Номер провадження: 22-ц/813/1291/20
Номер справи місцевого суду: 520/592/19
Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.
Доповідач Громік Р. Д.
28.04.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,
розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11 січня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просив стягнути заборгованість за відсотками за кредитним договором №б/н від 14.02.2012р. нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 33642,37 гривень.
Представник позивача посилається на те, що 14 лютого 2012 року відповідач ОСОБА_1 уклала договір №б/н з позивачем та отримала кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. Cтаном на 21 грудня 2018 року має заборгованість у розмірі 33642,37 гривень, яка складається з: заборгованість за кредитом у розмірі 4610,36 гривень; заборгованість за процентами у розмірі 15040,76 гривень; заборгованість з пені у розмірі 11913,04 гривень; штраф (фінансова частина) у розмірі 500,00 гривень, штраф (процентна складова) у розмірі 1578,21 гривень.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів, штрафів та задовольнити вимоги позивача у цій частині, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що районним судом не було враховано те, що кредит був отриманий у вигляді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, також при укладанні договору ОСОБА_1 дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. При укладанні Договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. ПАТ КБ «ПриватБанк» надано до суду копія анкети - заяви щодо особистої інформації про відповідача, також ОСОБА_1 висловила згоду про укладання договору та особисто підписала його. Представник скаржника зазначає, що підписуючи анкету - заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, відповідач висловила свою згоду з формою договору та його умовами, доказів, що вона не була ознайомлена з умовами та правилами, тарифами банку або ж було ознайомлено з іншими Умовами та правилами, відповідач не надала. Крім того ОСОБА_1 зобов'язалась самостійно знайомитися зі всіма змінами на сайті ПриватБанку.
Вважаючи апеляційну скаргу безпідставною, ОСОБА_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з відзивом на неї, у якій зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не можуть прийматись до уваги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 28 квітня 2020 року.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 14 лютого 2012 року відповідач ОСОБА_1 уклала договір №б/н з позивачем та отримала кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач в позові зазначив, що відповідач звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв 'язку з чим підписалп Заяву б/н від 14.02.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Предметом позову позивач зазначив суму у розмірі 33 642,37 грн., що складається з 4610,36 грн (тіло кредиту), 15 040,76 грн (відсотки за користування кредитом), 11 913 (пеня); 500 грн (штраф, фіксована частина); 1578.21 грн. (штраф, процентна складова).
З метою доведення викладеної фабули позивачем надано: 1) Заяву позичальника (Анкета- заява); 2) Розрахунок заборгованості (Розрахунок); 3) Витяг з «Тарифів Банку» (Тарифи); 4) Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою» (Умови).
При цьому Анкета-заява та Розрахунок заборгованості є індивідуальними документами, що стосуються обставин, вказаних банком безпосередньо щодо відповідача, а Тарифи та Умови є документами загального характеру, розрахованими на невичерпне коло осіб-клієнтів банку, що долучились до тих чи інших банківських послуг. При сукупному застосуванні вказаних документів Анкета-заява та Розрахунок мають первісний характер (зокрема, мають надати відповідь на запитання: «Які саме правовідносини склалися між Клієнтом та Банком?»), а Тарифи та Умови є похідними документами і можуть бути застосовані лише в частині, релевантній правовідносинам, що склалися. З анкети-заяви вбачається, що 14.02.2012 ОСОБА_1 підписала заяву «Про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг» і надала дані щодо своєї особи. З підписаної заяви вбачається, що правовідносини між відповідачем та позивачем регулюються змістом заяви і тією частиною Тарифів та Умов, що відповідають їй (дана сукупність зазначається Банком як «Договір про надання банківських послуг»).
При цьому, безпосередньо Анкета складається з чотирьох автономних розділів з наступними назвами (мовою оригіналу):
I - «Персональные данные (заполняется обязательно)»
II- « ІНФОРМАЦІЯ_1 »
ІНФОРМАЦІЯ_2 «Дополнительная информация (обязательна к заполнению для получения кредита/кредитной карты)»
IV- « ІНФОРМАЦІЯ_3 желание оформить на свое имя».
I розділ містить інформацію особистого характеру; його метою є ідентифікація особи, яка звернулася; факт заповнення свідчить про наміри даної особи отримувати банківські послуги.
II розділ є рекламною пропозицією щодо співпраці з Банком за Агентською програмою, її заповнення свідчить про долучення до агентської програми, запропонованої Банком. Всі колонки даної частини є порожніми, з чого випливає відсутність правовідносин між Банком та заявником в цій частині.
III розділ стосується кредиту або кредитної карти. В цій частині зазначається, що для випадків отримання кредиту або кредитної карти, додаткові дані в даному розділі заповнюються обов'язково. Всі колонки даної частини є порожніми, з чого випливає відсутність правовідносин між Банком та заявником в цій частині.
IV розділ призначений для окреслення наявності або відсутності намірів особи оформити картку певного виду, а також отримати кредит. В даній частині жодної з карток не помічено (ячейки «Платіжна Карта Кредитка «Універсальна», «Карта Gold», «Пенсионная карта», «Зарплатная карта», «Сберкнижка депозит», «Дебетовая ІНФОРМАЦІЯ_4 » є порожніми), що свідчить про відсутність правовідносин між Банком та заявником, які випливають із картки певного виду. Також в колонці: «Укажите желаемый кредитный лимит по платежной карте кредитка «универсальная»/gold»» - ячейки, передбачені для числового визначення кредиту, не заповнені. Крім цього, в даній колонці зазначено альтернативу: заявник може висловити наміри щодо отримання кредитного ліміту або на картку «універсальна» або на іншу картку, з кожною з яких пов'язані різні умови кредитування. Невизначеність в цій частині вказує на те, що заявник не мав намірів ані щодо отримання кредиту, ані щодо погодження будь-яких умов кредитування (обрання картки певного виду). Більш того, заявник вказав «ідентифікацію за паспортом», що взагалі не передбачає отримання будь-якої картки. Зміст розділу IV до того ж повністю узгоджується зі змістом III розділу щодо неотримання кредиту, що додатково вказує на користь відсутності даних правовідносин.
З Анкети вбачається, що правовідносини між ОСОБА_1 та Банком зводяться до приєднання ОСОБА_1 до правил, обслуговування, із виникненням обов'язків загального характеру, які можуть створюватись у будь-якої особи при обслуговуванні. Будь-яких намірів відповідача щодо отримання кредиту за певних умов (щодо розміру кредиту, відсотків за користування, пені, штрафів тощо), якими позивач обґрунтовує суму стягнення, анкета не містить.
У відповідності до п 1.1.1.37 Умов та правил надання банківських послуг: «Заява-анкета про надання послуг - звернення Клієнта до Банку про відкриття йому банківських рахунків та/або надання йому інших банківських послуг на умовах даних Умов та Правил. Якщо клієнт приєднується до цих умов не в повному обсязі, він додатково складає заяву про надання окремих послуг, які надаються Банком за Умовами та правилами».
Таким чином, надання в майбутньому будь-яких послуг поза межами заповненої Заяви-анкети оформлюється додатковою заявою клієнта, яка відсутня.
Позивач посилається на дані Умови як на невід'ємну частину Договору з відповідачем і зазначає про необхідність їх обов'язкового застосування у правовідносинах сторін. Таким чином, п. 1.1.1.3 7 Умов, за твердженням позивача, також є необхідним для виконання, і банк зі свого боку має надати додаткову заяву зі змістом, який відповідатиме підставам позову. За відсутності такої заяви жодні наступні аргументи позивача не мають правових наслідків, оскільки виведені із надуманих даних.
При цьому, Тарифами, які надав Банк як на підставу розрахунку, врегульовано умови кредитування, які є різними і залежать від виду картки. Самі ж Умови містять багатофункціональний перелік правил обслуговування для різних видів банківських послуг, в тому числі й декілька видів карток з різними відсотками за користування, пенею, штрафами тощо. Позивач не визначився з вихідними даними, внаслідок чого запропонований розмір стягнення є необґрунтованим.
Розрахунок, наданий Банком, складається з двох відокремлених частин з різними періодами, різними відсотками за користування, не пов'язаних між собою. (Розрахунок 1 та Розрахунок 2). При цьому, за даними банку, первісне отримання грошових коштів відбулося 14.04.2017 року, більше ніж через 5 років після підписання заяви.
Розрахунок 1 з назвою «Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 14.02.2012 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 01.04.2015 охоплює період з 21.03.2012р. по 01.04.2015р. В цьому Розрахунку вихідними даними для нарахування заборгованості є: 1) відсоткові ставки за користування кредитом: 30% (в період до 01.09.2014), 34.8% (в період до 01.04.2015), 43.2% (на дату 01.04.2015); 2) пеня 1% (до 01.12.2012), 0% (до 01.11.2013), 2% (до 01.04.2015 включно).
З даної частини вбачається, що заборгованості за кредитом у ОСОБА_1 немає (всі клітинки у колонці №3 «Сальдо поточної заборгованості за кредитом» дорівнюють нулю), нарахованих відсотків за користування немає (всі клітинки у колонках № 9 «Нараховані на поточну заборгованість за кредитом проценти» та № 10 «Нараховані на прострочену заборгованість за кредитом проценти» дорівнюють нулю), суми комісії та пені також відсутні (колонки № 13 та № НОМЕР_1 нульові). Фактично з усього трирічного періоду за 14.02.2012р. по 01.04.2015р. з наданих рахунків вбачається, що ОСОБА_1 не користувалась послугами, ніяких коштів не отримувала, а банком не заявлено жодних майнових претензій щодо даного періоду.
При цьому, в підсумку, не пов'язаному ані логічно, ані математично з жодною із колонок, зазначено: «Разом: 2078.21». Вказана сума фігурує у позові як: «500 грн. (штраф, фіксована частина); 1578.21 грн. (штраф, процентна складова)», а в підсумку у Розрахунку 2 зазначена як: «Заборгованість по судовим штрафам 2078.21». Ані підстави виникнення цієї суми, ані числовий зміст рахунку не відповідають фактичним обставинам, на які вказує позивач. Загалом також не є зрозумілим, що таке «судові штрафи», адже, позов до ОСОБА_1 банком раніше не подавався, а сам банк не є органом судової влади і не може застосовувати дане значення у правовідносинах з клієнтом.
Розрахунок 2 з назвою «Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 14.02.2012р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 21.12.2018р. охоплює період з 01.06.2015р. по 21.12.2018р..
В цьому рахунку вихідними даними є відсотки 3.6 на місяць (43.2% річних) в період з 01.06.2015р. по 01.12.2015р., відсотки 3.5 на місяць (42% річних) в період з 01.12.2015р. по 21.12.2018р. (колонка № 6). Колонки з назвою «ставка пені», як у Розрахунку 1, взагалі немає.
В резолютивній частині даного Розрахунку зазначено «Загальна заборгованість за наданим кредитом» - 31 564,16 грн., проте в колонці № 5 «Складова заборгованості за наданим кредитом» дана сума наростаючим підсумком дорівнює 30109,07 грн. Також в жодній з колонок, що мають відношення до відсотків за користування кредитом (№8 «Нараховано відсотків на заборгованості за кредитом», №9 «Сальдо за нараховані відсотки», №10 «Загальне сальдо за нарахованими відсотками») відсутня сума, яка дорівнює зазначеній Банком у резолютивній частині і у позові - 15 040, 76 грн. Крім цього, в жодній із колонок, на підставі яких вираховується пеня (№12 та № 13) немає суми у розмірі 11 913,04 грн., яка зазначена Банком у резолютивній частині Рахунку та у позові.
Банк заявляє вимоги про стягнення заборгованості за період з 14.02.2012р. по 21.12.2018р., проте період з 01.04.2015р. по 01.06.2015р. не фігурує в жодному з розрахунків.
1) В жодному з розрахунків, рівно як і в позові, не зазначено ідентифікаційних ознак карти - ані номеру, ані виду. Умови кредитування за правилами банку визначаються залежно від виду Картки, внаслідок чого в основі розрахунку (а також у позові) має визначатись її різновид, з якого банком виводяться конкретні умови кредитування. Вбачається, що самому позивачу невідомо, яку карту з якими саме умовами кредитування потрібно покладати в основу розрахунку, і за яких саме умов кредитування ним вираховано загальну суму боргу.
Це додатково підтверджується тим, що до позову надано Витяг з Тарифів, в якому міститься чотири різновиди кредитних карт, проте позивачем не зазначено, яка саме, з його міркувань, була отримана відповідачем, і чому в основу рахунків покладено відповідні числові дані.
Так, в наданих Тарифах містяться наступні картки: №1 - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; №2 - «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; №3 - «Універсальна CONTRACT»; №4 - «Універсальна GOLD». При цьому, для карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» встановлений пільговий період до 30 днів за кожною тратою, базова ставка 3% на місяць (36% на рік), пеня розраховується як (базова процентна ставка за договором/30 = 3/30= 0.1%) та пеня 2(1%). Для карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» базова ставка в місяць 2.5% на місяць (30% на рік), пеня 0.24% від суми загальної заборгованості. Для Карти «Універсальна CONTRACT» встановлено до 55 днів пільгового періоду із базовою ставкою 1.7% в місяць (20.4% на рік), пеня 0.0001% від заборгованості. Для Карти «Універсальна GOLD» встановлено пільговий період до 55 днів із базовою ставкою 2.3% на місяць з 01.04.2013р. (27.6 % на рік), 2.7% на місяць з 01.09.2014р. (32.4% на рік), 3.5% на місяць з 01.04.2015р. (42% на рік),а пеня дорівнює 0.233%.
При цьому в обох розрахунках відсутні вихідні дані, які повністю відповідали б принаймні одній із карток - здебільшого і відсотки за користування, і пеня носять змішаний або взагалі свавільний характер, і не прив'язані до жодних з запропонованих позивачем у Тарифах умов кредитування.
Зокрема, в Розрахунку 1 за період з 21.03.2012 по 01.04.2015 в основу відсотків за користування покладено відсотки 30%, 34.8%, 43.2% річних, що відповідає одночасно як картці № НОМЕР_2 , так і картці № НОМЕР_3 , які при цьому відрізняються між собою іншими умовами. В розрахунку за період з 01.06.2015 по 01.12.2015 в основу покладено 3.6 % на місяць (43.2% на рік), що також відповідає двом вказаним карткам, а в період з 01.12.2015 - відсоток вже дорівнює 3.5% на місяць (42% на рік), що відповідає лише одній картці з тарифів, яка не співпадає з попередніми двома - картці № НОМЕР_4 (картка «Gold»). Відсоток пені в кожний період нарахування взагалі не відповідає відсоткам за користування перелічених карт. Якщо, як випливає з позову, відповідачка отримала певну карту з кредитним лімітом у 2012 році, тарифи і умови користування мають бути тотожними саме цій картці, яка ніби то була надана на підставі заяви, а не охоплювати весь перелік умов фрагментарно та штучно.
При цьому з сайту банку і на даний час вбачається, що карти «Універсальна» і « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є різними і не можуть свавільно замінювати одна одну за бажанням банка ( ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Будь-яка угода втілює волю всіх сторін договору, внаслідок чого будь-які односторонні умови, не погоджені зі стороною, є лише бажанням банку, спрямованим на отримання прибутку.
Враховуючи те, що в заяві-анкеті не зазначено жодних умов отримання кредиту, а інших документів Відповідачем не підписувались - всі вказані у позові вимоги щодо відсотків за користування, пені, комісії є безпідставними та не відповідають вимогам ст.1055 ЦК України. Сам позивач надає в якості доказів декілька різних варіантів карток, не вказуючи, з яких підстав ним вирішено, що відповідач погодилась на отримання кредиту з 30%,36%,43.%,42% ставками кредитування, пенею, штрафними санкціями тощо.
В розрахунках Позивачем неодноразово збільшується відсоткову ставку, що суперечить ч.3 ст.1056-1 ЦК України.
У відповідності до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відтак, оскільки відсотки за користування коштами між сторонами не визначені, правовідносини, у випадку отримання грошових коштів, мають бути врегульовані, виходячи із норм закону облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період.
На спростування розрахунку позивача, виключно з метою наочного відображення штучного багатократного збільшення суми заборгованості Банком і невідповідності її оплатам, що врегульовані нормами закону (за умови доведення первісних обставин отримання кредиту позивачем, що не було зроблено банком) відповідач надає власний розрахунок-зразок, в якому передбачається врегулювання правовідносин на підставі норм закону, а не односторонніх міркувань позивача, а саме: 1) відсутність узгодження умов щодо базової ставки 30%, 36%, 43.2%, 42% на рік, а також всіх інших додаткових умов; 2) порядок виникнення зобов'язань відповідно до вимог ст.1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ). З розрахунку вбачається, що навіть у випадку отримання грошових коштів у розмірі, зазначеному позивачем, відсотки за користування складають 2236,35 грн.,що майже в сім разів менше, ніж пропонується у позові (15 040,76 грн.). Розрахунок наданий відповідачкою.
У відповідності до ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка була чинною на момент підписання заяви) у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються сума кредиту, детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг; річна відсоткова ставка за кредитом тощо. Згідно з ч.2 ст.11 Закону перед укладенням договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, в тому числі - тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та в грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги тощо.
Пам'ятка клієнта ОСОБА_1 не надавалась. В самій заяві в нижній частині зазначено: « ОСОБА_2 клиента (эта отрывная часть анкеты остается у клиента)», проте ця відривна частина залишилась прикріпленою до заяви, з чого вбачається, що вона не відривалась і заявник її не отримував.
Згідно п. 1.1.1.60 Умов та Правил надання банківських послуг: «Мінімальний обов 'язковий платіж - розмір боргових зобов 'язанъ клієнта, які щомісяця має сплачувати клієнт протягом терміну дії картки. Цей платіж розраховується як сума овердрафта і сума щомісячного платежу, що складається з нарахованих до сплати відсотків і частини заборгованості за кредитом. Залежно від виду платіжної карти розмір і порядок розрахунків щомісячного платежу зазначений у заяві та «Пам'ятці клієнта/довідці про умови кредитування» і виражений у процентному співвідношенні до здійснених операцій з використанням платіжних карток». Зрозуміло, що оскільки ані в заяві, ані в будь-яких інших документах вид карти, розмір кредиту та умови кредитування ОСОБА_1 не погоджувались, а пам'ятку їй взагалі не надано - боргових зобов'язань щодо сплати обов'язкових платежів згідно Умов не виникло.
Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1, 2, ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішенням.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги є безпідставним, та недоведеними, в свою чергу такими, що не підлягають задоволенню.
Однак повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Анкета-заява позичальника від 14 лютого 2012 року не містить розміру процентної ставки, суми комісії, строку повернення кредиту, а також умов щодо відповідальності боржника за невиконання/прострочення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів) та їх розміру.
Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк просив, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом, комісію, а також пеню і штрафи за прострочення сплати кредиту та процентів, на обґрунтування яких посилався те, що відповідальність позичальника за порушення зобов'язань за кредитним договором передбачена Витягом з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», Умовами та правилами надання банківських послуг, в яких визначені пільговий період користування кредитними коштами, процентна ставка, розмір неустойки та порядок її нарахування, а також інші умови.
Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник.
За відсутності підтвердження конкретно запропонованих відповідачу Умов та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умови та правила надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися АТ КБ «ПриватБанк».
Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», не визнаються відповідачем і не містять його підпису, а тому їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 14 лютого 2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили розмір та порядок зміни процентної ставки, підстав нарахування та розміру комісії, а також відповідальність боржника у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення виконання договірних зобов'язань.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
З урахуванням основних завдань та засад цивільного законодавства, Верховний Суд також зауважив, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може вважатися належно проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які являють собою значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння.
Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні кредитного договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання споживачеві всієї необхідної інформації щодо умов кредитування.
В анкеті-заяві позичальника від 14 лютого 2012 року не визначено строк повернення кредиту, а тому виходячи з положень частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, та з огляду на неповернення позичальником отриманої суми кредитних коштів, АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту порушених прав, шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів, а отже позовна заява АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з позичальника заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4610,36 грн є законною та обґрунтованою.
Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового судового рішення по суті спору про відмову у задоволенні позову.
У відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подачу позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 1921 гривень, а за подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року сплатило 2881,50 гривень.
Позов та апеляційна скарга задоволена частково (стягнення заборгованості за тілом кредиту), що становить 13,7% (4610,36*100/33642,37) від загальної ціни позову, а отже, зі ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 263,20 гривень, а за подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року у розмірі 394,80 гривень.
У зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2019 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14.02.2012р. у розмірі 4610,36 гривень (заборгованість за тілом кредитом).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 263,20 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 394,80 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 28 квітня 2020 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дрішлюк