Справа № 127/15779/19
Провадження №11-кп/801/108/2020
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
27 квітня 2020 року м. Вінниця
Колегія суддів Вінницького апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
в режимі відеоконференції засудженого ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_7 , в інтересах засудженого ОСОБА_8 , та засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2019, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутого покарання більш м'яким, засудженого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Грозний, Російської Федерації, громадянина України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про його умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для застосування положень статей 81 та 82 КК необхідно, щоб засуджена особа відбула відповідно не менше трьох чвертей та двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин. Тобто положення даних правових норм вимагають наявності строкового характеру призначеного особі покарання, від тривалості якого й здійснюється розрахунок строку фактично відбутого покарання, що і надає засудженій особі право на звернення з клопотанням про їх застосування.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
На погодившись із рішенням суду першої інстанції адвокат ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовільнити клопотання засудженого ОСОБА_8 та звільнити від відбування покарання умовно-достроково або замінити невідбуте покарання більш м'яким.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що ОСОБА_8 засуджений до довічного позбавлення волі, на даний час відбув 26,5 років ув'язнення, тому суд мав би звільнити від відбування покарання або замінити ОСОБА_8 покарання на більш м'яке.
На думку адвоката та засудженого ОСОБА_8 , він довів своє виправлення, тобто характеризується позитивно, дотримується правил поведінки установи, тому відповідно до ст. 81 КК України заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Зокрема адміністрація установи, в якій ОСОБА_8 перебуває двічі клопотала перед комісією з питань помилування про те, що вони вважають, що він заслуговує такого акту милосердя, як помилування.
З 2012 року й до сьогодні газета «Узник» під редагуванням ОСОБА_8 видається двома мовами (російською та англійською) і розповсюджується у одинадцяти країнах світу.
З 2017 року ОСОБА_8 керує створенням християнського реабілітаційного центру для тих, хто став на шлях виправлення та виишов з місць позбавлення волі. Також за цей час його перебування в неволі двічі друкували його книгу «У последней черты», ціль якої - направити людей на істинний, Божий шлях.
У разі дострокового звільнення ОСОБА_8 буде продовжувати займатися редакторською працею над газетою «Узник», а також займатися місіонерським служінням і закінчувати створення християнського реабілітаційного центру, який створюється за його проектом.
Вважають, що прогрес у напрямку виправлення, який зробив ОСОБА_8 , а також зміни, яких він зазнав, призводять до невиправданості його подальшого ув'язнення, оскільки для цього відсутні обґрунтовані пенологічні підстави.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши доповідача, думку засудженого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 , які підтримали свої апеляційні скарги з викладених у них підстав, прокурора, який просив апеляційні скарги залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Мотиви Суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вироком Кіровоградського обласного суду від 04.12.1995 ОСОБА_8 засуджений до смертної кари.
Вирок ухвалою Верховного Суду України від 28 березня 1996 року залишено без змін.
19 червня 2000 року ухвалою Кіровоградського обласного суду покарання у виді смертної кари ОСОБА_8 замінено на довічне позбавлення волі.
Порядок кримінального провадження визначений ст. 1 КПК України, згідно якої, на території України порядок кримінального провадження визначається Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, кримінальним процесуальним законом та іншими законами України.
Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, таким загальним засадам кримінального провадження, як верховенство права (п. 1), законність (п. 2) та диспозитивність (п. 19), згідно яких, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 1 і ч. 2 ст. 8 КПК). Під час кримінального провадження суддя зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших законодавчих актів. Закони та інші нормативно правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати кримінальному процесуальному кодексу України. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить кримінальному процесуальному кодексу України. У разі, якщо норми кримінального процесуального кодексу України суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення кримінального процесуального кодексу України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу (ч. 1 та ч. ч. 3 6 ст. 9 КПК).
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абз. 3 п. п. 3.1 п. 3), а у рішенні, від 22 вересня 2005 року, № 5 рп/2005, Конституційний Суд України вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування (абз. 2 п. п. 5.4 п .5).
Норми кримінального процесуального закону України зобов'язують суддю діяти виключно в межах своїх повноважень, передбачених процесуальним законом, та приймати рішення керуючись загальними приписами ст. 370 КПК України.
Згідно частини першої статті 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, не відбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», роз'яснено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі частини першої статті 82 КК України може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.
Положеннями статті 51 КК України передбачено як окремі види покарань за вчинення злочинів, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
Таким чином, зі змісту положення частини першої статті 82 КК України вбачається, що законодавством передбачено можливість заміни покарання у виді позбавлення волі на певний строк більш м'яким покаранням, при цьому заміна більш м'яким покаранням такого покарання, як довічне позбавлення волі, не передбачена.
Тобто, інститут звільнення від покарання чи заміни більш м'яким передбачає звільнення від строкового покарання.
ОСОБА_8 засуджений до довічного позбавлення волі, а тому суд позбавлений можливості визначити частину відбутого ним покарання від призначеного для застосування інституту умовно-дострокового звільнення.
Враховуючи викладене, та те, що до осіб засуджених до довічного позбавлення волі не можуть бути застосовані вимоги ст. 81 КК України, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції прийнято законне рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування якого відсутні.
Посилання засудженого ОСОБА_8 та його адвоката на порушення Україною своїх міжнародних зобов'язань, а також на практику Європейського суду з прав людини у частині необхідності з боку держави передбачити можливість та механізм умовно-дострокового звільнення засудженого до довічного позбавлення волі, також є безпідставним.
Так, частиною першою статті 87 КК України передбачено можливість здійснення Президентом України помилування стосовно індивідуально визначеної особи.
Згідно з частиною другою статті 87 КК України актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років.
Таким чином, КК України передбачено можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким покаранням шляхом помилування засудженого, що у повній мірі відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Норми «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та практика Європейського суду з прав людини не надає права суддям приймати рішення, які не передбачені нормами КПК України (в тому числі щодо періодичності та умов перегляду покарання у вигляді довічного позбавлення волі), а їх процесуальний порядок чітко не врегульований саме нормами національного законодавства України.
Відсутність правової визначеності у нормах КПК України порядку розгляду таких клопотань не надає суду повноважень вийти за межі своєї компетенції та порушити ст. 6 Конституції України, відповідно до якої органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
На думку Суду, безпідставними є посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пєтухов проти України» у якому суд відзначив неузгодженість позиції Уряду України та правозастосовної практики щодо звільнення засуджених до довічного позбавлення волі за певних умов та необхідності реформування системи перегляду таких покарань, оскільки предметом судового розгляду були вимоги конкретного громадянина, який звернувся із позовом проти України, а не ОСОБА_8 .
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання засудженого, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги адвоката ОСОБА_7 , в інтересах засудженого ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2019, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутого покарання більш м'яким ОСОБА_8 , залишити без зміни.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судові рішення апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4