29 квітня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1654/19 пров. № А/857/117/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Шумей М.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/1654/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафних санкцій та рішень про вжиття обмежувальних заходів,-
05 серпня 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в якому просила визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафних санкцій та рішення про вжиття обмежувальних заходів.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та без урахування всіх обставин справи. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець за адресою АДРЕСА_1 . Позивач здійснює господарську діяльність в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що не заперечується сторонами.
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області «Про направлення на проведення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції» № 426 від 13.06.2019, відповідно до статті 11 Закону України «Про держаний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», секторального плану державного ринкового нагляду на 2019 рік, затвердженого Головою Держпродспоживслужби від 27.11.2018, направлено начальника та головного спеціаліста відділу ринкового нагляду управління захисту споживачів Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області для проведення планової перевірки характеристик продукції у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 . Цим же наказом до проведення планової перевірки характеристик продукції залучено провідного фахівця Коломийського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській - ОСОБА_2 . Окрім цього поєднано планову виїзну перевірку характеристик продукції з невиїзною документальною перевіркою за місцем знаходження органу ринкового нагляду, а також встановлено термін проведення перевірки з 18.06.2019 р. по 19.06.2019 р.
Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області, направленням № 965 від 13.06.2019, направлено посадових осіб для здійснення держаного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , на предмет перевірки характеристик продукції, а саме: інструменти ручні пневматичні, гідравлічні або із вмонтованим електричним або неелектричним двигуном, електричне та електронне обладнання. Підстава: секторальний план державного ринкового нагляду на 2019 рік, затверджений Головою Держпродспоживслужби від 27.11.2018 та наказ Головного управління Держспоживслужби в Івано-Франківській області від 13.06.2019 за № 426.
18.06.2019 р. начальником відділу та головним спеціалістом відділу ринкового нагляду Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області проведено перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , за наслідками якої складено акт перевірки характеристик продукції за № 0039. (а.с. 11-13). Судом апеляційної інстанції встановлено, що Акт перевірки характеристик продукції від 18.06.2019 року підписаний лише посадовими особами, які здійснювали перевірку. У акті перевірки відсутня будь-яка відмітка про роз'яснення керівнику суб'єкта господарювання, продукція якого перевіряється, або уповноваженій ним особі порядок оскарження рішень, приписів, дій та бездіяльності органів державного ринкового нагляду та їх посадових осіб у відповідності до положень ч. 11 ст. 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Також у акті перевірки відсутня будь-яка відмітка про ознайомлення із актом перевірки та його отримання суб'єктом господарювання чи уповноваженої ним особи. Водночас на сторінці 5 акту перевірки характеристик продукції за № 0039 від 18.06.2019 року (а.с. 13) міститься відмітка про те, що акт відправлено через відділення поштового зв'язку №18 03.07.2019 р., а також міститься відмітка про те, що суб'єкт господарювання під час планової виїзної та невиїзної документальної перевірки не з'явився. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Правові та організаційні засади проведення перевірок характеристик продукції на час виникнення та існування відповідних правових відносин у справі, регламентовано Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (в редакції від 10.02.2016, підстава - 124-VIII). У відповідності до положень ч. 17 ст. 23 цього Закону вказано, що за результатами перевірки характеристик продукції посадова особа, яка здійснює ринковий нагляд, складає акт відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Колегія суддів також зазначає, що на час виникнення та існування відповідних правових відносин у справі (проведення перевірки характеристик продукції) діяв Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в редакції від 04.04.2018, підстава - 2042-VIII. Так, у відповідності до положень ч. 6 ст. 7 цього Закону, за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості:
дату складення акта;
тип заходу (плановий або позаплановий);
форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо);
предмет державного нагляду (контролю);
найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.
Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.
Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Оскільки, як вбачається із сторінки 2 Акту перевірки характеристик продукції від 18.06.2019 року, захід було почато та завершено 18.06.2019 року, то акт перевірки в будь-якому випадку мав би бути врученим фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю). Проте цього зроблено не було.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що в частині проведення перевірки та фіксації її результатів актом перевірки характеристик продукції, відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України та необґрунтовано. При цьому суд апеляційної інстанції враховує обставини, які встановлені судом першої інстанції на підставі показів свідків, та які не заперечуються сторонами, що під час проведення перевірки позивач був відсутній. Стосовно тієї обставини, що наймані працівники, зокрема продавці, відмовилися надавати будь-які пояснення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що така обставина має бути відображеною у акті перевірки, проте цього зроблено не було.
Стосовно рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.07.2019 року № 01-05/167, № 01-05/168, № 01-05/169, № 01-05/170, а також постанов про накладення штрафу від 03.07.2019 р. № 0-06/73, № 0-06/74, № 0-06/75, № 0-06/76, колегія суддів зазначає, що такі є прийнятими в результаті дій відповідача, які вчинені всупереч вимогам чинного законодавства, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.
Окрім цього колегія суддів зазначає наступне. Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (на час виникнення відповідних правовідносин).
Відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Спеціальним у спірних правовідносинах є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», статтею 1 якого визначено, що державний ринковий нагляд (далі - ринковий нагляд) - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.
Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.
У відповідності до положень ст. 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об'єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об'єктами технічних регламентів.
Згідно положень ч.5 ст. 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (станом на час здійснення перевірки), повноваження та порядок діяльності органів ринкового нагляду, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд, встановлюються цим Законом, законами України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами України.
Як вбачається із положень ч. 4 ст. 5 Закону України про «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити:
дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу;
найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.09.2019 у справі за №826/2615/18.
Колегія суддів, звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази, що ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області направило позивачу повідомлення, у якому зазначено про проведення планової перевірки характеристик продукції у строк з 18 по 19 травня 2019 року на підставі секторального плану державного ринкового нагляду на 2019 рік чи в інший спосіб повідомило про таку не пізніше, ніж за 10 днів до початку проведення перевірки.
Таким чином, колегія суддів, вважає, що висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог є поверхневими, прийнятими без врахування усіх обставин справи, враховуючи те, що відповідач, при проведенні перевірки та при прийнятті за результатами перевірки оскаржуваних рішень, діяв необґрунтовано та не у спосіб, встановлений Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
При цьому колегія суддів звертає увагу і на те, що лише Законом України 367-IX від 12.12.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду» було внесено зміни, до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема, шляхом доповнення ч. 2 статті 2 словами «державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції». Таким чином дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» була припинена в частині поширення на відносини державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції саме після прийняття Закону України 367-IX від 12.12.2019 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зменшення тиску на бізнес з боку органів ринкового нагляду».
За таких обставин, дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на момент проведення перевірки, оформлення її результатів, а також вчинення дій та прийняття рішень за її результатами поширювалася на відносини у сфері державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.
У відповідності до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, на час існування відповідних правовідносин), перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.
Колегія суддів зазначає про те, що, оскільки права позивача в частині його права бути повідомленим про перевірку, брати участь в перевірці, не допускати посадових осіб контролюючого органу до перевірки, вчасне та належне отримання документів за результатами проведення перевірки, були порушені, а в подальшому саме акт перевірки характеристик продукції за № 0039 від 18.06.2019 року (за результатами здійснення планового заходу) став підставою для прийняття оскаржуваних рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 02.07.2019 р. № 01-05/167, № 01-05/168, № 01-05/169, № 01-05/170, а також протоколів про виявлене(і) порушення Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.07.2019 р. № 0031, № 0032, № 0033, № 0034, на підставі яких прийнято оскаржувані постанови про накладення штрафу від 03.07.2019 р. № 0-06/73, № 0-06/74, № 0-06/75, № 0-06/76, то позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Окрім того, колегія суддів бере до уваги твердження апелянта про те, що будь-якими доказами, що наявні у матеріалах справи, не було встановлено належність продукції, перевірка якої здійснювалася, саме фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , з врахуванням того, що вона була повідомлена про результат перевірки актом з поштовим повідомленням аж 03.07.2019 року, а з самого акту перевірки не вбачається, що будь-яка уповноважена особа відмовлялася від участі в перевірці.
Взявши до уваги досліджені матеріали справи та встановлені факти, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач провів перевірку у позивача без дотримання вимог чинного законодавства України, а саме положень Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та в подальшому прийняв рішення, які порушують права позивача, є протиправними, а тому підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, не повно та не правильно з'ясував фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення без додержанням норм матеріального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
ч.7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, наведеними вище правовими нормами встановлено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до п.4 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Тобто, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво, та інші види адвокатської діяльності.
Згідно п.9 ст.1 цього Закону, представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є, зокрема: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України №3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).
З матеріалів адміністративної справи видно, що 09.07.2019 р. між позивачем ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Тропець В.В. укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 34-35).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2019 року, попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції у сумі 14215,40 грн. (Додаток до позовної заяви від 30.07.2019р.), платіжне доручення №852 від 01.08.2019 у сумі 5763,00 грн.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 14215,40 грн. витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) в період розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що в користь позивача підлягає відшкодуванню розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 3500 грн., які слід стягнути із відповідача.
Для задоволення вимог позивача (апелянта) про стягнення заявлених судових витрат у повному обсязі немає підстав.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Згідно п.6 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, щодо оскарження рішення суб'єктів владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у сумі 768,40 грн. згідно квитанції № 177.140.1/31193832 від 01.08.2019 (а.с. 3) та у сумі 7684,00 грн. згідно квитанції №176.140.1/31193830 від 01.08.2019 року, а також за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у сумі 12678,61 грн згідно платіжного доручення №924 від 23.01.2020 (а.с. 142).
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 300/1654/19 задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 300/1654/19 - скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги фізичної особи-підприємця задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродслужби в Івано-Франківській області про вжиття обмежувальних заходів №01-05/167, №01-05/168, №01-05/169, №01-05/170 від 02.07.2019.
Визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпродслужби в Івано-Франківській області №№01-06/73, 01-06/74, 01-06/75, 01-36/76 від 03.07.2019 року.
Стягнути з Головного управління Держпродслужби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40309088) в користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп та витрати понесені по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 21 131, 01 (двадцять одна тисяча сто тридцять одна) грн 01 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська