Номер провадження: 22-ц/813/3713/20
Номер справи місцевого суду: 946/7486/19
Головуючий у першій інстанції Грубіян Л. І.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
28.04.2020 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року у складі судді Грубіян Л.І.,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області про скасування рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області від 08.10.2019 №999 «Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових конструкцій (огорожі) земельної ділянки за адресою:
АДРЕСА_1 міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Припинено виконання п.2, п.3 рішення виконкому Ізмаїльської міської ради №999 від 08 жовтня 2019 року «Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових конструкцій (огорожі) земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 та заборонено інспекції з благоустрою міста АДРЕСА_1 Ізмаїльської міської ради здійснювати заходи з демонтажу вищезазначених тимчасових конструкцій (огорож), до прийняття судом рішення та вступу його у законну силу; заборонено виконкому Ізмаїльської міської ради під час розгляду справи та до набрання законної сили прийнятого судом рішення приймати рішення та доручати демонтаж (знос) конструкції (огорожі) на території загального користування по АДРЕСА_1 третім особам.
Не погодившись з ухвалою суду, Виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позов, з яким звернувся ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір публічно-правовий, а тому ухвала про забезпечення не гарантує виконання судового рішення у разі задоволення позову та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин. Припинення виконання рішення органу влади не входить до переліку видів забезпечення, передбаченого ч.1 ст. 150 ЦПК України. Припинення виконання рішення органу влади не носить тимчасовий характер, який згідно з п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» є необхідною умовою запобіжного заходу. Суд оскарженою ухвалою, заборонивши виконкому Ізмаїльської міської ради приймати рішення та доручати демонтаж (знос) конструкції (огорожі) на території загального користування по АДРЕСА_1 третім особам унеможливлює виконання виконкомом своїх повноважень у сфері благоустрою. Тому така заборона не відповідає позовним вимогам про скасування рішення.
06.02.2020 ОСОБА_1 надано до суду відзив на скаргу, в якому він просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Поштове повідомлення про вручення позивачу повістки про виклик до суду повернулося з позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання». Матеріали справи свідчать, що позивач про те, що дана справа перебуває на розгляді в апеляційному суді сповіщений, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі (а.с.37), а також наявний в матеріалах справи відзив позивача на апеляційну скаргу.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Частиною першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (частина друга статті 150 ЦПК України).
Проаналізувавши позовні вимоги позивача, в тому числі предмет спору, а також заяву позивача про забезпечення позову та зазначені в ній обставини, з урахуванням вищевказаних правових норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності обставин, які можуть ускладнити виконання рішення суду у даній справі, у випадку не застосування заходів до забезпечення позову.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами виник спір щодо законності прийняття виконавчим комітетом рішення від 08.10.2019 №999 «Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових конструкцій (огорожі) земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1
Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно вбачається, що позивач є власником 7/95 частини нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, позивачем додано рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.03.2016, відповідно до якого 7/95 частини нерухомого майна за вказаною адресою виділені в окремий об'єкт нерухомості, припинено між ОСОБА_1 та Ізмаїльською міською радою право спільної часткової власності та за ОСОБА_1 визнано право власності на об'єкт нерухомого майна -будівлю по АДРЕСА_2 , до складу якого ввійшли: літ. «Б» будівля, загальною площею 93 кв. м., літ. «З»-сарай, літ. «К»-навіс, літ «Л»-гараж, літ «М»-навіс.
Отже, дії відповідача щодо демонтажу огорожі земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , можуть вплинути на виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог щодо скасування рішення відповідача про демонтаж самовільно встановлених тимчасових конструкцій (огорожі) земельної ділянки за вказаною адресою.
В свою чергу, невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до знищення чи пошкодження належного позивачу майна, що також може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду по цієї справі у разі задоволення позовних вимог позивача.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності безпосереднього зв'язку між запропонованим заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви та цей захід є адекватним і розумним.
Доводи скаржника про те, що спір, який виник між сторонами у справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не підлягають аналізу на стадії перегляду ухвали щодо законності забезпечення позову.
Посилання апелянта на те, що до переліку видів забезпечення позову, визначених ч.1 ст. 150 ЦПК України, припинення виконання рішення органу влади не входить, до уваги судом апеляційної інстанції не приймається, так як позивач оскаржує в судовому порядку рішення органу влади, а тому воно не може виконуватися, у зв'язку з його оскарженням, про що фактично заявлено в заяві про забезпечення позову.
Таким чином, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість.
З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог цивільного процесуального закону, на підставі належної оцінки судом доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, при правильному з'ясуванні розмірності виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, позовним вимогам.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області залишити без задоволення.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 28.04.2020.
Головуючий:
Судді: