Номер провадження: 22-ц/813/989/20
Номер справи місцевого суду: 500/2974/18
Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.
Доповідач Гірняк Л. А.
23.04.2020 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів - Сегеда С.М.,Цюра Т.В.,
За участю секретаря - Ющак А.Ю.
Осіб,що беруть участь у справі:
Представник позивача- Янковський О.В.
Представник відповідача- ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 10.07.2019 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про повернення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу,-
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вищезазначеними поовними вимогами обґрунтовуючи тим, що між нею та відповідачем у простій письмовій формі укладено договір, за умовами якого позивачка передала, а відповідач прийняла грошові кошти за придбання у майбутньому нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 за 55 000,00 дол. США. Нею передано 31 500,00 дол. США, що підтверджується розписками.Договір купівлі-продажу сторони не уклали.
У зв'язку з викладеним просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі, еквівалентній 31 500,00 дол. США та понесені судові витрати.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10 липня 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про повернення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу - відмовлено.
Скасовані заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2018 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 , про повернення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу, щодо накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 10.12.2002 р., ІПН НОМЕР_2 ), на праві власності, а саме: на житловий будинок
АДРЕСА_2 апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення без змін.
В судове засідання треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з'явивись,про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
В своїй заяві просять апеляційний суд слухати справу за їх відсутністю.
В силу ст.372 частини 2 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.
АРГУМЕНТИ(ДОВОДИ)СТОРІН:
Апелянтка посилається на ті ж обставини, шо і в позовній заяві на та те, що ОСОБА_7 не був учасником цивільного правочину та розписка від 22.03.2017 року написана ним не є належним та допустимим доказом щодо отримання від ОСОБА_3 31 500 грн., як задаток за будинок. Відповідачка не повідомила її про передачу цих коштів третій особі. ОСОБА_5 була присутня в судовому засіданні,а тому посилання в рішенні суду про її відсутність не ґрунтується на матеріалах справи.
У ідзиві на апеляційну скаргу відповідачка посилається на те, що отримані нею кошти в сумі 31500 доларів США повернуті чоловіку позивачки- ОСОБА_8 ,що підтверджується його розпискою, оскільки подружжя відмовилось від укладення договору купівлі-продажу її юудинку. Питання поділу цих коштів виходять за межі предмету спору.
Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача,вислухавши пояснення сторін, що з'явились до Ізмаїльського міськрайсуду Одеської області,оскільки справа розглядається в режимі відеоконференції, переіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного.
Згідно з вимогами ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 03.05.2016 року ОСОБА_9 склала розписку, якою підтвердила, що з своїм чоловіком - ОСОБА_4 бажають купити домоволодіння в АДРЕСА_2 б у ОСОБА_3 за 55 тисяч доларів США.
05.2016 року вони вносять першочергову оплату - задаток в сумі 2000 доларів США та зобов'язуються в червні місяця виплатити 18 тисяч доларів США.З червня 2016 року зобов'язуються виплатити по 2 000 доларів США щомісячно. Купівля-продажу даного домоволодіння в нотаріальній конторі здійснюється в момент повної виплати ( а.с.16).
Відповідно до розписок ОСОБА_3 за період з 03.05.2016 року по січень 2017 року отримала 31500 доларів США ( а.с.17).
Договір купівлі-продажу вищевказаного нежитлового приміщення сторонами укладено не було.
Відповідно до розписки ОСОБА_4 від 22.03.2017 року він отримав 31500 доларів США, як завдаток за будинок.Притензій до продавця ОСОБА_3 не має( а.с.53).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частинами першої, третьою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Правила статті 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання.
Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
З аналізу зазначеної норми статті убачається, що державній реєстрації укладеного договору купівлі-продажу нерухомого майна має передувати його нотаріальне посвідчення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12, від 25 вересня 2012 року у справі № 6-82цс13.
Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
З огляду на викладене, передаті подружжям кошти не мають забезпечувальної функції, отже є авансом і правові наслідки, передбачені статтею 571 ЦК в цьому випадку не застосовуються.
Оскільки договір купівлі-продажу домоволодіння а саме: на житлового будинку АДРЕСА_2 » АДРЕСА_3 що розташований за адресою: АДРЕСА_2 між сторонами у справі укладено не було, а сторони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому після оплати 55 000 доларів США, сторонами не було дотримано положень частини 3 ст. 635, ч. 1 ст. 657 ЦК України щодо укладення попереднього і основного договорів в письмовій формі та їх нотаріального посвідчення, передана відповідачці грошова сума у розмірі 31500 доларів США є авансом, який підлягає поверненню .
За приписами ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Враховуючи, що грошові кошти в сумі 31500 доларів США передані відповідачці за рахунок різних доходів подружжя вони є їх спільною сумісною власністю та правомірно повернуті одному їз них, а саме ОСОБА_10 ,котрий підтвердив факт їх повернення .
Таким чином, висновок районного суду про доведеність факту, що ОСОБА_3 повернула ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 31 500,00 доларів США, які були передані ОСОБА_11 за згодою з чоловіком ОСОБА_4 за придбання у майбутньому будинку з земельною ділянком за адресою: АДРЕСА_2 доведені, відповідають матеріалам справи, а тому відсутні підстави для повторного їх повернення другому з подружжя - позивачці.
Доводи апеляційної скарги про те, що розписка про отримання ОСОБА_4 у відповідачки 31500 доларів США не є належним доказом судовою колегією оцінюється критично так як вона є документом, який засвідчуює поверненння йому від ОСОБА_3 31500 доларів США . Встановлено, що вона містить його персональні дані: прізвище, власне ім'я, по батькові, серія та номер паспорта громадянина України, місце проживання, а також підпис із зазначенням прізвища та ініціалів його виконавця та дата їх отримання .
Посилання на те, що ці кошти не були отримані від ОСОБА_12 виходять за межі предмета доказування.
Посилання в рішенні суду першої інстанції про відсутність 3-ї особи ОСОБА_12 при розгляді справи, яка відповідно до журналу судового засідання була присутня, не впливає на суть самого рішення суду , а тому не є підставою для його скасування.
Інші доводи скарги висновків суду першої інстанції не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367,368,374,375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,- ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 10.07.2019 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 28.04.2020 року.
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді С.М.Сегеда
-
Т.В.Цюра