Номер провадження: 22-ц/813/2115/20
Номер справи місцевого суду: 521/16030/19
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.
Доповідач Заїкін А. П.
16.04.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 521/16030/19
Номер провадження: 22-ц/813/2115/20
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Бикової К.І.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідачі - 1) державний реєстратор Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» - Манюта Сергій Васильович, 2) Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти Сергія Васильовича, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності, за апеляційною скаргою адвоката Ткаченка Бориса Романовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси, постановлену у складі судді Тополевої Ю.В. 10 грудня 2019 року, про скасування заходів забезпечення позову,
встановив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю дій державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» - Манюти С.В.щодо вчинення реєстраційних дій, які мають наслідком набуття права власності на спірне майно за відповідачем - ПАТ «Дельта Банк»(а. с. 2 - 9).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2019 року відкрито провадження у справі (а. с. 13 - 14).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30.09.2019 року (а. с. 31 - 32) задоволено заяву ОСОБА_1 від 30.09.2019 року про забезпечення позову (а. с. 18 - 20).
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час розгляду справи судом першої інстанції, а саме 06 листопада 2019 року, від АТ «Дельта Банк» до суду першої інстанції надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, в якій представник ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року.
Заява про скасування заходів забезпечення позову обґрунтована невідповідністю ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року вимогам норм процесуального права з підстав постановлення ухвали про забезпечення позову під час наявності законодавчої заборони накладення арешту на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно та грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. АТ «Дельта Банк», починаючи з 03 жовтня 2015 року знаходиться в процесі ліквідації. Тому, відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ч. 4 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову підлягають скасуванню (а. с. 66 - 67).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року вищенаведене клопотання АТ «Дельта Банк» про скасування заходів забезпечення позову задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року у справі № 521/16030/19 у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою - АДРЕСА_2 (а. с. 126 - 127).
В апеляційній скарзі адвокат Ткаченко Б.Р., діючий від імені ОСОБА_1 , оскаржує ухвалу суду першої інстанції в частині скасування заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , скасувати. Просить ухвалу суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог вказаної заяви про скасування заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на невідповідність оскарженого судового рішення вимогам норм матеріального та процесуального права з підстав скасування заходів забезпечення позову, які вжито без порушення приписів п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ч. 4 ст. 150 ЦПК України.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшло.
Між тим, 08.04.2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ПАТ «Дельта Банк» про відкладення, призначеного на 16.04.2020 року, розгляду справи.
Апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне.
Частинами першою - третьою статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
14.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи справу № 9901/43/19, зазначила, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом такої форми подання електронного документу. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.
Матеріалами справи, зокрема відомостями заяви про відкладення розгляду справи, не підтверджується наявність електронного цифрового підпису у вказаній заяві про відкладення розгляду справи.
Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин.
Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).
Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 16.03.2020 року, зі змінами внесеними згідно із розпорядженнями Голови Одеського апеляційного суду за №3 від 02.04.2020 року та за №4 від 08.04.2020 року «Про тимчасові заходи з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території України карантину, зупиняється розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинено їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у частин першої, другої статті 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.
Вказане розпорядження видано з метою забезпечення здійснення правосуддя Одеським апеляційним судом, забезпечення доступу громадян до правосуддя під час дії установленого державою карантину.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому вирішенні питання про скасування заходів забезпечення позову, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим відхилити клопотання ПАТ «Дельта Банк» про відкладення розгляду справи, розглянути справу за відсутності її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі відсутні вимоги щодо скасування ухвали суду першої інстанції в частині скасування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Отже, законність та обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції у вищенаведеній у даному абзаці частині не переглядається в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вищевказаним вимогам законодавства.
При постановленні ухвали в оскарженій частині суд першої інстанції виходив з того, що вжиття вищенаведених заходів забезпечення позову суперечить вимогам норм процесуального права з підстав постановлення ухвали про забезпечення позову під час наявності законодавчої заборони накладення арешту на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно та грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(а. с. 126 - 127).
Апеляційний суд не погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Встановлено, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (а. с. 18 - 20) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В., ПАТ «Дельта Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про право власності було задоволено.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .
Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 31 - 31).
В подальшому, а саме 06 листопада 2019 року від АТ «Дельта Банк» до суду першої інстанції надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року, за результатами розгляду якої постановлено оскаржувану ухвалу.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 ЦПК України, згідно приписів якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 150 ЦПК України, не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту зокрема на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
За правилами, передбаченими пунктом сьомим частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності ухвали суду першої інстанції у вищевказаній оскарженій частині вимогам процесуального права з підстав постановлення ухвали про скасування заходів забезпечення позову, які вжито без порушення приписів п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ч. 4 ст. 150 ЦПК України, є обґрунтованими з огляду на наступне.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року було заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , а не накладено арешт на нерухоме майно, як зазначено в пункті 4 частини першої статті 150 ЦПК України, на який посилається апелянт.
Доводи апелянта про те, що згідно п. 7 ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» після початку процедури ліквідації Банку не допускається накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції було заборонено відповідним суб'єктам державної реєстрації вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією права власності стосовно спірної квартири.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2020 року по справі № 303/7174/18 (провадження № 61-17202ск19).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування ухвали суду першої інстанції в частині скасування заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, апеляційна скарга адвоката Ткаченка Б.Р., діючого від імені ОСОБА_1 , є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову в оскарженій частині, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог заяви про скасування заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , за вищевказаного обґрунтування.
Керуючись ст. ст. 368, 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський
апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Ткаченка Бориса Романовича, діючого від імені ОСОБА_1 , - задовольнити.
Ухвалу Малиновського районного суду міста Одеси від 10 грудня 2019 року про скасування заходів забезпечення позову в частині скасування заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Дельта Банк» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2019 року, а саме - заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держаної реєстрації вчиняти будь-які дії, а саме: проводити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, відкриття/закриття розділів в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, вносити записи про державну реєстрацію речових прав, реєструвати право власності щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28 квітня 2020 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О. В. Князюк
О. М. Таварткіладзе