Іменем України
29 квітня 2020 року
Київ
справа №809/411/16
адміністративне провадження №К/9901/44693/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу №809/411/16
за позовом ОСОБА_1 до Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Лучко О.О.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Онишкевича Т.В., суддів Хобор Р.Б., Іщук Л.П)
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 , у якому просила скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області Шмеги Л.Г. № 29174245 від 08.04.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
2 . Позовна заява мотивована тим, що оскаржуваним рішенням державного реєстратора порушено право власності позивача на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки саме вона являється власником доного будинку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення судів мотивовані тим, що на підставі судових рішень, які набрали законної сили, державний реєстратор реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 10.02.2016 року за заявою представника ОСОБА_2 Даниліва В.І. від 10.02.2016 року скасувала запис про право власності ОСОБА_1 на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 .
У подальшому 08.04.2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області за заявою представника ОСОБА_2 Даниліва В.І. від 06.04.2016 року вчинено запис № 29174245 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та закрити провадження у справі.
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що підставою для звернення до суду з даним позовом став факт реалізації третьою особою договору дарування на спірний об'єкт нерухомого майна, що є цивільно-правовою угодою, а тому такий спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 липня 2017 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року
8. Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2020 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу.
9. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
10. Pгідно з договором дарування від 20.06.1981 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Солуківської сільської ради, ОСОБА_3 (батько) подарував, а ОСОБА_2 (син) прийняв у дар жилий будинок, який знаходиться на території с. Яворів, Долинського району на земельній ділянці розміром 0,08 га та належить дарителю на підставі погосподарської книги.
11. Проте, у вересні 2011 року брат ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся з позовом до Долинського районного суду Івано-Франківської області, у якому просив визнати за ним право власності на будинковолодіння за адресою
АДРЕСА_1. 12 . Рішенням Долинського районного суду від 04.04.2011 року за ОСОБА_4 визнано право власності на спірне будинковолодіння
АДРЕСА_1. 13 . Приватним нотаріусом Барабаш Р.С. 05.10.2011 року посвідчено договір дарування, згідно з яким ОСОБА_4 (чоловік) подарував, а ОСОБА_1 (дружина) прийняла в дар житловий будинок та господарські споруди в АДРЕСА_1 . У п.3 цього договору зазначено, що цей будинок належить ОСОБА_4 на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2011 року. Аналогічна підстава зазначена у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно.
14. На підставі вказаного договору дарування ОСОБА_1 26.10.2011 року зареєструвала за собою право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
15. Однак, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 28.04.2014 року скасовано рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.04.2011 року про визнання за ОСОБА_4 право власності на спірне будинковолодіння і у задоволенні позову ОСОБА_4 до Яворівської сільської ради про визнання права власності на спірне будинковолодіння АДРЕСА_1 відмовлено. Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили і не було скасоване.
16. Після цього ОСОБА_2 подав до Долинського районного суду Івано-Франківської області позовну заяву при визнання недійсним договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 і повернення вказаного будинковолодіння йому, а ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов з проханням визнати недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2
17. Долинський районний суд Івано-Франківської області 04.02.2015 року прийняв рішення, яким визнав недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на будинковолодіння за адресою
АДРЕСА_1. 18 . Проте, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.04.2015 року було скасовано рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 04.02.2015 року та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва на право власності на спадщину, договору дарування та повернення майна задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування, укладений 05.10.2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на будинковолодіння АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Яворівської сільської ради про визнання недійсним договору дарування відмовлено.
19. Відповідно до ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.06.2014 року, 22.07.2015 року, 11.11.2015 року, 03.02.2016 року рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.02.2015 року залишено без змін. Ухвалою від 26.02.2016 року Верховний Суд України відмовив у допуску даної справи до розгляду за заявою ОСОБА_1 .
20. На підставі зазначених судових рішень державний реєстратор реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області 10.02.2016 року скасував державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 за заявою представника ОСОБА_2.
21. У подальшому 08.04.2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Долинського районного управління юстиції Івано-Франківської області вчинено запис № 29174245 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 .
22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
23. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
24. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
25. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
26. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
27. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
28. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
29. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
30. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
31. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
32. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
33. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
34. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
35. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
36. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
37. Як вбачається зі встановлених по справі обставин, підставою для звернення позивача до суду у даній справі стало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 за третьою особою - ОСОБА_2 .
38. Суд зазначає, що існує усталена практика Великої Палати Верховного Суду у спорах про скасування дій та рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав на майно, ініційованих особою, яка не була заявником щодо оскаржуваних реєстраційних дій та рішень.
39. Зокрема, правова позиція про те, що такі спори підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб'єктного складу, була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а та інших.
40. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорене рішення, здійснено оспорений запис.
41. Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).
42. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спір у даній справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення № 29174245 від 08.04.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.
Оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок стосувалось виконання рішення суду, ухваленого на користь третьої особи, проте вплинуло на права позивачки, яка, як вона стверджує, являється власником цього нерухомого майна.
43. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір має приватноправовий характер, а саме - є спором позивача та третьої особи - ОСОБА_2 щодо права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Визнання протиправними і скасування рішень щодо скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є способом захисту прав позивача як власника такого майна від порушення їх третьою особою.
44. Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме - є спором позивача та третьої особи - ОСОБА_2 щодо прав на об'єкт нерухомості.
45. З огляду на суб'єктний склад учасників даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
46. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).
47. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.
48. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
49. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції і закриття провадження у справі.
50. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
51. Керуючись статтями 238, 341, 344, 349, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року по справі № 809/411/16 - скасувати.
3. Провадження у справі № 809/411/16 за позовом ОСОБА_1 до Долинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про скасування рішення - закрити.
4. Роз'яснити позивачу право на звернення до суду за правилами цивільного судочинства, а також право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.Г.Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій