Справа № 141/955/19
Провадження № 33/801/316/2020
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко А. В.
Доповідач: Міхасішин І. В.
30 квітня 2020 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Міхасішина І.В., перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 2 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, та стягнуто 420, 40 грн судового збору.
На таку постанову захисниками ОСОБА_1. - адвокатами Ходак В.В. 14 лютого 2020 року, та Панасюк Н.А. 15 лютого 2020 року були подані апеляційні скарги, у яких ставилося питання про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 квітня 2020 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_1 - адвокатів Ходака В.В. та Панасюк Н.А. залишено без задоволення, постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року залишено без змін.
06 квітня 2020 року ОСОБА_1 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку про повернення апеляційної скарги з таких підстав.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Процедура оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення регламентована положеннями Глави 24 КУпАП.
При цьому, порядок апеляційного перегляду постанови судді у справі про адміністративне правопорушення регулюється статтею 294 КУпАП.
Відповідно до ч.2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як видно з матеріалів справи, апеляційні скарги, подані в інтересах ОСОБА_1 , захисниками Ходаком В.В. та Панасюк Н.А. вже були предметом розгляду Вінницького апеляційного суду, за результатом якого було прийнято постанову, передбачену ч.8 ст. 294 КУпАП (а.с.194-197).
Відповідно до ч. 10 ст. 294 КУпАП постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повторне звернення з апеляційною скаргою, клопотанням про поновлення пропущеного строку до суду апеляційної інстанції з підстав, які були предметом розгляду апеляційного суду нормами КУпАП не передбачено.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Васильєв проти України» (заява N 11370/02) від 21 червня 2007 року «повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи.
Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру».
У рішенні у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03., ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
За таких обставин, чинними процесуальними нормами не передбачена можливість повторного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою цієї ж особи на це саме судове рішення, а тому зазначена апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Враховуючи наведене, керуючись ч.2 ст. 294 КУпАП, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Погребищенського районного суду Вінницької області від 06 лютого 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 2 ст. 130 КУпАП повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Міхасішин