,60 грн, яка виникла за рахунок самостійно поданого позивачем звіту про нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2018, 2019 рік у розмірі 20829,60 грн.
Позивач вважає вимогу про сплату боргу протиправною, оскільки позивач зареєстрована як фізична особа підприємець та є платником єдиного податку, разом з тим є пенсіонером та отримує пенсію за віком, а тому вважає, що на підставі статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI звільнена від сплати єдиного внеску.
Позивач вказує, що звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, 2019 рік подала помилково, про що зверталась до контролюючого органу з проханням здійсненням коригування сум ЄСВ, які підлягають сплаті,однак вказані доводи відповідачем не були взяті до уваги. Відтак, нарахування єдиного внеску вважає неправомірним, а тому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року №Ф-5897-50.
З наведених підстав позивач просить суд позов задовольнити.
24 березня 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
17.04.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №18193) поданий відзив на позов, відповідно до якого зазначив, що позов не визнає, посилаючись на законність формування та надіслання оскаржуваної вимоги. Позивач подала до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2018 рік, 2019 рік, задекларувавши до сплати суму єдиного внеску у розмірі 20829,60 грн, позивач самостійно визначила базу нарахування єдиного внеску, а згідно норм податкового законодавства, грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню. На підставі поданого звіту про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів відповідачем сформовано оскаржувану вимогу. Оскільки, на думку представника, при винесенні оскаржуваної вимоги контролюючий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
23.04.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Представники сторін до суду не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, оцінивши обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР), з 31.08.2005 по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець дата запису: 31.08.2005, номер запису: 2 103 000 0000 012641. Основний вид діяльності Код КВЕД 85.51 Освіта у сфері спорту та відпочинку;
Код КВЕД 93.12 Діяльність спортивних клубів (основний);
Код КВЕД 96.02 Надання послуг перукарнями та салонами краси).
Відповідно до пенсійного посвідчення від 31.05.2016 серія НОМЕР_2 , позивач є пенсіонером.
08.09.2005 позивач зареєстрована як платник єдиного соціального внеску (реєстраційний №08/11-10703), 12.04.2016 ОСОБА_1 має пільгу по сплаті ЄСВ - пенсіонер за віком.
ОСОБА_1 31.01.2019 до контролюючого органу надано звіт по ЄСВ за 2018 рік (реєстраційний № 9309240321 ), самостійно нараховано до сплати ЄСВ в сумі 9828,72 грн (3723,00 х 22% х 12 місяців), а також 06.02.2020 надано звіт по ЄСВ за 2019 рік (реєстраційний № 9333796757 ), яким самостійно нараховано до сплати ЄСВ в сумі 11016,72 грн (4173,00 х 22% х 12 місяців).
Враховуючи, що станом на 01.01.2019 у інтегрованій картці платника інформаціної системи «Податковий блок» по ЄСВ у ФОП ОСОБА_1 існувала переплата в сумі 15,84 грн, станом на 11.03.2020 загальна суму боргу складає 20829,60 грн (9828,72 + 11016,72 - 15,84).
17.03.2020 позивачем отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 № Ф-5897-50, відповідно до якої підлягає сплаті борг (недоїмка) у сумі 20829 грн. 60 копійок.
18.03.2020, у зв'язку з помилковістю подання звітів за 2018 та 2019 роки, позивачем подано до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області письмову заяву з проханням та здійснити коригування сум ЄСВ, які підлягають сплаті.
Відповідь на зазначений лист позивач не отримала.
Не погоджуючись із винесеною вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась з даним позовом до суду.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулює Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464).
Пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 до платників єдиного внеску відносить фізичних осіб - підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування. За приписами частини четвертої статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058), пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Розглядаючи у системному взаємозв'язку вказані норми Закону №1058 та положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464, досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством.
У зв'язку з цим застрахована особа у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування замість обов'язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов'язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Однак визначення статусу "пенсіонера за віком" передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії. Водночас, із проаналізованих положень законодавства не можна зробити висновок про пряму нормативну вказівку щодо обов'язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, що досягла пенсійного віку, для застосування норми про звільнення від сплати єдиного внеску.
Таким чином, частина четверта статті 4 Закону № 2464 передбачає сплату єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов'язкового державного соціального страхування при досягненні віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058, виключно на добровільних засадах.
Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" перше речення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI було викладено у новій редакції: "Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу". Отже, частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.
Конституційний Суд України у рішенні від 04.06.2019 у справа № 1 -13/2018 (1844/16, 3011/16) зазначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).
Системний аналіз норм чинного законодавства України дає підстави вважати, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
На думку суду, такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування шляхом укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як встановлено матеріалами адміністративної справи, відповідно до пенсійного посвідчення від 31.05.2016 серія НОМЕР_2 , позивач є пенсіонером. Згідно довідки Дніпровського відділу обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління ПФУ в Запорізькій області від 18.03.2020 № 836 ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в вищевказаному відділі з 12.04.2016 та отримує пенсію за віком.
31.01.2019 до контролюючого органу надано звіт по ЄСВ за 2018 рік (реєстраційний № 9309240321 ), самостійно нараховано до сплати ЄСВ в сумі 9828,72 грн (3723,00 х 22% х 12 місяців), а також 06.02.2020 надано звіт по ЄСВ за 2019 рік (реєстраційний № 9333796757 ), яким самостійно нараховано до сплати ЄСВ в сумі 11016,72 грн (4173,00 х 22% х 12 місяців).
18.03.2020, у зв'язку з помилковістю подання звітів за 2018 та 2019 роки, позивачем подано до Вознесенівського управління у м. Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області письмову заяву з проханням та здійснити коригування сум ЄСВ, які підлягають сплаті.
Відповідь на зазначений лист позивач не отримала.
Суд зазначає, що суб'єктом владних повноважень не доведена наявність договору про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що виключає необхідність сплати останнім єдиного внеску.
Крім цього, про те, що в звіті помилково зазначено до сплати суми єдиного внеску позивач повідомив контролюючий орган ще до винесення спірної вимоги, що свідчить про відсутність у позивача бажання на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У контексті наведеного, суд вважає, що у спірному випадку, у позивача існували передбачені законом пільги (звільнення) зі сплати єдиного внеску.
Таким чином, суд вважає, що винесена Головним управлінням ДФС у Запорізькій області та оскаржувана в даній справі вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку суду, у позивача відсутній обов'язок зі сплати єдиного соціального внеску.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.1652972814.1від 18.03.2020.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги від 11.03.2020 №Ф-5897-50 про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 №Ф-5897-50, яка прийнята Головним управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на суму 20829,60 грн щодо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 04.05.2020.
Суддя Р.В. Сацький