29 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/856/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду позивач зазначає, що з 22 березня 2011 року йому була призначена пенсія у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
З моменту призначення пенсії та до 01 січня 2018 року він отримував пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення, що підтверджується розрахунками пенсії станом на 22.03.2011 року, 26.08.2011 року, 31.12.2017 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 відповідач здійснив перерахунок його пенсії з 1 січня 2018 року та самовільно зменшив основний розмір пенсії з 80% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення.
Позивач вважає дії відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 80% грошового забезпечення на 70% грошового забезпечення протиправними.
Позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 80 % від відповідних сум грошового забезпечення на 70%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 80 % від відповідних сум грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата ОСОБА_1 перерахованої йому пенсії за вислугу років.
Ухвалою суду від 03.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справи та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У строк встановлений судом, відповідач 22.04.2020 року надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, оскільки статтею 13 Закону України № 2262-ХІІ в редакції, яка діяла на момент здійснення перерахунку, передбачено, що максимальний розмір пенсії за вислугу років не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Крім того, військовослужбовцям та деяким іншим особам (окрім осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) перерахунок здійснюється із урахуванням трьох складових грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" - окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 22.03.2011 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 80 % відповідних сум грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Згідно довідки Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 10.04.2018 року № N/A-2102002850 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій згідно із постановою КМУ від 21.02.2018 року № 103, виданої ОСОБА_1 , про те, що відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 розмір посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, військової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними на 01.03.2018 року, за посадою командир групи відділу центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних становить:
посадовий оклад - 6480,00 грн.;
оклад за військовим (спеціальним) званням (підполковник) - 1410,00 грн.;
надбавка за вислугу років (45%) - 3550,50 грн.,
усього - 11440,50 грн.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії від 12.04.2018 року за пенсійною справою № 2102002850 Головним управлінням ПФУ в Херсонській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року у розмірі 70% від грошового забезпечення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 статті 7 цього Кодексу передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 22 Конституції України закріплено, що права та свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як встановлено судом, спір у даній справі виник з приводу правомірності перерахунку розміру пенсії, виходячи з визначення його максимального розміру у відповідності до умов, передбачених частиною другою статті 13 Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( Закон № 2262-ХІІ).
Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, в редакції із змінами, що діяла на час призначення пенсії ОСОБА_1 , максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
В подальшому, редакція частини другої зазначеної статті Закону № 2262-ХІІ змінювалась, зокрема, розмір процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Так, пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668- VІ), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни та цифра "90" замінено цифрою " 80 ".
Згідно пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, внесено зміни та цифра "80" замінено цифрою "70".
Таким чином, з 1 травня 2014 року положення частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років 80% відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 1166-VII.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
При цьому, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 р. по справі № 240/5401/18.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону № 2262-ХІІ у часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону № 2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2018 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.
Як встановлено судом, позивачу з 22.03.2011 року призначено пенсію за вислугу років у розмірі 80 % грошового забезпечення згідно Закону України від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент звільнення).
12.04.2018 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2018 року, проте, обчисленої з розрахунку 70 % від розміру грошового забезпечення, вказаного у довідці Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 10.04.2018 року № N/A-2102002850 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій згідно із постановою КМУ від 21.02.2018 року № 103.
З огляду на викладене, суд вважає, що вказаний перерахунок пенсійних виплат здійснено відповідачем всупереч вищевказаним нормам діючого законодавства, а тому вимоги позивача про визнання таких дій ГУ ПФУ в Херсонській області протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату йому пенсії з розрахунку 80 % суми грошового забезпечення, підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача виплатити позивачу різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією з 01.01.2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому пенсії за вислугу років, є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.
Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача виплатити різницю між нарахованою та отриманою ним пенсією з 01.01.2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої йому пенсії за вислугу років, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене суд вважає, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань в повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036, e-mail:gu@ks.pfu.gov.ua) щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) під час її перерахунку з 80 % від відповідних сум грошового забезпечення на 70%.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036, e-mail:gu@ks.pfu.gov.ua) здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в розмірі 80 % грошового забезпечення та виплатити різницю між нарахованою йому та отриманою ним пенсією за період з 01 січня 2018 року по день, з якого почнеться виплата перерахованої пенсії за вислугу років.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73036, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057, e-mail gu@ks.pfu.gov.ua) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Варняк
кат. 112010201