Справа № 420/1547/20
27 квітня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність в частині відмови у нарахуванні та виплати компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки в момент звільнення 17.05.2018 року за 2015 - 2018 роки та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині відмови у нарахуванні та виплати компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки в момент звільнення 17.05.2018 року за 2015 - 2018 роки;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки ОСОБА_1 за 2015 - 2018 роки.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
03 квітня 2020 року від представника військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з порушенням позивачем встановленого законом строку звернення до адміністративного суду (вхід. №14499/20). В обґрунтування клопотання представник посилаючись на ст.122 КАС України зазначила, що строки звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Представник військової частини наголошує, що ОСОБА_1 жодного разу не звертався до військової частини НОМЕР_1 стосовно надання йому відпустки чи виплати компенсації за неї, зокрема при ознайомленні з вказаним наказом про виключення зі списків частини претензій і зауважень не мав. Таким чином, представник відповідача вважає, що з моменту коли позивач дізнався про начебто порушення своїх прав минуло більше місяця, та навіть більше шести місяців (загального строку), а тому позивач без поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду, що призвело до порушення норм процесуального права.
Розглянувши в порядку письмового провадження клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача з наступних підстав.
Суд зазначає, що предметом спору в даній справі є нарахування та виплата компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки в момент звільнення позивача 17.05.2018 року за 2015 - 2018 роки.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 зазначеної статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Суд відхиляє твердження представника військової частини щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і непов'язана з виконанням службових обов'язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід'ємною його частиною. Це ж саме стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року по справі №620/4218/18.
У відповідності до п.2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Таким чином, вимоги щодо стягнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не обмежуються процесуальними строками.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки в силу частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року по справі №825/812/17.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст.122, 123, 243, 248, 256, КАС України, суд, -
В задоволенні клопотання представника військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Суддя С.О. Стефанов