Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №295/1896/17
провадження №К/9901/2726/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Богунського районного суду м. Житомира у складі колегії суддів: Слюсарчук Н.Ф., Гулак Н.А., Полонець С.М. від 01 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Капустинського М.М., Моніча Б.С., Охрімчук І.Г. від 07 листопада 2017 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 15.04.2017 внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №71 від 19.08.2016,
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати йому такої одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, з урахуванням проведених виплат, та факту подання усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 p. № 975..
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 01 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 15.04.2016 внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.08.2016 № 71.
Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням його права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 p. № 975 та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням вимог зазначеного законодавства щодо його права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме - 15.04.2016.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач отримав поранення та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велися бойові дії, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013. При цьому суди виходили з того, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерство оборони України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулося із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами встановлено, що ОСОБА_1 в період з 11.11.1983 по 11.11.1985 проходив військову службу в Збройних Силах України, з якого в період з 02.03.1985 по 11.11.1985 проходив службу на території Республіки Афганістан, де брав участь у бойових діях.
6. Відповідно до акта судово-медичного дослідження № 29/В від 10.02.2011 ОСОБА_1 під час участі у бойових діях на території Республіки Афганістан отримав мінно-вибухові поранення (наявні у позивача рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових поранень, отриманих у 1985 році).
7. При первинному огляді ОСОБА_1 з 15.04.2011 було встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК № 732347 від 20.04.2011.
8. Згідно довідки до акта огляду МСЕК № 514350 від 27.04.2016 позивачу з 15.04.2016 встановлено ІІ групу інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
9. У зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
10. Згідно з рішенням Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформленого протоколом № 71 від 19.08.2016, позивачу було відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що він був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006р.№3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність йому встановлена до 01.01.2014р., тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
11. Не погоджуючись з таким рішенням Міністерства оборони України, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
12. У касаційній скарзі Міністерство оборони України вказує про відсутність права у позивача на отримання одноразової грошової допомоги. Крім того, зазначає, що суди при вирішення спору, втрутилися у його дискреційні повноваження, зобов'язавши Міністерство вирішити питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.
13. Відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України Сидорчук М.В. не подав, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку..
14. За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
16. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у редакції на час виникнення спірних правовідносин, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
17. З набранням чинності Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» діяла редакція статті 16 цього Закону, відповідно до якої військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
18. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, яка діяла з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».
19. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності 1 січня 2014 року статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4. Ця редакція діяла на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
20. Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
21. Пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).
22. Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
23. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», затверджено Порядок №975.
24. При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
25. Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності
- дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
26. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.
27. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 9 листопада 2018 року (справа №759/5707/16-а).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
28. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.
29. II групу інвалідності ОСОБА_1 встановлено з 15.04.2016, отже саме з цієї дати у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
30. На день встановлення ІІ групи інвалідності позивачу діяв Порядок №975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
31. Відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
32. Зважаючи на те, що II групу інвалідності встановлено 15.04.2016 року, а відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги 19.08.2016, то ОСОБА_1 звернувся за вказаною допомогою в межах строку, передбаченого пунктом 8 статті 16-3 вказаного вище Закону.
33. Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку в частині наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 15.04.2016 внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.08.2016 № 71
34. Стосовно висновків судів попередніх інстанцій про зобов'язання Міністерства оборони України щодо вирішення питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліда ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 15.04.2016, з урахуванням факту подання позивачем усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку № 975, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
35. У разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
36. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено, зокрема, дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
37. Таким чином, адміністративний суд, за загальним правилом, не обмежений у виборі ефективного способу відновлення права особи, порушеного суб'єктом владних повноважень, і вправі обрати найоптимальніший або такий, що відповідає характеру такого порушення та враховує обставини конкретної справи; при цьому перебирання непритаманних суду повноважень відповідного суб'єкта владних повноважень не відбувається лише за умови відсутності встановлених судом у спосіб, передбачений процесуальним законом, обставин для використання відповідним суб'єктом публічного права альтернативності у прийнятті рішення за зверненням суб'єкта приватного права.
38. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.
39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.02.2011 військово-лікарською комісією Міністерства оборони України підтверджено, що мінно-вибухова травма, множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія 1985 року) та кінцівок, їх наслідки ОСОБА_1 - «Так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії». На цій підставі актом огляду МСЕК від 20.04.2011 № 732347 ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Однак, судами не перевірено належність акту судово-медичного дослідження, який надано позивачем разом із заявою про призначення одноразової грошової допомоги до переліку документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва).
40. На цій підставі, суд вважає з необхідне зазначити, що пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
41. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінки паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документ, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
42. Подання зазначених у пункті 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
43. При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
44. Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
45. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 822/21/18.
46. Згідно правової позиції Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висловленої у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
47. У даній справі, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
48. Відтак, у контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги на підставі поданого ним документу про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) та зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
49. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню шляхом скасування постанови Богунського районного суду м. Житомира від 01 червня 2017 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме: 15.04.2016, з урахуванням факту подання позивачем усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку № 975, та ухвалення в цій частині нового рішення, яким зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІI групи інвалідності, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з огляду на мотиви викладені у цьому рішенні.
50. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
51. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
52. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року (справа №760/6496/17).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
53. Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
54. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
55. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають частковому скасуванню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Постанову Богунського районного суду м. Житомира від 01 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року скасувати в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з урахуванням його права на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велися бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 p. № 975 та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням вимог зазначеного законодавства щодо його права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме - 15.04.2016.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІI групи інвалідності, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з огляду на мотиви викладені у цьому рішенні.
В іншій частині постанову Богунського районного суду м. Житомира від 01 червня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний