Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №552/3174/15-а
адміністративне провадження №К/9901/13805/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 10.07.2015 (головуючий суддя Яковенко Н.Л.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2015 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Перцова Т.С., Любчич Л.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, третя особа - Вищий навчальний заклад Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі", про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві (далі - УПФУ Київського району в м. Полтаві) щодо відмови у перерахунку призначеної йому наукової пенсії;
- зобов'язати УПФУ Київського району в м. Полтаві зробити перерахунок призначеної йому наукової пенсії з урахуванням доплат за роботу на 0,25 - 0,5 ставки за 2000-2008 роки та її індексації;
- зобов'язати УПФУ Київського району в м. Полтаві виплатити йому різницю (компенсацію) між перерахованим та раніше призначеним розмірами пенсії (Х - 3395 грн = У) за період з жовтня 2013 року по травень 2015 року включно, тобто за 20 місяців, та її індексації за вказаний період.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обгрунтована фактично доводами адміністративного позову, яким на думку позивача, судами надано неправильну оцінку. Скаржник наполягає на тому, що відповідно до Додатку до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.06.1993 за №76 не являється сумісництвом робота викладачів вищих навчальних закладів у тому самому навчальному закладі понад установлену норму учбового навантаження. Отже, з викладених підстав стверджує, що його робота на 0,25 - 0,5 ставки у тому ж навчальному закладі, в якому він працював (Полтавському університеті економіки і торгівлі) не є сумісництвом, а відтак вважає, що він має право на перерахунок призначеної йому наукової пенсії з урахуванням доплат за роботу на 0,25 - 0,5 ставки за 2000-2008 роки.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
У запереченні на касаційну скаргу Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області просить залишити скаргу позивача без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Справу передано до Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, пенсія йому призначена та виплачується УПФУ Київського району в м. Полтаві.
Відповідач для обчислення розміру пенсійного забезпечення позивача врахував заробітну плату за основним місцем роботи без внутрішнього сумісництва за період роботи на посаді доцента кафедри комерційної діяльності з 01.07.1995 по 30.06.2000, з 01.07.2000 по 30.09.2013.
30.04.2015 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок призначеної йому наукової пенсії з урахуванням доплат за роботу на 0,25 - 0,5 ставки за 2000-2008 роки.
14.05.2015 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії з посиланням на те, що пенсія ОСОБА_1 нарахована та виплачується відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства, а зарахування заробітної плати за роботу за сумісництвом до заробітної плати за основним місцем роботи, як доплати за науково-педагогічну діяльність, не можливе.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, діяв на підставі та в межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачено чинним законодавством України, оскільки робота позивача на 0,25-0,5 ставки є роботою за сумісництвом, що підтверджується довідками навчального закладу.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Перерахунок пенсії науковим працівникам здійснюється відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Згідно з абз. 9 ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» науковий працівник - вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.
Відповідно до частин 2 - 5 статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років. Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески). За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати. Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період наукового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.
Отже, стаж наукової роботи обчислюється тільки за основним місцем роботи, при чому, оплата праці за роботу виконану на умовах сумісництва у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації не враховується до заробітної плати для обчислення пенсії.
Відповідно до п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Мiнiстерства юстицiї України, Мiнiстерства фiнансiв України вiд 28.06.93 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за № 76, сумiсництвом вважається виконання працiвником, крiм своєї основної, iншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вiльний вiд основної роботи час на тому ж або іншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї або у громадянина (пiдприємця, приватної особи) за наймом.
Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення.
Згідно з вказаним Переліком не є сумiсництвом: 1) лiтературна робота, в тому числi робота по редагуванню, перекладу та рецензуванню окремих творiв, яка оплачується з фонду авторського гонорару; 2) технiчна, медична, бухгалтерська та iнша експертиза з разовою оплатою працi; 3) педагогiчна робота з погодинною оплатою працi в обсязi не бiльш як 240 годин на рік; 4) виконання обов'язкiв медичних консультантiв установ охорони здоров'я в обсязi не бiльш як 12 годин на мiсяць з разовою оплатою працi; 5) керiвництво аспiрантами в науково-дослiдних установах i вищих навчальних закладах науковцiв та висококвалiфiкованих спецiалiстiв, якi не перебувають у штатi цих установ та учбових закладiв, з оплатою їх працi в розрахунку 50 годин на рiк за керiвництво кожним аспiрантом; завiдування кафедрою висококвалiфiкованими спецiалiстами, у тому числi тими, що займають керiвнi посади в навчальних закладах i науково-дослiдних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік; 6) проведення консультацiй науковими працiвниками науково-дослiдних iнститутiв, викладачами вищих навчальних закладiв та iнститутiв удосконалення лiкарiв, головнимиспецiалiстами органiв охорони здоров'я в лiкувально-профiлактичних установах в обсязi до 240 годин на рiк з погодинною оплатою працi; 7) робота за договорами провiдних наукових, науково-педагогiчних i практичних працiвникiв по короткостроковому навчанню кадрiв на пiдприємствах i в органiзацiях; 8) робота без зайняття штатної посади на тому самому пiдприємствi, в установi, органiзацiї, виконання учителями середнiх загальноосвiтнiх та викладачами професiйних навчально-освiтнiх, а також вищих навчальних закладiв обов'язкiв по завiдуванню кабiнетами, лабораторiями i вiддiленнями, педагогiчна робота керiвних та iнших працiвникiв учбових закладiв, керiвництво предметними та цикловими комiсiями, керiвництво виробничим навчанням та практикою учнiв i студентiв, чергування медичних працiвникiв понад мiсячну норму робочого часу i т. iн.
Робота учителiв i викладачiв середнiх загальноосвiтнiх, професiйних та iнших навчально-виховних закладiв, а також вищих навчальних закладiв, прирiвнених до них по оплатi праці працiвникiв, концертмейстерiв i акомпанiаторiв навчальних закладiв по пiдготовцi працiвникiв мистецтв та музичних вiддiлень (факультетiв) iнших вищих навчальних закладiв, у тому самому навчальному закладi понад установлену норму учбового навантаження, педагогiчна робота та керiвництво гуртками в тому самому навчальному закладi, дошкiльному виховному, позашкiльному навчально-виховному закладi; 9) переписування нот, яке виконується за завданнями пiдприємств; 10) органiзацiя та проведення екскурсiй на умовах погодинної або вiдрядної оплати працi, а також супроводження туристських груп у системi туристично-екскурсiйних установ профспілок; 11) інша робота, яка виконується в тому разi, коли на основнiй роботi працiвник працює неповний робочий день i вiдповiдно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його працi по основнiй та iншiй роботi не перевищує повного окладу (ставки) за основним мiсцем роботи; 12) виконання обов'язкiв, за якi установлена доплата до окладу (ставки) в процентах або в українських карбованцях.
Відповідно до статті 21 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245, працівники підприємств, установ і організацій мають право крім основного трудового договору укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.
Факт укладення трудового договору на умовах сумісництва має бути відображений у заяві працівника та в наказі (розпорядженні) роботодавця. Робота за сумісництвом відображається в табелі обліку робочого часу та оплачується пропорційно відпрацьованому часу.
Проте, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували та належним чином не перевірили і не надали оцінки доводам позивача, що його робота не є сумісництвом, оскільки йому надавалось додаткове педагогічне навантаження в обсязі 0,25-0,5 ставки в межах тієї ж кафедри, за що нараховувалась додаткова заробітна плата. Як і не перевірили, чи укладались з позивачем та навчальним закладом, де він працював, додаткові трудові угоди (контракти), та яким чином обліковувалась робота позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
При цьому, суд зазначає, що чинна стаття 20 КАС України, а саме частина перша, визначає виключний перелік спорів, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, до якого не включено рішення суб'єктів владних повноважень, що є предметом спору у цій справі. Проте, згідно з частиною 2 цієї статті окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Отже, спір у цій справі повинен розглядатися Полтавським окружним адміністративним судом.
Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»), суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 10 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук