Справа № 580/2537/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко
29 квітня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - відповідач) в якому просив:
- визнати, що травма отримана позивачем 06.12.2014 безпосередньо в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
- визнати протиправними дії відповідача щодо складання висновку відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги;
- визнати протиправним та скасувати висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги від 20.02.2018, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області полковником поліції Лютим В.В. 23.02.2018;
- зобов'язати відповідача скласти новий висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, встановленої Законом України «Про Національну поліцію», у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийняти рішення про виплату.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в обґрунтування якої зазначив, що ним подано усі необхідні документи на підтвердження наявності прав для виплати одноразової грошової допомоги, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази правомірності ненарахування та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що позивачем не доведено причини отримання тілесних ушкоджень в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, відтак, відсутні підстави для візування висновку про призначення одноразової грошової допомоги позивачу та її виплати відповідно.
В силу положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку письмового провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 29.12.2004 по 06.11.2015 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 в органах Національної поліції України, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с.8-9)
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, виданої Головним управлінням МВС України в Донецькій області від 12.12.2014 №7723, у період з 14.11.2014 по 15.12.2014 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції: м.Авдіївка, Донецької області (а.с.12)
30 грудня 2016 року Комісією УМВС України у Черкаській області був складений акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) капітана міліції ОСОБА_1 за формою Н-1*, затверджений головою ліквідаційної комісії УМВС України в Черкаській області Кожухівським В.О. 30.12.2016 (а.с.13-14).
Комісією УМВС України в Черкаській області проведено службове розслідування нещасного випадку, який стався в приміщенні Авдіївського МВ УМВС України в Донецькій області, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, вул.Молодіжна, 4, з позивачем, за наслідками якого 30.12.2016 складено Акт повторного розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 06 грудня 2014 року о 19 год. 30 хв. (форма Н-5*).
У розділі Актів «Обставини, за яких стався нещасний випадок» описані в подробицях події, за яких позивачем отримано поранення, що сталися в період проходження служби при виконання службових обов'язків.
За висновком Акту за формою Н-5* нещасний випадок підпадає під дію п. 3.9 Порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах, підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, як такий, що стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
В грудні 2016 року під час проходження служби в поліції позивач звернувся до військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне поєднання Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області» для проходження медичного огляду. За результатами огляду видано свідоцтво про хворобу №9 від 30.12.2016, в якому встановлено, що травма пов'язана з виконанням службових обов'язків (акт Н-1 від 30.12.2016); захворювання, так, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ; непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.25-29) та Рішення комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України про те, що позивачу надано статус учасника бойових дій. (а.с.30).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №022954 від 16.02.2017, за результатами первинного огляду з 13.02.2017 позивачу встановлено третю групу інвалідності внаслідок травми, що пов'язана з виконанням службових обов'язків (а.с.10). Вказане також підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.025.2018 (а.с.11).
Наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області №34 о/с від 20.01.2017 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію» (а.с.52).
09.03.2017 позивач звернувся до ГУНП в Черкаській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності (а.с.47)
Листом ГУНП в Черкаській області від 21.03.2017 №29/Х-36 позивача повідомлено, що правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги в результаті визначення інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків під час служби в органах внутрішніх справ, немає (а.с.48).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Катеринопільського районного суду Черкаської області, рішенням якого від 13.12.2017 у справі №698/667/17 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Черкаській області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності та зобов'язано розглянути таку заяву.
На виконання постанови Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.12.2017 у справі №698/667/17, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги.
Листом відповідача від 23.02.2018 №11/Х-315 позивача повідомлено, що на виконання рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.12.2017, ГУНП в Черкаській області 23.02.2018 складено висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.50,51).
Вважаючи вказаний висновок протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02 липня 2015 року, Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського», Наказом Міністерства внутрішніх справ 27.12.2002 №1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України».
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.97 Закону №580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Згідно з ч.2 вказаної статті порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Положеннями пп.«в» п.3 ч.1 ст.99 Закону №580-VIII передбачено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3 ст.97 цього Закону, інвалідності III групи - 250 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права (п.6 ст.100 Закону №580-VIII).
Статтею 101 Закону №580-VIII встановлено підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.
Так, зокрема, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Розділом І п.4 Порядку №4 встановлено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема підпунктом 2визначено, що під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону №580-VIII ) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно з п.5 Розділу ІІІ вказаного Порядку для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати);
4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності);
8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Так, позивач зазначає, що на підтвердження наявності права для виплати одноразової грошової допомоги надав усі необхідні документи, передбачені Розділом ІІІ вказаного Порядку №4, що відповідачем не заперечується.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що відповідно до п.1 розділу III Порядку № 4 погодження висновку про призначення одноразової грошової допомоги службою державного нагляду за охороною праці є обов'язковим, підстави для призначення позивачу одноразової грошової допомоги - відсутні, у зв'язку з чим на виконання рішення суду від 13.12.2017 у справі №698/667/17 ГУНП в Черкаській області складено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.
Колегія суддів зазначає, що саме Розділом ІV «Призначення і виплата ОГД» Порядку № 4 передбачені умови складення висновку про призначення одноразової грошової допомоги.
Так, відповідно до п.1 цього розділу Порядку № 4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у п.п.4,5 розділу ІІІ, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Згідно з п.2 вказаного розділу Порядку № 4 Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє:
1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій;
2) у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
3) у навчальних закладах - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови (п.3 Розділ ІV Порядок № 4)
Положеннями п.4 Розділу ІV Порядку № 4 передбачено, що у Департаменті поліції охорони Національної поліції України та територіальних органах поліції охорони, висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів, а також керівником територіального органу поліції охорони за місцем проходження поліцейським служби, або особами, які виконують їх обов'язки.
Висновок органу поліції охорони про призначення ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, разом з оригіналами документів та розрахунком потреби в коштах для виплати ОГД (додаток 3), копії довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, завірені належним чином, надсилаються для перевірки до Департаменту поліції охорони Національної поліції України.
Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє начальник Департаменту поліції охорони Національної поліції або особа, яка виконує його обов'язки.
У разі затвердження/відмови висновок, разом з оригіналами документів надсилається Департаментом поліції охорони Національної поліції України до відповідного органу поліції охорони.
Розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД, в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, разом із копією висновку про призначення ОГД та копією довідки про включення розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, завіреними належним чином, направляється Департаментом поліції охорони Національної поліції України, в межах бюджетних асигнувань встановлених органам поліції охорони на зазначені цілі, до фінансового підрозділу центрального органу управління поліції супровідним листом, з підтвердженням проведення перевірки отриманих матеріалів стосовно призначення допомоги та клопотанням щодо виділення асигнування органу поліції охорони, в якому проходив (проходить) службу поліцейський.
Керівник органу поліції охорони у п'ятнадцятиденний термін після надходження затвердженого висновку приймає рішення про призначення виплати ОГД, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - надсилає особі письмове повідомлення із зазначенням підстав такої відмови.
Так, листом відповідача від 23.02.2018 №11/Х-315 позивача повідомлено, що на виконання рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 13.12.2017, ГУНП в Черкаській області 23.02.2018 складено висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.50,51).
20.02.2018 головним спеціалістом з державного нагляду за охороною праці УЛМТЗ ГУНП в Черкаській області складено доповідну записку на ім'я начальника ГУНП в Черкаській області, згідно з якою під час перевірки матеріалів розслідування нещасного випадку (06.12.2014) встановлено, що відповідно до «висновку службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень окремими працівниками міліції зведеного загону УМВС України в Черкаській області» від 02.03.2015 серед працівників міліції, які отримали тілесні ушкодження внаслідок артобстрілу під час проведення інструктажу в Авдіївському МВ ГУМВС України в Донецькій області, прізвище ОСОБА_1 не зазначено. Відповідно до витягу з кримінального провадження №12014050140000872 серед постраждалих внаслідок артобстрілу міста Авдіївка прізвище ОСОБА_1 також не вказано. Таким чином, не доведено причини отримання тілесних ушкоджень майором поліції ОСОБА_1 в період проходження служби при виконанні службових обов'язків. Відсутні підстави для візування висновку про призначення одноразової грошової допомоги інспектору взводу №2 роти №1 батальйону поліції особливого призначення ГУНПА в Черкаській області майору поліції ОСОБА_1 та виплат відповідно (а.с.49), а 20.02.2018 складено висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , який 23.02.2018 затверджений начальником ГУНП в Черкаській області (а.с.50).
З наведеного вбачається, що позивачеві відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що у висновку службового розслідування (акту від 06.12.2014) не зазначено його прізвища серед працівників міліції, які отримали тілесні ушкодження внаслідок артобстрілу під час проведення інструктажу в Авдіївському МВ ГУМВС України в Донецькій області, як і не зазначено його прізвища серед постраждалих внаслідок артобстрілу м.Авдіївка відповідно до витягу з кримінального провадження №12014050140000872.
В Наказі №1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» наявний додаток 4 (Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення за формою Н-5*) до п.3.8 вказаного Порядку. У п. 6 цього Додатку встановлені вимоги до заповнення висновку комісії Акту, а саме: у цьому розділі зазначаються особи, у тому числі потерпілий, чиї дії або бездіяльність призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення). Перелічуються конкретні порушення вимог законодавчих і нормативно-правових актів про охорону праці, посадових інструкцій тощо (із зазначенням статей, параграфів та пунктів).
У разі коли порушення допущено працівниками іншого підрозділу або сторонньою особою, цей факт обов'язково зазначається в цьому пункті.
Наприкінці розділу подаються пропозиції щодо притягнення до відповідальності осіб, унаслідок дій або бездіяльності яких стався нещасний випадок.
Зазначається один з таких висновків про нещасний випадок (у тому числі поранення), а саме:
- нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків;
- нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків;
Крім того, у висновку зазначається, що складається акт за формою Н-1* або НТ*.
Наприкінці акта робиться запис про зустріч членів комісії з розслідування з потерпілими або членами їх сімей, розгляд на місці питань надання соціальної і матеріальної допомоги, роз'яснення потерпілим та членам їх сімей їхніх прав відповідно до чинного законодавства.
Як вбачається з акту від 06.12.2014, в п 1. «Відомості про потерпілого (потерпілих)» зазначено саме позивача - ОСОБА_1 , р.н. - ІНФОРМАЦІЯ_1, військове (спеціальне) звання - капітан міліції, посада - командир взводу №2 роти №2 СБСМ «Грифон» УМВС України в Черкаській області.
У висновку комісії (п.6.1 Акту) зазначено, що нещасний випадок підпадає під дію п. 3.9 Порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах, підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, як такий, що стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Крім того, п.6.2 Акту встановлено, що члени комісії з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) мали зустріч з потерпілим, розглянули на місці питання надання соціальної матеріальної допомоги, роз'яснили його права відповідно до чинного законодавства.
В п.7 Акту Переліку матеріалів, що долучаються до акта розслідування нещасного випадку також долучено пояснення ОСОБА_1 ..
Відтак, з огляду на викладене, в колегії суддів не має сумнівів в тому, що повторне розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 06 грудня 2014 року о 19 год. 30 хв. та викладені висновки комісії в Акті (форма Н-5*) стосуються потерпілого позивача ОСОБА_1 , відтак, неправомірність та необґрунтованість висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачеві полягає саме в недосліджені відповідачем документів, наданих позивачем на підтвердження наявності його права на виплату ОГД.
З огляду на зазначене, вимоги щодо визнання протиправним та скасування висновку про призначення позивачу одноразової грошової допомоги від 20.02.2018, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області полковником поліції Лютим В.В. 23.02.2018 підлягають задоволенню.
Втім, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги позивача в частині визнання отримання позивачем травми 06.12.2014 безпосередньо в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України не підлягають задоволенню, оскільки до компетенції адміністративного суду не входить функція щодо визнання фактів, позаяк суд покликаний їх встановлювати, відтак в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також не вбачає підстав у задоволенні позовних вимог щодо визнання дій відповідача щодо складання висновку відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги протиправними, оскільки визнання протиправним та скасування цього висновку охоплює протиправність складення такого висновку та є наслідком його скасування.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача скласти новий висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, встановленої Законом України «Про Національну поліцію», у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийняти рішення про виплату, колегія суддів зазначає наступне
В силу приписів ч. 2 ст. 6 Кодексу про адміністративне судочинство України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суд при вирішенні судових справ має застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п. 74 рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і п. 70 рішення у справі "Рисовський проти України" Європейський суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що: держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy).
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Стосовно наявності у відповідача дискреційних повноважень в частині прийняття рішення за наслідком розгляду заяви позивача про виплату одноразової грошової допомоги в результаті встановленні інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службового обов'язку, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
В той же час, адміністративний суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити конкретні дії лише за умови, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 809/1231/16 викладено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Наведений висновок, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Беручи до уваги, що судом встановлено дотримання позивачем передбачених законодавством вимог при поданні відповідної заяви та з огляду на те, що матеріалами справи в повній мірі підтверджується факт, що тілесні ушкодження позивача були отримані ним в період проходження служби при виконанні службових обов'язків та враховуючи, що непідтвердження такого факту було єдиною підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного висновку від 20.02.2018, колегія вбачає за доцільне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача скласти висновок про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, встановленої Законом України «Про Національну поліцію», у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийняти рішення про виплату позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки іншого варіанта дій для відповідача в даному випадку законодавством не передбачено.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 20 лютого 2018 року «про призначення одноразової грошової допомоги», затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області полковником поліції Лютим В.В. 23 лютого 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області скласти висновок «про призначення одноразової грошової допомоги», яким призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, встановленої Законом України «Про Національну поліцію», у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Судзу.
Текст постанови виготовлено 29 квітня 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма