Номер провадження: 22-ц/813/3953/20
Номер справи місцевого суду: 1522/15917/12
Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
21.04.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Томашевської К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» адвоката Племениченко Геннадія Вячеславовича на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення заборгованості за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок,
У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення заборгованості за договором про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором № КР-1/0205/09/1776 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 серпня 2009 року з додатками № 1, 2, 3, 4 у розмірі 8 594 грн. 23 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з КС „Перше кредитне товариство” на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
Рішення набрало законної сили 22 жовтня 2012 року.
Виконавчий документ видано 10 січня 2013 року (а.с.47-48).
Постановою старшого державного виконавця Другого Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Виговським Ю.Д. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документа, виданого Приморським районним судом м.Одеси 10 січня 2013 року про стягнення з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором № КР-1/0205/09/1776 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 серпня 2009 року з додатками № 1, 2, 3, 4 у розмірі 8 594 грн. 23 коп.
Вважаючи виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, представник Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» звернувся з відповідною заявою до суду.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2019 року в задоволенні заяви представника Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» відмовлено.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2019 року скасувати та задовольнити заяву представника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Проте, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується.
Відповідно до ч.1-2, 4 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2012 року стягнуто з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором № КР-1/0205/09/1776 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 серпня 2009 року з додатками № 1, 2, 3, 4 у розмірі 8 594 грн. 23 коп. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з КС „Перше кредитне товариство” на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
Рішення набрало законної сили 22 жовтня 2012 року. На виконання рішення суду, 10 січня 2013 року видано виконавчий документ.
Постановою старшого державного виконавця Другого Приморського ВДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Виговським Ю.Д. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу, виданого Приморським районним судом м.Одеси 10 січня 2013 року про стягнення з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором № КР-1/0205/09/1776 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 серпня 2009 року з додатками № 1, 2, 3, 4 у розмірі 8 594 грн. 23 коп.
Разом з тим, 31 травня 2011 року Господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі № 7/17-2087-2011 про банкрутство КС „Перше кредитне товариство”.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року по вищевказаній справі було припинено провадження у справі про банкрутство КС „Перше кредитне товариство” у зв”язку із затвердженням мирової угоди.
Зазначена ухвала набрала законної сили.
Відповідно вказаної ухвали вимоги конкурсних кредиторів відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Відповідно до абзацу 6, 25 ч.1 ст.1 вказаного Закону (в редакції чинній на час порушення справи про банкрутство КС „Перше кредитне товариство”) конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство; погашені вимоги кредиторів - це задоволені вимоги кредитора, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну, зобов'язання або припинення зобов”язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними.
Відповідно до ч.5 ст.31 вказаного Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.
Згідно ч.15 ст.11 вказаного Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов”язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно зі статтею 14 цього Закону.
Відповідно до ч.1-2 ст.14 вказаного Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство КС „Перше кредитне товариство” було опубліковано в газету „Урядовий кур”єр” від 12 липня 2011 року № 124, про що зазначено в ухвалі Господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року.
Таким чином, відповідно до редакції Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції чинній на час порушення справи про банкрутство КС „Перше кредитне товариство”) та яка підлягала застосуванню до усіх правовідносин щодо банкрутства кредитної спілки протягом всього часу розгляду справи №7/17-2087-2011 - вимоги осіб до КС „Перше кредитне товариство”, які виникли до дати порушення справи про банкрутство КС „Перше кредитне товариство”, а саме до 31 травня 2011 року (конкурсні кредитори) та які не заявлені протягом тридцяти днів від дня опублікування 12 липня 2011 року в газеті „Урядовий кур”єр”, тобто до 13 серпня 2011 року є погашеними.
З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги ОСОБА_1 до КС „Перше кредитне товариство” виникли на підставі договору № КР-1/0205/09/1776 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 серпня 2009 року з додатками № 1, 2, 3, 4. Строк дії вказаного договору сплинув 10 вересня 2010 року. Отже, з 11 вересня 2010 року у ОСОБА_1 виникла вимога до КС „Перше кредитне товариство” щодо повернення суми вкладу та нарахованих відсотків, тобто до порушення 31 травня 2011 року справи про банкрутство. Проте, протягом тридцяти днів після опублікування 12 липня 2011 року в газеті „Урядовий кур”єр” оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство КС „Перше кредитне товариство”, ОСОБА_1 до господарського суду з вимогами до боржника не звертався. За таких обставин, враховуючи вищенаведені положення Закону, вимоги, після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і є погашеними.
Таким чином враховуючи, що ОСОБА_1 відповідної заяви в порядку Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом заяви” з урахуванням затвердженої судом мирової угоди між боржником та комітетом кредиторів не подавав, стягнення державним виконавцем присуджених рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2012 року грошових коштів на користь ОСОБА_1 не засновані на вимогах даного Закону, який регулює дані правовідносини і є спеціальним.
Така правова позиція узгоджується з висновками, наведеними в ухвалі Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 554/5224/18.
Разом з тим, колегія суддів, наводить правові підстави застосування положення ст.14 Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року в редакції чинній на час порушення справи про банкрутство КС «Перше кредитне товариство».
Так, відповідно до п.11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року (в редакції Закону, яка набула чинності 19 січня 2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Провадження у справі про банкрутство КС «Перше кредитне товариство» було порушено ухвалою господарського суду Одеської області від 31 травня 2011 року, тобто до набрання чинності Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року в редакції, яка набрала чинності 19 січня 2013 року.
Отже, за прямими приписами п.11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року (в редакції Закону, яка набула чинності 19 січня 2013 року) до правовідносин КС «Перше кредитне товариство» та його кредиторами підлягають застосуванню саме норми Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року без врахування редакції вказаного закону, запровадженої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» №5405-VI від 02 жовтня 2012 року.
Саме тому в ухвалі господарського суду Одеської області від 05 квітня 2016 року у справі №7/17-2087-2011 було зроблено посилання на редакцію Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року без врахування редакції, яка набула чинності 19 січня 2013 року.
Саме таке трактування п.11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року (в редакції Закону, яка набула чинності 19 січня 2013 року) наведене й в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 23 січня 2017 року №01-06/131/17 «Про доповнення Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови ВСУ, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» відповідно до п.11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року (в редакції Закону, яка набула чинності 19 січня 2013 року), положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Так у частині 2 ст.14 Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року (в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» №5405-VI від 02 жовтня 2012 року та відповідно підлягала застосуванню до правовідносин щодо банкрутства КС«ПКТ») було встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними.
Саме це й було зазначено Господарським судом Одеської області в ухвалі суду від 05 квітня 2016 року, про що зазначено вище.
З метою додаткового доведення того беззаперечного факту, що Господарський суд Одеської області здійснив абсолютно правильне тлумачення норм законодавства, КС «Перше кредитне товариство» звернулася до із заявою про роз'яснення ухвали суду від 05 квітня 2016 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07 травня 2019 року у задоволенні заяви було відмовлено у зв'язку з тим, що розуміння вказаної у цих поясненнях частини судового рішення не викликає труднощів.
При цьому суд в черговий раз зазначив, що «з огляду на те, що провадження у справі про банкрутство КС «Перше кредитне товариство» порушено до набрання чинності Законом №4212-VI в новій редакції, а також те, що ліквідаційна процедура протягом справи не вводилась, боржника банкрутом визнано не було, господарським судом було розглянуто справу №7/17-2087-2011 за положеннями Закону №2343-XII, чинного до 19.01.2013 р. та на момент порушення справи про банкрутство, у зв'язку з чим помилки у застосуванні даної редакції Закону відсутні.»
Викладена в цій ухвалі позиція суду є чинною та повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслює, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описували процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі,- а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд,- і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у ст.6 Конвенції тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, якій Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції'п.40).
Водночас, у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплено у ст.6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець, Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та постановленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v Germany).
Саме таким легітимним та допустимим обмеженням прав стягувачів у даному судовому провадженні й була норма ч.2ст.14 Закону №2343-XII від 14 травня 1992 року ( в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» №5405-VI від 02 жовтня 2012 року, та, відповідно підлягала застосуванню до правовідносин щодо банкрутства КС«ПКТ») щодо преклюзивного строку зверненню із заявами до боржника у процедурі провадження у справ про банкрутство.
З огляду на викладене вище, після видачі виконавчого листа у даній справі, виникли обставини, за якими обов”язок КС „Перше кредитне товариство” перед ОСОБА_1 є припиненим на підставі ухвали Господарського Суду Одеської області від 05 квітня 2016 року у справі №7/17-2087-2011 і на теперішній час такий обов”язок відсутній.
Проте, суд першої інстанції на це уваги не звернув та помилково відмовив у задоволенні заяви.
За таких обставин, апеляційна скарга КС «Перше кредитне товариство» підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню з прийняттям постанови про задоволення заяви КС «Перше кредитне товариство» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368,374,376,381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» адвоката Племениченко Геннадія Вячеславовича - задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2019 року скасувати.
Заяву Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий документ, виданий Приморським районним судом м.Одеси 10 січня 2013 року на виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 10 жовтня 2012 року про стягнення з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором № КР-1/0205/09/1776 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 10 серпня 2009 року з додатками № 1, 2, 3, 4 у розмірі 8 594 грн., 23 коп. - таким, що не підлягає виконанню.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 28.04.2020 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді А.П. Заїкін
С.О. Погорєлова