Номер провадження: 11-кп/813/851/20
Номер справи місцевого суду: 502/1380/15-к
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
22.04.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео-конференції (дистанційне судове провадження) апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 на вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 15.11.2019 р. в рамках кримінального провадження №12013170310000820 від 29.05.2013 р. відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ліски Кілійського району Одеської області, громадянина України, із базовою середньою освітою, до затримання працевлаштованого працюючого за наймом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 27.05.2013 р. Кілійським райсудом Одеської області за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, в силу ст. 75, 76, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки;
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання у виді 2 років та 1 місяця позбавлення волі за вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. та ОСОБА_9 призначено покарання у виді 3 років та 1 місяця позбавлення волі.
ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
В силу ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у виді 5 років та 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 відраховано з моменту його затримання, тобто з 16.09.2019 р. та залишено без змін відносно останнього до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_9 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення: з 12.03.2013 р. по 27.05.2013 р.; з 08.07.2014 р. по 05.01.2015 р.; з 12.10.2016 р. по 15.10.2016 р.; з 19.10.2016 р. по 08.12.2017 р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави судові витрати в розмірі 880, 20 грн.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він наприкінці літа 2012 р. (точну дату та час встановити не виявилось можливим) у денний час, маючи намір на незаконне придбання наркотичних засобів, з метою особистого вживання, в районі лісництва м. Вилкове Кілійського району Одеської області, поблизу дороги, зірвав дикоростучий кущ коноплі, який заховав там в тому ж місці з метою його висушування. Приблизно через 2 тижні ОСОБА_9 повернувся на те місце, де, маючи намір на незаконне виготовлення наркотичного засобу, подрібнив висохлий кущ коноплі, розсипав її у 5 сірникових коробок, які склав у поліетиленову папку, яку закопав у землю поблизу мосту. 28.05.2013 р. ОСОБА_9 із схованки дістав папку з зазначеною речовиною та пішов гуляти до м. Вилкове, де приблизно о 17 год., коли він проходив по одній із вулиць міста та висловлювався нецензурною лайкою, його було зупинено працівниками поліції та відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, в ході складання якого у присутності понятих у ОСОБА_9 проведено особистий огляд речей, при якому виявлено та вилучено 5 сірникових коробок з речовиною, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною масою 12,1 грамів, який включений в список №1 таблиці №1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», затверджений Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 р. та Постановою КМУ №1890 від 12.12.2002 р. «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів».
22.09.2012 р. приблизно о 23 год. (більш точного часу встановити не виявилось можливим) ОСОБА_9 поблизу будинку АДРЕСА_2 помітив мопед марки «Сузукі» на території вказаного домоволодіння, яке огороджене, де у останнього виник умисел на таємне заволодіння транспортним засобом, з метою реалізації якого ОСОБА_9 шляхом вільного доступу пройшов через хвіртку на територію зазначеного домоволодіння та викотив мопед марки «Сузукі», який належить ОСОБА_10 , та покотив його у невідомому напрямку, розпорядившись ним на власний розсуд та спричинивши ОСОБА_10 матеріальний збиток на суму 5 000 грн.
Того ж дня, 22.09.2013 р. приблизно о 23:10 год., ОСОБА_9 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , побачив на території вказаного домоволодіння, яке огороджене, шкіряну жіночу куртку та у нього виник намір на викрадення чужого майна, для реалізації якого, з метою особистої наживи, ОСОБА_9 , шляхом вільного доступу пройшов на територію вищевказаного домоволодіння, звідки таємно викрав шкіряну жіночу куртку вартістю 1 000 грн., у кишені якої знаходився телефон марки «Самсунг S 5230» вартістю 800 грн. з сім-картою оператора «Діджус» вартістю 10 грн., а також гроші на рахунку у сумі 20 грн.; телефон знаходився у шкіряному чохлі вартістю 20 грн., після чого з вказаним викраденим майном ОСОБА_9 зник з місця події, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_11 матеріальний збиток на суму 1 850 грн.
Окрім того, 08.05.2014 р. приблизно о 22 год. (більш точного часу встановити не виявилось можливим) ОСОБА_9 поблизу будинку АДРЕСА_3 помітив мопед марки «Лідер», модель ЕХ 50 QТ-В, на території вказаного домоволодіння, яке огороджене та у нього виник намір на заволодіння транспортним засобом, для реалізації якого останній шляхом вільного доступу через хвіртку пройшов на територію згаданого домоволодіння, звідки викотив на вулицю мопед марки «Лідер», модель ЕХ 50 QТ-В, який належить ОСОБА_12 , де, скориставшись ключами, що знаходилися у замку запалення, привів в дію двигун та поїхав у невідомому напрямку, тим самим розпорядився мопедом на власний розсуд та спричинивши ОСОБА_12 матеріальний збиток на суму 2 500 грн.
Далі, 20.05.2014 р. приблизно о 23 год. (більш точного часу встановити не виявилось можливим), ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , помітив на території вказаного домоволодіння мотоцикл марки «Урал», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить його дідусю ОСОБА_13 та у нього виник намір на заволодіння транспортним засобом, з метою реалізації якого ОСОБА_9 підійшов до зазначеного мотоцикла та через ворота, які були зачинені на засув і які він відкрив, привів підніжкою в дію двигун та поїхав у невідомому напрямку, розпорядившись транспортним засобом на власний розсуд та спричинивши ОСОБА_13 матеріальний збиток на суму 1 500 грн.
06.07.2014 р. приблизно о 24 год. (більш точного часу встановити не виявилося можливим), ОСОБА_9 поблизу одного з під'їздів багатоповерхового будинку АДРЕСА_4 побачив мопед марки «Фада», модель FD 50 QT-11, та у нього виник намір на заволодіння цим транспортним засобом, з метою реалізації якого останній підійшов до мопеду та покотив його на вулицю, де потім підніжкою привів в дію двигун та поїхав у невідомому напрямку, розпорядившись мопедом на власний розсуд та спричинивши потерпілому ОСОБА_14 матеріальний збиток на суму 5 000 грн.
Вимоги, наведені в апеляційних скаргах та узагальнення доводів осіб яки їх подали.
В апеляційній скарзі прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, зазначив, що вирок суду підлягає зміні у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з огляду на таке:
- призначаючи покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 року позбавлення волі суд припустився помилки та, всупереч вимогам ч. 4 ст. 70 КК України, до призначеного покарання частково приєднав невідбуте покарання у виді 2 років та 1 місяця позбавлення волі за вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. та остаточно призначив обвинуваченому покарання у виді 3 років та 1 місяця позбавлення волі;
- судом при зарахуванні у строк покарання обвинуваченому ОСОБА_9 строку попереднього ув'язнення із розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі не вирішено питання щодо зарахування строку попереднього ув'язнення до моменту набрання вироком законної сили;
- у вироку за другим епізодом незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_10 суд допустив помилку, зазначивши, що датою скоєння кримінального правопорушення є 22.09.2012 р., хоча фактично ОСОБА_9 вчинив вказаний злочин 22.09.2013 р.
Посилаючись на викладене, прокурор ОСОБА_8 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання та застосування до обвинуваченого вимог ч. 5 ст. 72 КК України та:
Призначити ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання, призначеного ОСОБА_9 за даним вироком, за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначеного вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. покарання, остаточно призначити останньому покарання у виді 3 років та 1 місяця позбавлення волі.
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання:
- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
За сукупністю злочинів, згідно ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. у виді 1 місяця позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 5 років та 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_9 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення з 12.03.2013 по 27.05.2013 р.; з 08.07.2014 по 05.01.2015 р.; з 12.10.2016 по 15.10.2016 р.; з 19.10.2016 по 08.12.2017 р.; з 16.09.2019 р. до набрання вироком законної сили з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.
В мотивувальній частині вироку за другим епізодом викрадення майна у ОСОБА_10 виправити описку та вважати вірним дату скоєння злочину - 22.09.2013 р.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку захисника, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.ч. 1 та 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону не відповідає.
Мотивуючи доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, суд першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів - показань потерпілих, свідків та матеріалів кримінального провадження, проти чого не заперечували учасники провадження, та обмежився лише допитом обвинуваченого, який провину у вчиненому визнав повністю та детально розповів про обставини, а також дослідженням матеріалів, що стосуються його особистості.
Отже, враховуючи те, що сторони кримінального провадження не оспорюють фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_9 правильно кваліфіковані за:
- ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту;
- ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортними засобами, вчинене повторно, з проникненням у сховище;
- ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, з проникненням у сховище.
Водночас, апеляційний суд вважає, що посилання сторони обвинувачення в апеляційній скарзі на допущення судом першої інстанції неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме порушення визначеного порядку призначення покарання, заслуговують на увагу з огляду на наступні обставини.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Положеннями ст. 70 КК України визначений порядок призначення покарання за сукупністю злочинів.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Частина 1 вищевказаної ст. 70 КК України передбачає, що при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Окрім того, абз. 6 п. 25 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 р. передбачено, що коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК; потім - за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно - за сукупністю вироків.
Як вбачається з матеріалів зазначеного кримінального провадження, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні інкримінованих злочинів в період часу з кінця літа 2012 р. до липня 2014 р.
При цьому, вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. ОСОБА_9 був визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2 та 3 ст. 185 КК України та йому, із застосуванням положень ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, було призначено остаточне покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України, ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки із покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (т. 3, а.с. 56-60).
Відповідно до резолютивної частини оскаржуваного вироку Татарбунарського райсуду Одеської області від 15.11.2019 р. (т. 3, а.с. 89), ОСОБА_9 до призначеного за ч. 1 ст. 309 КК України покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України було частково приєднано невідбуте покарання у виді 2 років та 1 місяця позбавлення волі за вищевказаним вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. та остаточно призначено останньому покарання у виді 3 років та 1 місяця позбавлення волі.
Проте, з аналізу вищевикладеного вбачається, що обвинувачений ОСОБА_9 взагалі не відбував покарання, призначене вищезгаданим вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р., оскільки його було звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Водночас, з аналізу змісту вищевикладених положень кримінального закону, зокрема, ч.ч. 1 та 4 ст. 70 КК України, випливає, що при призначенні покарання в разі встановлення, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку остаточне покарання призначається або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку в зазначеному провадженні допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та залишив поза увагою той факт, що ОСОБА_9 не відбував взагалі покарання, призначене попереднім вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р.
Таким чином, з огляду на вищевказані положення кримінального процесуального закону, ОСОБА_9 повинно було бути призначено покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за правилами його призначення за сукупністю злочинів, із частковим приєднанням у строк покарання за оскаржуваним вироком суду покарання, призначеного за попереднім вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р.
Окрім того, посилання сторони обвинувачення на невірне зарахування судом першої інстанції в строк покарання обвинуваченому ОСОБА_9 в рамках зазначеного кримінального провадження строку попереднього ув'язнення є слушними та обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до припису ч. 1 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (далі - Закон), попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону, підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VІІІ від 24.12.2015 р.), у строк попереднього ув'язнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
Як вбачається із резолютивної частини оскаржуваного вироку (т. 3, а.с. 89), суд зазначив, що строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 відраховується з моменту його затримання, тобто з 16.09.2019 р., при цьому, залишено без змін відносно останнього до набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом із тим, зараховуючи ОСОБА_9 у строк покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, суд допустився помилки, та не врахував, що з 16.09.2019 р. по теперішній час, тобто по 22.04.2020 р., ОСОБА_9 перебуває у режимі попереднього ув'язнення, що означає, що йому необхідно зарахувати у строк відбування покарання також цей строк попереднього ув'язнення до набрання вироком законної сили.
Що стосується вимог прокурора про внесення змін до мотивувальної частини оскаржуваного вироку щодо зазначення вірної дати вчинення ОСОБА_9 одного з епізодів злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, колегія суддів вважає за можливе, задля забезпечення дотримання принципу розумності строків розгляду кримінального провадження, зазначені вимоги задовольнити та виправити допущену судом першої інстанції очевидну описку щодо зазначення правильної дати вчинення ОСОБА_9 інкримінованого йому злочину - 22.09.2013 р.
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що вимоги прокурора в прохальній частині апеляційної скарги про визнання ОСОБА_9 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України задоволенню не підлягають, оскільки оскаржуваним вироком суду останній вже визнаний винуватим у вчиненні зазначених злочинів та висновок суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих йому злочинах іншими учасниками провадження не оспорюється, зміні вирок підлягає лише в частині призначення покарання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції - зміні в частині призначення покарання.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок або ухвалу.
Пункт 4 ч. 1 ст. 409 КПК України встановлює, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню, а також неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Таким чином, колегія суддів вважає, що враховуючи допущену судом першої інстанції неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилась у невірному призначенні покарання за сукупністю злочинів та зарахуванні в строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення, апеляційна скарга прокурора ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції - зміні в частині призначення покарання із призначенням покарання обвинуваченому ОСОБА_9 за сукупністю злочинів із застосуванням положень ч.ч. 1 та 4 ст. 70 КК України та зарахування у строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення обвинуваченому з моменту його затримання 16.09.2019 р. до вступу вироку в законну силу, тобто по 22.04.2020 р.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 373, 404, 405, 407, 409, 413, 419, 532 КПК України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_8 - задовольнити частково.
ВирокТатарбунарського районного суду Одеської області від 15.11.2019 р. відносно ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України - змінити в частині призначення покарання.
Призначити ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання, призначеного ОСОБА_9 за даним вироком, шляхом частково складання призначеного вироком Кілійського районного суду Одеської області від 27.05.2013 р. покарання, остаточно призначити останньому покарання у виді 3 років та 1 місяця позбавлення волі.
Призначити ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі та за ч. 2 ст. 289 КК України - покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Кілійського райсуду Одеської області від 27.05.2013 р. у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді 5 років та 1 місяця позбавлення волі без конфіскації майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_9 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення: з 12.03.2013 р. по 27.05.2013 р.; з 08.07.2014 р. по 05.01.2015 р.; з 12.10.2016 р. по 15.10.2016 р.; з 19.10.2016 р. по 08.12.2017 р. та з 16.09.2019 р. до набрання вироком законної сили, а саме до 22.04.2020 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В другому абзаці мотивувальної частини вироку виправити описку в даті вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 злочину та вважати вірною дату 22.09.2013 року.
В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою - в цей же строк з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4