28 квітня 2020 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши матеріали кримінального провадження №12016150270000681 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2020 року, стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Буг, громадянина України, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України;
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
обвинувачений ОСОБА_6
захисник ОСОБА_5
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду змінити. Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.2 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України та призначити покарання згідно санкції цієї статті. В зв'язку з відбуттям терміну покарання звільнити ОСОБА_6 з під варти в залі суду.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді 7 років позбавленні волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 23.10.2016р. На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015) ОСОБА_6 у строк відбуття покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 23.10.2016 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_6 - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишено без змін. На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави судові витрати, що складаються з вартості проведеної по справі судової молекулярно-генетичної експертизи в сумі 12701,76 грн. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник, не погоджуючись з кваліфікацією дій обвинуваченого за ч.2 ст. 121 КК України, посилаючись на покази свідків та на певні докази, вважає, що саме вказані ним в апеляційній скарзі докази, в сукупності спростовують висновки суду про умисне спричинення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, що спризвели до смерті ОСОБА_9 »
Вважає, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції зробив свій висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого злочину на підставі припущень щодо нанесення ним великої кількості ударів ОСОБА_9 , в тому числі і в голову від яких настала смерть, чим, на думку захисника, порушив приписи прямої дії - Конституції України.
Зауважує, що судом не враховано та не проаналізовано дії фельдшера ОСОБА_10 , який надавав потерпілому медичну допомогу, а саме чи правильно та на той час необхідні медичні препарати надавав ОСОБА_10 потерпілому, та чи не було цим спровоковано субарахноїдальний крововилив, який привів до смерті ОСОБА_9 .
На думку апелянта, в ході судового розгляду справи не зібрано беззаперечних доказів щодо умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_8 , є всі підстави для перекваліфікування дій обвинуваченого на ст. 128 КК України.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 20 жовтня 2016 року близько 22:30 години ОСОБА_6 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, запідозривши свого знайомого ОСОБА_9 у крадіжці його грошей, з метою з'ясування особистих відносин, прийшов до потерпілого ОСОБА_9 за місцем проживання останнього, що по АДРЕСА_2 . Знаходячись у приміщенні будинку за вказаною вище адресою між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виникла сварка, під час якої, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Реалізуючи такий умисел, ОСОБА_6 , діючи цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, та, не передбачаючи можливості настання смерті потерпілого внаслідок своїх дій, хоча, зважаючи на спрямованість ударів у життєво важливий орган людини - голову, стан здоров'я та вік потерпілого, обстановку та обставини події, повинен був і міг їх передбачити, з мотивів особистої неприязні, знаходячись навпроти потерпілого ОСОБА_9 , умисно зі значною силою кулаком правої руки наніс не менше трьох ударів в область голови потерпілого ОСОБА_9 , спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді: рани в лобній області зліва, зливаючогося синця в області правої та лівої орбіт, саден на спинці носа, осколкових переломів кісток і хрящів носа, трьох саден в скуловій області справа, злитого крововилива у м'яких тканинах лобно-тім'яної поверхні, обширного масивного субарахноідального крововиливу в лобній тім'яній області, осередкового забою головного мозку в правій лобно-тім'яній області, вираженого травматичного набряку та набухання речовини головного мозку, субдуральної гематоми об'ємом близько 15-20 мл в області правої середньої черепно-мозкової ямки, які у своїй сукупності є тяжкими тілесними ушкодженнями, що потягло смерть потерпілого від масивного обширного травматичного субархноідального крововиливу в поєднанні з забоєм головного мозку та вираженим травматичним набряком та набуханням головного мозку, та не менш як п'ятнадцяти ударів кулаками та ногами по тулубу потерпілого, спричинивши переломи 7-10 ребер зліва по лопатковій лінії, синця на тильній поверхні нижній третини лівого передпліччя, саден і синців на передній поверхні лівої та правої голені.
Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, на підтримку доводів апеляційної скарги захисника, думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винність у вчинені вказаного злочину.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочину обвинуваченими.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2. ст.121 КК України є правильною.
Крім того, захисник у своїй апеляційній скарзі не наводить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому злочині, а лише посилається на порушення, на його думку, судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, підставами для скасування чи зміни судового рішення є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.
Апеляційним судом не встановлено порушень, які наведені в апеляційній скарзі та які перешкодили суду всебічно розглянути матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та постановити законне і обґрунтоване рішення.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочину не визнав, заперечував настання смерті потерпілого від його дій. Суду пояснив, що 20.10.2016 року близько 11 год. 30 хв. він разом з ОСОБА_9 випили близько 0,5 л. самогону у нього вдома. Після чого, близько 13.00 год. завантажили на велосипеди мішки із насінням соняшника і пішли до олійні. При цьому обоє були п'яними, тому по дорозі ОСОБА_9 не втримуючись на ногах, декілька разів падав на землю. Від чого у ОСОБА_9 виник синець під оком. Після того, як ОСОБА_9 пішов додому, він виявим, що у нього зникли гроші. Він пішов до ОСОБА_9 та попросив його повернути викрадене, однак ОСОБА_9 кинувся до нього. Захищаючись він відштовхнув його двома руками від себе і в цей час ОСОБА_9 розрубав собі голову в області лоба об кутник плити, після чого впав на відро з водою. Він допоміг ОСОБА_9 встати, обробив горілкою рану, з якої йшла кров. Потім разом допили горілку, яка залишилась, примирились. Наступного дня він пішов до ОСОБА_9 провідати і приніс із собою спиртне. Поспілкувавшись із ОСОБА_9 він пішов додому, а наступного дня дізнався, що ОСОБА_9 помер.
Разом з тим, вина обвинуваченого в нанесенні умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого підтверджується доказами дослідженими судом та наведеними у вироку, а саме показами потерпілої ОСОБА_11 , яка суду пояснила, що точної дати вона не пам'ятає, близько 23.00 години їй зателефонував ОСОБА_12 який повідомив, що обвинувачений ОСОБА_6 пішов вбивати її брата ОСОБА_9 , вона відразу велосипедом поїхала до ОСОБА_9 додому, сторонніх осіб у будинку вже не було, в коридорі вона побачила безлад, ряднинки на підлозі були зім'яті, на стінах була кров. ОСОБА_9 в цей час лежав на ліжку, побитий, в крові, із видимою раною на голові. На її запитання, хто його так побив, ОСОБА_9 відповів, що ОСОБА_6 . Вона дала ОСОБА_9 знеболююче, та побувши ще близько години з ним, залишила його та поїхала додому, при цьому закривши будинок на замок, щоб ОСОБА_6 не повернувся. Коли наступного ранку близько 07:00 години приїхала до ОСОБА_9 , він ще був живий, а на кухні помітила, що помиті поли, потім вона хотіла розтопити піч, але виявила в ній одяг ОСОБА_9 , який припустила, що ОСОБА_6 намагався спалити. Вона прибрала в будинку і знову поїхала додому. Наступного разу вона приїхала до ОСОБА_9 в обідній час, того ж дня, а потім знову ввечері. Тоді ж до нього приїхав ОСОБА_6 із ОСОБА_13 та привезли горілку, однак ОСОБА_9 відмовився пити, оскільки почував себе дуже погано, весь час лежав на ліжку. На її запитання, навіщо ОСОБА_6 так побив ОСОБА_9 , обвинувачений пояснив, що він підозрював його у крадіжці грошей; поясненнями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та іншими свідками допитаними в судовому засіданні.
На підтвердження вини обвинуваченого суд вірно у вироку послався на покази експерта ОСОБА_17 , який повідомив, що дійсо він проводив судову медичну експертизу трупа ОСОБА_9 та складав висновок експерта № 128 від 12.12.2016 р., у якому дійсно допущена технічна помилка та помилково вказано наявність в останнього рани на голові справа, скоріше за все така рана знаходилася зліва. Хоча додав, що така помилка жодним чином не впливає ні на кваліфікацію тілесних ушкоджень, ні на причину смерті ОСОБА_9 , оскільки останній помер від ушкоджень отриманих в область голови, а не в якусь окрему її частину. Тілесні ушкодження, які були наявні у ОСОБА_9 могли утворитися від ударів руками чи ногами. Від падіння з висоти власного росту чи на велосипед ОСОБА_9 не міг отримати таких тілесних ушкоджень. Також повідомив, що розміри рани можуть змінюватися коли рана підсихає. Крім цього усі рани, які ОСОБА_9 отримав в голову не могли утворитися від будь-якого медичного лікування, такі утворилися тільки від фізичного контакту.
Крім того на підтвердження обвинувачення, суд вірно послався на протоколи огляду місця події від 23.10.2016р., висновки експертів №128 від 12.12.2016р., №228/ц від 04.11.2016р, №713 від 25.11.2016р., №716 від 25.11.2016р, №715 від 25.11.2016р, №1013 від 18.01.2017р. та висновок комісійно судово-медичної експертизи №102-К від 21.08.2017р.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , суду показав, що має медичну освіту, працює фельдшером швидкої допомоги. Точної дати він не пам'ятає, до нього звернувся ОСОБА_18 та попросив допомогти ОСОБА_9 , який перебував у тяжкому стані. Так, він близько 10.00 години прийшов до ОСОБА_9 та побачив, що він дуже побитий, були видимі тяжкі тілесні ушкодження, і його потрібно було терміново відвезти до лікарні, а крім того викликати поліцію. Однак ОСОБА_9 категорично відмовлявся їхати у лікарню, тож він надав першу медичну допомогу, оскільки відмовити у надані допомоги він не міг. Обробив рани, поставив йому одну крапельницю щоб зняти інтоксикацію, стабілізував тиск, який був занадто низький та зупинив кровотечу. При цьому він наполягав на необхідності виклику швидкої медичної допомоги, однак ОСОБА_9 категорично відмовлявся, а на його питання, хто його побив ОСОБА_9 сказав, що ОСОБА_6 , найбільші рани у ОСОБА_9 він пам'ятає на голові та обличчі.
На спростування доводів апеляційної скарги про те, що суд зробив висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину на підставі припущень щодо нанесення ним великої кількості ударів ОСОБА_9 , в тому числі в голову від яких наступила смерть, апеляційний суд зауважує, що відомостей про те, що виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження могли бути ним отримані у будь-якому іншому місці, у будь-яких інший час, за будь-яких інших обставин, які б мали суттєве значення, внаслідок діянь будь-якої іншої особи, ніж це передбачено обвинуваченням, жодним учасником судового розгляду суду не повідомлено.
Отже, твердження захисника, що в ході судового розгляду справи не зібрано беззаперечних доказів щодо умисного нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_6 , є неприйнятними.
Також є хибним припущенням те, що смерть потерпілого ОСОБА_9 настала через отримання ним некваліфікованої медичної допомоги, як вказує захисник, оскільки як вбачається із висновку експерта № 102-К від 21.08.2017 року, причиною смерті ОСОБА_9 були отриманні ним ушкодження в області голови, що підтвердив під час судового розгляду експерт ОСОБА_17 .
Таким чином, суд на підставі досліджених доказів, в їх сукупності, дійшов правильного висновку щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , які спричинили смерть потерпілого, вірно кваліфікував його дії за ч.2 ст. 121 КК України. Порушення судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи та постановлені вироку не допущено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказує апелянт у своїй апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено. Тому підстав для скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Поряд з цим, відповідно до оскаржуваного вироку, на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_6 зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з 23 жовтня 2016 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Враховуючи, що станом на момент розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_6 відбув призначене йому покарання, то він підлягає звільненню з під варти в зв'язку з фактичним відбуттям строку покарання.
У зв'язку з чим, апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 6 лютого 2020 року стосовно ОСОБА_6 залишити без змін.
Обвинуваченого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти негайно в залі суду в зв'язку з фактичним відбуттям, призначеного йому строку покарання.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: