Іменем України
29 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 295/8892/16-а
адміністративне провадження № К/9901/10066/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016р. (судді - Котік Т.С., Жизневська А.В., Моніч Б.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання провести нарахування та виплату пенсії,
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив (з урахуванням уточнень позовних вимог а.с. 32 - 34):
зобов'язати відповідача негайно здійснити нарахування та виплату йому пенсії з 01.07.2016р., як інваліду війни І групи по рішеннях адміністративних судів України трьох інстанцій відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Європейського суду з прав людини.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте її розмір починаючи з 01.07.2016р. розрахований відповідачем не у відповідності до статті 22 цього Закону. Вважає, що всупереч вимогам закону належна йому пенсія виплачується не в повному обсязі, при цьому органом пенсійного фонду проігноровано рішення національних судів України та рішення Європейського суду з прав людини, якими вже вирішено спір щодо розміру належної йому пенсії.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2016р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10. 2016р. постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.07.2016р. відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З ухваленим у справі рішенням не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судові рішення, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, виконані органом управління Пенсійного фонду в повному обсязі, оскільки в частині перерахунку пенсії з 01.01.2008р. суди відмовили з мотивів безпідставності таких вимог.
Крім того, посилається на те, що у період з 01.04.2008р. по 30.06.2016р. позивач отримував пенсію по інвалідності за іншим Законом - «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому звертаючись до відповідача із заявою про повернення на раніше призначену пенсію по інвалідності за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» фактично відбулось її нове призначення та відповідно її новий розрахунок.
При цьому також посилається на те, що розмір пенсії визначений відповідно до чинного на час її призначення 01.07.2016р. законодавства, підстав для задоволення вимог щодо перерахунку пенсії на підставі судових рішень у справі №2-а-200/09 із використанням мінімального розміру пенсії 420% відсутні.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив змінити постанову апеляційного суду, ухваливши в частині відмови у задоволенні позовних вимог нову постанову про їх задоволення повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив надстрокову військову службу в Збройних Силах України, отримав інвалідність ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби. (а.с. 64)
У березні 1971 року позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В грудні 2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому пенсії у розмірах, встановлених статтею 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте у задоволенні такої заяви йому відмовлено.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку його пенсії відповідно до вказаної норми закону, позивач звернувся до суду із позовом.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 21.05.2009р. у справі №2-а-200/09 визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії в розмірі, передбаченому ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», стягнуто з відповідача на користь позивача 9840,12 грн недоплаченої пенсії за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 01.01.2008р. в розмірі, передбаченому ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». (а.с. 10)
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 05.07.2011р. постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення коштів та зобов'язання виплачувати пенсію з 01.01.2008р. відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 22 цього Закону за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., та відмовлено в задоволенні позову про зобов'язання виплати пенсії з 01.01.2008р. відповідно до Закону. В решті постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 21.05.2009 року залишено без змін. (а.с. 11 - 12)
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2012р. постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 21.05.2009р. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 05.07.2011р. залишено без змін. (а.с. 13 - 14)
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.12.2015р. №79754/12 держава України визнала надмірну тривалість виконання рішень національних судів, готова забезпечити їх виконання, а позивачу виплачено сатисфакцію. (а.с. 15 - 16; 36 - 40)
Листом від 15.07.2013р. №5809/03 відповідач повідомив державну виконавчу службу про виконання постанови суду у справі №2-а-200/09 та проведено позивачу перерахунок пенсії відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., сума доплати за вказаний період становить 12363,72 грн. (а.с. 19)
24.03.2008р. позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення виплати пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку з переходом на інший вид пенсії.
Судами встановлено, що заяву позивача задоволено, призначено заявнику пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яку останній отримував у період з 01.04.2008р. по 30.06.2016р.
У 2010 році позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2009 рік, а не за 2007 рік, проте у проведенні такого перерахунку заявнику відмовлено.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач оскаржив дії відповідача до суду.
Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 07.02.2011р. у справі №2а-359/11, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011р., зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 40, ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2009 рік. (а.с. 21 - 23)
Листом від 19.08.2011р. №86/953с-11 відповідач повідомив позивача про проведення перерахунку пенсії на підставі судових рішень у справі №2а-359/11 за спірний період з 15.04.2011р. по 31.08.2011р., а також повідомлено, що починаючи з 01.09.2011р. пенсія йому буде виплачуватись відповідно до закону. (а.с. 25)
09.06.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати йому пенсії по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», рішень національних судів та Європейського Суду з прав людини.
Судами встановлено, що згідно протоколу призначення пенсії позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно поданої ним заяви, починаючи з 01.07.2016р.
Також встановлено, що розмір пенсії обчислено згідно норм ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», п. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011р. №1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення».
Не погоджуючись із розміром нарахування пенсії з липня 2016 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті рішення про призначення пенсії позивачу з 01.07.2016р. з урахуванням п. 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011р. №1381 діяв правомірно. Таких висновків суд дійшов у зв'язку з тим, що підстави поновлення виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачені статтями 28, 62 цього Закону, згідно з якими поновлення виплати пенсії здійснюється інвалідам в разі переривання ними інвалідності та громадянам, які виїжджали на постійне місце проживання за кордон. Саме за таких обставин відповідно до частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Суд дійшов висновку, що оскільки позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії, а тому при поверненні до раніше призначеної пенсії відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» фактично відбулося її нове призначення.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нову про задоволення позову частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач скористався своїм суб'єктивним правом на обрання виду пенсії, як відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так і відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки 09.06.2016р. звернувся до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії (поновлення) виплати йому пенсії по інвалідності за нормами Закону №2262-ХІІ, у зв'язку з тим, що вказаний вид пенсії йому вже було призначено за вказаним законом у березні 1971 року та яку він отримував до 31.03.2008р. Отже, позивачем реалізовано право на призначення пенсії за Законом №2262-ХІІ ще у 1971 році.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що статтею 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено порядок звернення за призначенням пенсій, а пунктом 14 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 30.01.2007р. №3-1 регламентовано порядок розгляду питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. При цьому позивач, звертаючись 09.06.2016р. із заявою про поновлення виплати пенсії не надавав будь-яких документів, передбачених цим Порядок, а тому у відповідача були відсутні підстави для призначення пенсії.
Також апеляційний суд виходив з того, що жоден із законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють пенсійне забезпечення, не містять положень щодо повторного призначення пенсії за законодавством, чинним на час звернення із заявою про перехід з одного виду пенсії на інший.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У цій справі предметом оскарження є рішення апеляційного суду, яким частково задоволено позовні вимоги, а тому касаційний перегляд здійснюється саме в тих межах, в яких задоволено позовні вимоги і мотиви, з яких при цьому виходив суд.
Так, відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в розмірі, зокрема, інвалідам війни ІІ групи - 80% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Статтею 22 цього Закону №2262-ХІІ передбачено мінімальні розміри пенсій по інвалідності.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011р. №1381 встановлено, що особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мінімальний розмір пенсії, що призначається відповідно до зазначеного Закону, зокрема, по інвалідності, не може бути нижче для військовослужбовців надстрокової служби 120% відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби.
Пунктом 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено, що норми і положення ч. 1, 2 ст. 9, ст. 14, 22, 36, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.
У постанові від 23.01.2020р. у справі №361/1849/16-а Верховний Суд, вирішуючи питання застосування положень статті 22 Закону №2262-ХІІ дійшов висновку, що положення Законів України «Про Державний бюджет України» на 2012 - 2016 роки діяли, а тому відповідачем правомірно виплачувалася позивачу пенсія у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України залежно від фінансових ресурсів Пенсійного Фонду України на 2015 - 2016 роки.
У справі, яка розглядається, станом на час призначення позивачу пенсії по інвалідності за Законом №2262-ХІІ норми пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» і постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28.12.2011р. №1381 діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами.
За таких обставин при призначенні позивачу пенсії відповідач правомірно застосував зазначені законодавчі норми, а тому висновки апеляційного суду щодо протиправності в цій частині дій відповідача не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
Керуючись статтями 345, 352, 356, 359 КАС України, суд,
Касаційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2016р. скасувати, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 26.07.2016р. залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук