Справа № 591/596/19
Провадження № 2-о/591/3/20
27 квітня 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Об'єднання підприємств в галузі телекомунікацій, інформатизації та інтернет «Український мережевий інформаційний центр», Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2
про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування -
встановив:
Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою і свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 їй стало відомо, що про неї на веб-сайті xpress ІНФОРМАЦІЯ_2 була поширена інформація про те, що ОСОБА_1 , як директор Департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, у спосіб розміщення посту у соціальній мережі «Fасеbоок», переклала вину за загибель через несправний ліфт 2 січня 2019 року малюка на його рідних і, після реакції сумчан, прибрала пост зі своєї сторінки. Інформація цілеспрямовано поширена невідомим автором щоб довести до відома необмеженої кількості осіб викривлену інформацію про виконання мною трудових обов'язків директора Департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради з метою створення враження про аморальний облік діючої в місті Суми влади. Вказує, що ця інформація: знаходиться у вільному доступі в мережі інтернет; доступна будь-яким третім особам та розміщена невідомою особою; розміщена за відсутності її згоди на використання моїх персональних даних та особистої фотографії; є негативною та такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію; є такою, що дискредитує її етичну поведінку під час виконання трудових обов'язків; викладена у непристойній, образливій формі, що носить зневажливий характер; є недостовірною та викладена неправдиво, тобто містить відомості про події, яких не існувало взагалі. Також заявниця стверджує, що вона зареєстрована в соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », як приватна особа, вона не реєструвалась в соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », як директор Департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради і розмістила пост як приватна особа в неробочий час. До її посадових обов'язків не входять обов'язки висвітлювати діяльність Сумської міської ради в соціальних мережах. Вона не наділена повноваженнями встановлювати винну особу та/або вину особи чи перекладати вину з однієї особи на іншу. Таким чином, поширена інформація про те, що вона, як директор Департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міськради, фактично зробила заяву про те, що винними у загибелі дитини є її батьки, підлягає перевірці на предмет встановлення чи спростування факту порушення принципу презумпції невинуватості, а відтак не є оціночним судженням. Зазначає, що вона не могла перекласти вину в силу того, що така вина не доведена та не встановлена судом. Відсутність вироку є достатнім фактом для спростування інформації про перекладення її вини на рідних загиблої дитини. А з аналізу тексту її посту слід дійти висновку, що будь-яких заяв щодо звинувачення батьків вона не висловлювала, ні як посадова особа, ні як приватна особа. З метою захисту та відновлення порушених прав у спосіб визнання поширеної інформації недостовірною та її спростування, зважаючи на той факт що автор поширеної інформації невідомий, вона намагалась встановити особу власника сайту. Враховуючи знеособленість даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 в службі WHOIS, вона, через адвоката звернулась до ДЕПАРТАМЕНТУ «ЦЕНТР КОМПЕТЕНІЇ» КОНСОРЦІУМУ «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ПІДТРИМКИ НОМЕРІВ І АДРЕС» за відомостями про власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 . Але, встановити особу власника сайту не вдалось, у зв'язку із чим, вона вимушена звернутися до суду в окремому провадженні з метою встановлення факту недостовірності інформації та її спростування. Просить встановити юридичний факт недостовірності інформації поширеної мережею Інтернет, невідомою особою, щодо ділових та моральних якостей ОСОБА_1 , яка розміщена на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_2 веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 та спростувати таку інформацію.
Заявник ОСОБА_1 , її представник адвокат Нестеренко А.В. в судовому засіданні заяву підтримали у повному обсязі, просять суд її задоволити.
Заінтересовані особи: Об'єднання підприємств в галузі телекомунікацій, інформатизації та інтернет «Український мережевий інформаційний центр», Уповноважений Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_2 про день та час слухання справи повідомлялися належним чином, в судове засідання представники не з'явилися.
Суд, вислухавши заявника, його представника, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню з таких підстав:
Так, відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У відповідності із положеннями статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно положень статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до положень статті 46 Закону України «Про інформацію» інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.
Згідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Частина 4 цієї ж статті закріплює, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
Статтею 256 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначив наступне: вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим, суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Згідно п. 15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі . Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Пунктами 12, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК. У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно з ч.3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Судом при розгляді справи встановлено, що на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 невідомим автором розміщено інформацію щодо заявника ОСОБА_1 , яка містить відомості (групу фактів) про те, що ОСОБА_1 , як директор Департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради, у спосіб розміщення посту у соціальній мережі «Fасеbоок», переклала вину за загибель через несправний ліфт 2 січня 2019 року малюка на його рідних і, після реакції сумчан, прибрала пост зі своєї сторінки.
Підтвердженням того, що інформацію було поширено і що інформація стосується саме ОСОБА_1 є текстовий матеріал та фотографія на веб-сторінці http://xpress. ІНФОРМАЦІЯ_2 -сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 (зафіксовано Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 11.01.2019 року №5/2019-ЕВ-ЦК).
Підтвердженням того, що поширена інформація стосується саме загибелі 2 січня 2019 року через несправний ліфт дитини є гіперпосилання зі сторінки на якій поширено інформацію ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінку де викладено хронологію подій, пов'язаних із загибеллю дитини http://xpress.sumy.ua/news/crime/211877/ (зафіксовано Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 11.01.2019 року №5/2019-ЕВ-ЦК).
Встановити особу власника сайту не вдалось, що підтверджується довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 18.01.2019 року №14/2019-Д- ЦК.
З огляду на те, що власник веб-сайту невідомий, встановити фактично власника вказаного веб-сайту є неможливим, а тому єдиним законним способом відновити порушені права є встановлення факту недостовірності поширеної інформації та її спростування.
Заявник пояснила, що вона зареєстрована в соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », як приватна особа. Вона не реєструвалась в соціальній мережі « ІНФОРМАЦІЯ_3 », як директор Департаменту комунікацій та інформаційної політики Сумської міської ради і розмістила пост як приватна особа в неробочий час. До її посадових обов'язків не входять обов'язки висвітлювати діяльність Сумської міської ради в соціальних мережах. Вона не видаляла пост про який йдеться в поширеній інформації (доказом цього є історія змін посту в соціальній мережі «Fасеbоок»), навпаки, вона доповнила пост, акцентувавши увагу на тому, що це її приватна, особиста сторінка. Доповнення посту були зроблені до дати поширення інформації на веб-сайгі xpress ІНФОРМАЦІЯ_2 ua, тому невідомому автору поширеної інформації було відомо що пост розміщено не посадовою особою. Крім того, вона не наділена повноваженнями встановлювати винну особу та/або вину особи чи перекладати вину з однієї особи на іншу.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе встановити юридичний факт недостовірності інформації поширеної мережею Інтернет, невідомою особою, щодо ділових та моральних якостей ОСОБА_1 , яка розміщена на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_2 веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 та спростувати таку інформацію.
На підставі викладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, ст. ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 293, 315-319 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задоволити.
Встановити юридичний факт недостовірності інформації поширеної мережею Інтернет, невідомою особою, щодо ділових та моральних якостей ОСОБА_1 , яка розміщена на веб-сторінці: ІНФОРМАЦІЯ_2 веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 та спростувати таку інформацію.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст судового рішення виготовлено 29 квітня 2020 року.
СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.