29 квітня 2020 року
Київ
справа №540/1359/19
адміністративне провадження №К/9901/11028/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 540/1359/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 та Глушкіна Г. В . звернулися до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просили:
- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зниження позивачам розміру оцінки одного року трудового стажу з 01.10.2017 року з 1,35 до 1,0 протиправними (далі - Вимога №1);
- зобов'язати відповідача Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області починаючи з 01.10.2017 року здійснити перерахунок пенсії позивачам із застосуванням середньої зарплати по Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 що дорівнює по ОСОБА_1 - 0,56925, а по ОСОБА_2 - 0,38587 і виплатити занижені суми пенсії за минулий час з компенсацію їм не отриманого доходу з наданням розрахунку компенсації без зволікань не пізніше місячного терміну, в подальшому виплачувати указані пенсії з урахуванням К страхового стажу 1,35 відповідно до належних перерахунків (далі - Вимога №2).
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо перерахунку пенсії по архівній довідці від 11.04.2018 р. №9 01-15/860 Комунальної установи "Трудовий архів м. Херсона" що до заробітків позивача в Херсонському облуправлінні Держкомнафтопродукту України, зробленому з 1.06.2018 року, а не з 1.07.2010 року та заниженню розміру пенсії через застосування обмежувального коефіцієнта 5,6 (далі - Вимога №3);
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо заниження з 1.07.2010 року страхового стажу на 7 місяців і 4 дні в період з 28.03.1995 по 2.11.1995 року роботи в ВКФ "Стройдеталь" АО Мінскдрев" (далі - вимога №4);
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати пенсії в період з 1.04.2015 р. до 1.02.2017 р. в розмірі лише 85% від призначеної (далі - Вимога №5);
- зобов'язати відповідача відповідно до Конституції України та чинного законодавства, що не суперечить Основному Закону України, зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням повного заробітку та повного страхового стажу за весь час з моменту призначення пенсії, зокрема, перерахувати пенсію по архівній довідці щодо заробітків в Херсонському облуправлінню Держкомнафтопродукту України з 01.07.2010 року до теперішнього часу без заниження заробітків за 1991-1992 роки та в період з 01.09.2000 року до 01.03.2001 року через їх обмеження максимальним коефіцієнтом заробітків, яких в той час не існувало та перерахувати пенсію з 01.07.2010 року до теперішнього часу, врахувавши в загальний страховий стаж позивача 7 місяців і 4 дні за період з 28.03.1995р. по 02.11.1995 р. роботи в ВКФ "Стройдеталь" АО Мінськдрев" (далі - Вимога №6);
- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми пенсії по архівній довідці "Трудового архіву м. Херсона" від 11.04.2018 року № 01-15/860 про заробіток в облуправлінні Держкомнафтопродукту України за період з 1.07.2010 року без обмеження його заробітків до моменту її виплати з нарахуванням компенсації втрати доходів (далі - Вимога №7);
- зобов'язати відповідача виплатити недоплачені суми пенсії в результаті заниження страхового стажу відповідачем на 7 місяців і 4 дні за період з 1.07.2010 року до моменту їх виплати з нарахуванням компенсації втрати доходів (далі - Вимога №8);
- зобов'язати відповідача виплатити зменшену на 15% пенсію в період з 1.04.2015 року до 1.02.2017 року з нарахуванням компенсації втрати доходів (далі - Вимога №9);
- зобов'язати відповідача виплачувати пенсію в подальшому позивачам згідно проведеного перерахунку та відповідно до діючого законодавства без порушення Конституційних норм України (далі - Вимога №10).
- зобов'язати відповідача зробити перерахунки пенсій позивачам та виплатити недоплачені їм суми пенсій за весь час з моменту призначення їм пенсій з наданням звіту про перерахунки пенсій та розрахунки компенсації втрати доходів не пізніше місячного терміну. Крім того, в указаний термін надати звіт Суду та позивачам з проведення указаної роботи з перерахунками пенсій та розрахунками компенсацій втрачених доходів позивачами (далі - Вимога №11).
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 01 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 540/1359/19, адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав протиправним незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) періоду його роботи з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев".
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) період його роботи з 28.03.1995 року по 02.11.1995 року на посаді головного бухгалтера Виробничо-комерційної фірми "Стройдеталь" АО "Мінскдрев" та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2010 року з урахуванням зазначеного стажу та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
В інший частині позову відмовив.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Не погодившись з судовими рішенням першої та апеляційної інстанції, 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 540/1359/19, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача повністю.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
З касаційної скарги убачається, що позивач оскаржує, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 540/1359/19, ухвалену за результатами апеляційного перегляду.
Предметом розгляду даної справи є визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень щодо проведення перерахунку пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та її виплати.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії справ незначної складеності за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
З огляду на предмет і обставини справи № 540/1359/19, положень пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України Верховний Суд дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, без наведення достатніх обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Крім того, Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі № 540/1359/19.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій