01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Колеснікова І.С.
28 квітня 2020 року Справа № 320/4676/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
представника позивача Божка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»
до Київської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання протиправними та скасування рішення,
Історія справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA125000/2019/000220/2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року позов було задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення та наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за резервним методом.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що декларантом не підтверджено документально відомостей щодо числових значень складової митної вартості товарів, що при перевірці поданих позивачем документів для здійснення митного оформлення товару контролюючим органом було встановлено наявність розбіжностей, які позивачем не усунуто.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на правомірності декларування ним імпортованого товару за ціною договору та підтвердження зазначеної ціни і її складових всіма необхідними документами, а також зазначає, що всі наведені апелянтом доводи і сумніви у митній вартості товару досліджувалися судом першої інстанції і правильності висновків суду апелянтом не спростовано.
23.04.2020 від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2020 зазначене клопотання задоволено та призначено судовий розгляд цієї справи 28.04.2020 12:10 год. у режимі відеоконференції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Текссол-С» (далі - ТОВ «Текссол-С») (ідентифікаційний код 35892372) зареєстроване як юридична особа 09.04.2008, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 10731020000015361.
12.10.2012 між ТОВ «Текссол-С» (як покупцем) та компанією Dawood Exports (PVT) LTD (Пакистан) (як продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1012/12, за умовами якого продавець продає, а покупець купляє тканини власного виробництва: полікотон 52/48, найменування, вартість та кількість якого може змінюватися відповідно до додатків до контракту.
Також у вказаному контракті сторони погодили, що: товар поставляється на умовах FOB Карачі (Пакистан) (пункт 2); оплата за кожну партію товару здійснюється шляхом оплати по факту поставки протягом 25 календарних днів з дня оформлення коносаменту, валюта платежу - долари США (пункт 4); разом з товаром продавець зобов'язаний передати вантажоотримувачу комерційний інвойс, коносамент, специфікацію, пакувальний лист, сертифікат походження, сертифікат якості (пункт 5).
Додатковою угодою від 29.12.2017 продовжено термін дії зовнішньоекономічного контракту від 12.10.2012 № 1012/12 до 31.12.2019.
19.09.2019 сторонами укладено додаткову угоду № 347 до контракту від 12.10.2012 № 1012/12, за умовами якої продавець поставляє покупцю тканину набивну (100% бавовна), сток, 76х68/30/30, шириною 220 см в кількості 12893,93 кг, 46887 пог. м. по ціні 3,45 доларів США за 1 кг; загальна вартість товару по інвойсу АЕ-0000000089/2017-2018, який виставить до оплати продавець - 44484,06 доларів США; оплата проводиться покупцем протягом 30 календарних днів після поставки товару.
Продавцем виставлено Покупцю комерційний інвойс від 20.09.2018 АЕ-0000000089/2017-2018 на суму 44484,06 доларів США.
Відповідно до рахунку-фактури від 04.01.2019 №СФ-0000027 та акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.01.2019 №ОУ-00000000027 вартість фрахту позивачем контейнера MEDU3159771 склала 24591,67 грн.
ТОВ «Текссол-С» подано до митного органу UA125000 (Київська митниця ДФС) попередню митну декларацію від 26.02.2019 ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/909736 з метою митного оформлення товару, який поставляється згідно додаткової угоди від 19.09.2019 № 347 до контракту від 12.10.2012 № 1012/12.
Підрозділом 500120 Одеської митниці ДФС було проведено огляд товарів, на підставі вказаної митної декларації, про що складено акт від 26.02.2019 № UA500120/2019/000313 про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, відповідно до якого проведено митний огляд товару з частковим розкриттям пакувальних місць та з вибірковим обстеженням транспортного засобу, встановлено знаходження товару, схожого на тканину в рулонах, з написами «RENFORCE» та «OEKO-TEX» з позначкою «R», відібрано зразки для проведення лабораторних досліджень.
У подальшому позивачем подано до митного органу UA125110 (відділ митного оформлення №1 митного посту «Західний» Київської митниці ДФС) митну декларацію ІМ40ТН № UA125110/2019/403612, до якої декларантом долучено документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Відповідно даних митної декларації, умовами поставки є - FOB PK Карачі (графа 20), загальна сума за рахунком - 44484,06 доларів США (графа 22), курс валюти 26,992764 (графа 23), задекларована митна вартість товару №1 - 1225339,40 грн. (графа 45).
Листом від 28.02.2019, направленим засобами електронного зв'язку, інспектором Дашкевич І.М. повідомлено декларанта, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що подані ним документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також у вказаному листі митним органом було зазначено, що пунктом 5 контракту від 12.10.2012 № 1012/12 передбачено надання сертифікату про походження товару, але в наданому позивачем сертифікаті походження товару від 20.09.2019 № 0807/00749 номер інвойсу не співпадає з номером інвойсу, який надано до митного оформлення, а саме: в сертифікаті інвойс №АЕ-0000000089/2018-2019, а до митного оформлення надано інвойс №АЕ-0000000089/2017-2018.
Крім того, митницею зазначено, що в інвойсі від 20.09.2018 №АЕ-0000000089/2017-2018 вказано, що імпортований товар є стоковим, а в сертифікаті походження таких відомостей не зазначено та інші документи на підтвердження таких характеристик відсутні.
За результатами проведення митного огляду також було складено акт митного огляду від 25.02.2019 № UA500120/2019/000313, в якому зафіксовано, що в оглянутих місцях на пакуванні товару наявні етикетки з написом «RENFORCE», але в жодному товарно-супровідному документі назва «RENFORCE» не зазначена.
28.02.2019 контролюючим митним органом позивача було повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів (за наявності), а саме: - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписки з бухгалтерської документації; - копії митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання таких вимог контролюючого органу позивачем подано лист від 04.03.2019 № 0403/19-01, до якого долучено додатково копії митних декларацій щодо ввезення позивачем раніше аналогічних товарів, первинних бухгалтерських документів, листа постачальника з перекладом, а також викладено прохання щодо проведення в письмовому вигляді консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, у випадку неможливості визнання митної вартості товару за першим методом.
Інспектором Зарицькою І.А. засобами електронного зв'язку позивачу направлено лист від 28.02.2019, яким повідомлено про ненадання декларантом експертного висновку для підтвердження якісних та вартісних характеристик товару, відсутність в наданих бухгалтерських документах відомостей щодо такої якісної та фізичної характеристики товару як «сток», відмову від надання банківських документів про здійснення оплати за поставлений товар, ненадання митної декларації країни відправлення, що не дає можливості контролюючому органу визнати заявлену митну вартість за першим методом.
05.03.2019 відповідачем прийнято рішення № UA125000/2019/000220/2 про коригування митної вартості та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00084.
З метою здійснення митного оформлення товару та випуску товарів у вільний обіг, позивачем подано тимчасову митну декларацію ІМ40ТН № UA125110/2019/404015 та додаткову митну декларацію ІМ40ДТ № UA125110/2019/409034, з урахуванням рішення про коригування митної вартості, що призвело до завищення розміру митних платежів на загальну суму 191 572,42 грн.
24.05.2019 в порядку статті 55 Митного кодексу України позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2405/19-01 про визнання заявленої митної вартості товару в гривневому еквіваленті в розмірі 1225339,40 грн., скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 №UA125000/2019/000220/2, та повернення фінансової гарантії в розмірі 191572,42 грн., до якого долучено додатково копію прибуткової накладної від 05.03.2019 №ТЕК-000035, складеної ТОВ «Текссол-С».
Докази щодо результатів розгляду відповідачем зазначених вимог позивача у справі відсутні.
Вважаючи зазначене рішення про коригування митної вартості товару протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
У частинах другій, третій, п'ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п'ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту по обом поставкам було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.
Разом з тим, аналізуючи наведені відповідачем підстави для невизнання заявленої позивачем митної вартості товару, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи розбіжність у кінцевих цифрах номера інвойсу, вказаного в сертифікаті про походження товару з номером комерційного інвойсу, поданого позивачем при проходженні процедури митних формальностей (АЕ-0000000089/2018-2019 та АЕ-0000000089/2017-2018), є помилкою (опискою), яка жодним чином не впливає на числове значення заявленої позивачем митної вартості та не спростовує правильності її визначення за ціною контракту.
Посилання апелянта на відсутність у товарно-супровідних документах назви «RENFORCE» також не впливає на числові показники митної вартості товару та стосується переважно питання його якості, а не вартості.
Твердження апелянта про те, що позивачем не було подано документів на підтвердження того, що імпортований ним товар є стоковим, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, контролюючий орган визначає митну вартість товару виходячи з ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезені товари, на підставі наданих декларантом на її підтвердження документів, а також перевіряє правильність визначення імпортером коду товару за УКТ ЗЕД, оскільки від цього залежить ставка відповідних митних платежів, але при цьому, віднесення такого товару до певного виду (стокового або іншого) здійснюється виробником (продавцем), а не митницею, і саме по собі не впливає на його митну вартість.
Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, у розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз'яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401, а також Митний кодекс України.
Тож, наведені твердження митного органу, що стали однією з підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару та викладені також в апеляції відповідача, є необґрунтованими та не підтверджують безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між визначенням товару як стокового або ні та ставкою митних платежів або його митною вартістю.
З викладеного та доводів апелянта вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ'єктивне дослідження документів, поданих позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.
Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
Таким чином, документами, наданими позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
Отже, відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження не було надано достатніх доказів наявності правовий підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару за резервним методом.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16
Крім того, апелянтом не доведено, тим більше з урахуванням його ж доводів, неможливість застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»).
Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 р. по справі № 809/4367/15.
Отже, апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за основним методом.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов'язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.
Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 05.03.2019 № UA125000/2019/000220/2.
Отже, судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційна скарга Київської митниці Державної митної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 195, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 28 квітня 2020 року.
Головуючий суддя
Судді: