29.04.20
22-ц/812/745/20
Справа №473/608/20 Головуючий суду першої інстанції - Ротар М.М.
Провадження №22-ц/812/745/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.
29 квітня 2020 року м.Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Локтіонової О.В.,
суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,
за участі:
представника заявника - ОСОБА_1 ,
представника боржника - Врадій Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2020 року, постановлену за клопотанням ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду,
У лютому 2020 року ОСОБА_2 подала до суду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Норильського міського суду Красноярського краю Російської Федерації від 23 січня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставного збагачення у сумі 536 467,44 рублів, процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 422 256,28 рублів та державного мита у сумі 12 787,24 рублів.
У своєму клопотанні ОСОБА_2 зазначала, що звертається з ним до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, бо ОСОБА_3 проживає по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2020 року клопотання ОСОБА_2 залишено без розгляду та повернуто заявнику.
Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що під час проведення підготовчих дій було встановлено, що ОСОБА_3 на території Вознесенського району Миколаївської області не проживає, не зареєстрована та немає нерухомого майна. Тому, оскільки у клопотанні не було зазначено місце проживання боржника або місцезнаходження його майна, то наявні підстави для залишення без розгляду клопотання та повернення його заявнику.
Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_2 зазначала, що нею було зазначено останнє відоме місце проживання боржника, а інша інформація не є для неї доступною, оскільки стосується персональних даних ОСОБА_3 . Вказані судом в ухвалі дані можуть бути отримані лише судом, а тому залишення її клопотання без розгляду було передчасним.
Боржником через представника подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено про безпідставність доводів апеляційної скарги та законність і обґрунтованість ухвали суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника. Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна боржника.
Згідно з ст.466 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) особи, що подає клопотання, зазначення її місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) ім'я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування), його місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні; 3) мотиви подання клопотання.
До клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не визначено перелік документів, що мають додаватися до клопотання, або за відсутності такого договору, до клопотання додаються такі документи: 1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про примусове виконання якого подається клопотання; 2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні); 3) документ, який засвідчує, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду і яка не брала участі в судовому процесі, була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи; 4) документ, що визначає, в якій частині чи з якого часу рішення іноземного суду підлягає виконанню (якщо воно вже виконувалося раніше); 5) документ, що посвідчує повноваження представника (якщо клопотання подається представником); 6) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.
Суд, встановивши, що клопотання і документи, що додаються до нього, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією главою, або до клопотання не додано всі перелічені документи, залишає його без розгляду та повертає клопотання разом з документами, що додані до нього, особі, яка його подала.
З матеріалів справи вбачається, що 21 лютого 2020 року ОСОБА_2 подала до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення Норильського міського суду Красноярського краю Російської Федерації від 23 січня 2019 року про стягнення з ОСОБА_3 на її користь безпідставного збагачення у сумі 536 467,44 рублів, процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 422 256,28 рублів та державного мита у сумі 12 787,24 рублів.
Подаючи вищезазначене клопотання, ОСОБА_2 зазначила, що останнім відомим їй місцем проживання боржника ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 .
В ідповідно до відомостей Виконавчого комітету Олександрівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, Відділу ведення реєстру Територіальної громади міста Вознесенська, Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області місце проживання ОСОБА_3 на території смт.Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, м.Вознесенську та Миколаївській області не зареєстровано (а.с.11, 12, 88).
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27 лютого 2020 року за ОСОБА_3 не зареєстровано майна, яке б належало їй на праві власності або на інших речових правах (а.с.10).
Відповідно до копії паспорту громадянина Російської Федерації, виданого ОСОБА_3 22.06.2010 року, її зареєстрованим місцем проживання з ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_2 .
Разом з тим, судом не було взято до уваги, що 08 серпня 2012 року ОСОБА_4 , якому на підставі свідоцтва про право власності від 14.12.1987 р. належав житловий будинок по АДРЕСА_1 , склав на ім'я ОСОБА_3 заповіт, у якому заповів їй все своє майно (а.с.85, 86).
04 лютого 2019 року ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом подання до Другої Вознесенської державної нотаріальної контори Миколаївської області заяви про прийняття спадщини (а.с.89).
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, згідно з вказаними вимогами законодавства вищезазначене нерухоме майно належить ОСОБА_3 з 18 листопада 2018 року.
За такого, враховуючи наявність на території Вознесенського району Миколаївської області майна боржника ОСОБА_3 , висновок суду про залишення клопотання ОСОБА_2 без розгляду та повернення його заявнику не відповідає вимогам ст.464 ЦПК України, а тому підлягає скасуванню, а справа направленню до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.374, 379, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 лютого 2020 року скасувати.
Цивільну справу за клопотанням ОСОБА_2 про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду направити до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий О.В. Локтіонова
Судді С.Ю. Колосовський
О.О. Ямкова
Повний текст постанови складено 29 квітня 2020 року.