Номер провадження: 22-ц/813/5738/20
Номер справи місцевого суду: 496/3510/19
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Сегеда С. М.
27.04.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 січня 2020 року у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
10 вересня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк (далі - АТ КБ) «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12.05.2008 року у розмірі 52186 грн. 34 коп. та судових витрат по справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 12.05.2008 року між Банком та відповідачкою був укладений кредитний договір б/н, згідно умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та позивачем договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі та належним чином, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, передбаченому договором. Проте, відповідачка належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, зокрема не сплачує позивачу кредитні кошти та інші передбачені кредитним договором платежі. У зв'язку з цим, станом на 31.05.2019 року у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 52186 грн. 34 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 298 грн. 22 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 44292 грн. 99 коп., заборгованість за пенею та комісією - 4871 грн. 97 коп., штраф (фіксована частина) - 250 грн., штраф (процентна складова) - 2473 грн. 16 коп. Оскільки відповідачка відмовляється добровільно сплатити заборгованість за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але подав до суду клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу просить розглядати у його відсутність і не заперечує проти заочного розгляду справи. Крім того, в матеріалах справи також міститься клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 26, 28).
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позов не подала (а.с. 36).
Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 27 січня 2020 року позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.05.2008 року у розмірі 298 грн. 22 коп. та судовий збір у сумі 1921 грн.
В іншій частині позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставить питання про скасування заочного рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 січня 2020 року, в частині незадоволення позовних вимог, та постановлення в цій частині нового, яким позовні вимоги Банку задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін.
При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Заявник апеляційної скарги зазначив, що відповідачка була належним чином проінформована про умови кредитування, в тому числі щодо сплати процентів за користування кредитом, а також штрафу та комісії, на що суд першої інстанції не звернув жодної уваги.
У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 27.04.2020 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення є 27.04.2020 року.
При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження по даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.02.2020 року, з направленням учасникам справи копії цієї ухвали, копії апеляційної скарги та надання строків відповідачу для надання свого відзиву на апеляційну скаргу (а.с.73-76). Проте, відповідачка ОСОБА_1 час не отримувала копії вказаних документів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції розглянув справу в апеляційному порядку у встановлений законом строк, тобто в останній день двомісячного терміну, передбаченого ст. 371 ЦПК України.
Враховуючи викладене, а також повернення поштової кореспонденції, направленої на адресу відповідачки ОСОБА_1 , з відміткою про закінчення терміну зберігання, та повторного направлення поштової кореспонденції на адресу відповідачки ОСОБА_1 , яка нею так і не отримана (а.с.73-74), розгляд справи призначено ухвалою суду від 24.04.2020 року та відбувся 27.04.2020 року.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та неустойки, районний суд виходив із того, що у заяві позичальника від 12.05.2008 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Крім того, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачка ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Також не має підтверджень того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати заборгованості по відсоткам за користування кредитом, за комісією та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному розмірі і порядку нарахування.
При цьому, суд керувався правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 626 та ст. 629 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Згідно з ч.1 ст. 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», було укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 500 грн., шляхом підписання Заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку.
У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що дана заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та позивачем договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
Крім того, у вказаній Заяві позичальника від 12.05.2008 року процентна ставка не зазначена та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Більше того, суд обґрунтовано виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачка ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Звертаючись до суду із цим позовом, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підтвердження своїх позовних вимог надав до суду копію заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 12.05.2008 року (а.с.9), копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» (а.с. 10), копію витягу з умов та правил надання банківських послуг (а.с. 11-16) та розрахунок заборгованості (а.с. 5-8), копію паспорту ОСОБА_1 (а.с. 17-18).
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду про те, що Умови та Правила надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не можуть вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідачка була ознайомлена саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (12.05.2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10.09.2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, то суд обґрунтовано не взяв їх до уваги, як доказ правомірності позовних вимог.
Посилання апеляційної скарги на практику Верховного Суду у кредитних правовідносинах, апеляційним судом до уваги не беруться, оскільки обставини, встановлені у даній справі, відрізняються від обставин у справах, на які посилається апелянт. Крім того, апеляційний суд, залишаючи рішення районного суду без зміни, керується правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17.
Доводи заявника апеляційної скарги на те, що місцевий суд оскаржуваним рішенням не лише призводить до нехтування принципами платності кредитного договору, а ще й наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку в цілому - порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, з підстав, викладених вище.
В іншій частині судове рішення в апеляційному порядку не оскаржується.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли вплинути на правильність висновків суду не виявлено і сторонами не надано таких нових доказів в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 137, 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 27 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
Т.В. Цюра