29 квітня 2020 року ЛуцькСправа № 140/429/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Прокуратури Волинської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.12.2019, на підставі Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР), позивач звернувся до прокурора Волинської області із скаргою на протиправну бездіяльність керівника Ковельської місцевої прокуратури та підпорядкованими йому прокурорами, відповідно просив взяти під особистий контроль викладені факти та провести службову перевірку щодо бездіяльності посадових осіб Ковельської місцевої прокуратури, та у разі підтвердження, вчинити дії для притягнення до встановленої законом відповідальності.
Листом від 27.12.2019 № 04/2/2-р позивача було повідомлено про направлення скарги від 23.12.2019 до Ковельської місцевої прокуратури для організації розгляду щодо неналежного здійснення досудового розслідування та процесуального керівництва у кримінальному провадженні, а також вказано, що у зверненні недостатньо даних, які б свідчили про наявність підстав для ініціювання службового розслідування.
Позивач вказує, що прокуратура Волинської області повну, об'єктивну та обґрунтовану відповідь не надала, не роз'яснила порядок оскарження прийнятого за нею рішення та прийняла рішення без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не об'єктивно та не відповідно до вимог законодавства.
При цьому, скарга від 23.12.2019 не стосується кримінально-процесуальної сфери діяльності прокуратури Волинської області та не пов'язана з врегульованою нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) процедурою збору доказів і прийняття рішень у кримінальному провадженні, оскільки має іншу мету. Позивач оскаржував бездіяльність прокурорів, які не бажають виконувати покладені на них законом завдання, в т. ч. організаційно-адміністративного характеру.
Крім того, відповідач проігнорував прохання взяти під особистий контроль викладені факти бездіяльності посадових осіб Ковельської місцевої прокуратури, що свідчить про розгляд скарги з порушенням порядку, встановленим законодавством та Регламентом прокуратури Волинської області, затвердженим наказом прокурора Волинської області від 20.02.2019 № 30, а викладене у скарзі клопотання про проведення службового розслідування не розглядав та рішення стосовно нього не приймав, хоча у скарзі були викладені суттєві та переконливі підстави для проведення службового розслідування.
Позивач просить визнати відмову щодо проведення службового розслідування стосовно працівників Ковельської місцевої прокуратури згідно доводів, викладених в скарзі від 23.12.2019 протиправною, та зобов'язати відповідача призначити службове розслідування стосовно прокурорів Ковельської місцевої прокуратури, згідно доводів, викладених в скарзі від 23.12.2019, та надати повну, об'єктивну та обґрунтовану відповідь згідно з зверненням від 23.12.2019.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 15).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 24.02.2020 № 05-321вих-20 (а. с. 19-23) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що за результатами розгляду звернення 14.01.2020 заявнику направлена відповідь за № 35-87вих-20 з порушених у ньому питань та роз'ясненням норм кримінального процесуального законодавства, порушень щодо порядку та строків розгляду звернення відповідно до Закону № 393/96-ВР, пункту 4 Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 20.12.2017 за № 357 (далі - Інструкція № 357), не встановлено.
Крім того, оскільки звернення ОСОБА_1 від 23.12.2019 стосувалося розслідування кримінального провадження, яке розслідувалося СВ Ковельського ВП ГУНП у Волинській області, а процесуальне керівництво в ньому забезпечувалося прокурорами Ковельської місцевої прокуратури, тому звернення направлено 27.12.2019 за № 04/2/2-р до Ковельської місцевої прокуратури для розгляду в межах компетенції.
При цьому, відсутні обставини, які можуть свідчити про наявність порушень, які відповідно до пункту 3 розділу 2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 06.12.2017 № 343, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.01.2018 за № 8/3146 (далі - Інструкція № 343), можуть бути підставами для проведення службового розслідування, а зміст звернення зведено до незгоди з прийнятим рішенням про закриття кримінального провадження, неналежним здійсненням досудового розслідування слідчими Ковельського ВП ГУНП у Волинській області та процесуального керівництва прокурорами Ковельської місцевої прокуратури, тому прокуратурою області не ініціювалося питання про проведення службового розслідування. Крім того, рішення про проведення службового розслідування може бути прийняте лише за наявності та підтвердження обґрунтованих доводів заявника щодо неправомірних дій працівників органів прокуратури, а прийняття такого рішення належить до дискреційних повноважень прокуратури області.
12.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач додатково вказав про порушення відповідачем вимог Інструкцій № 343, № 357, та зазначив, що його звернення стосується відсутності контролю керівництва Ковельської місцевої прокуратури за ефективністю діяльності підпорядкованих прокурорів, в результаті чого прокурори не виконують належно свої посадові обов'язки (а. с. 30-32).
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи у судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 27.12.2019 позивач ОСОБА_1 скерував електронною поштою прокурору Волинської області скаргу (вх. № 15092-19 від 23.12.2019), у якій просив взяти під особистий контроль викладені факти бездіяльності посадових осіб Ковельської місцевої прокуратури, провести службову перевірку щодо бездіяльності посадових осіб Ковельської місцевої прокуратури та у разі підтвердження, вчинити дії для притягнення до встановленої законом відповідальності (а. с. 24-25).
Листом від 27.12.2019 № 04/2/2-р за підписом начальника управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області Синюка О. звернення ОСОБА_1 направлено для організації розгляду до Ковельської місцевої прокуратури, звернута увага заявника про недостатність даних, які б свідчили про наявність підстав, визначених Інструкцією № 343, для ініціювання проведення службового розслідування стосовно працівників Ковельської місцевої прокуратури (а. с. 26).
При вирішенні даного публічно-правового спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно із частинами першою, четвертою статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
За приписами частин першої, другої, четвертої, шостої, сьомої статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Як передбачено частинами третьою, четвертою статті 7 Закону № 393/96-ВР, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
За правилами частини першої статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Згідно із частиною першою статті 20 цього ж Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Пунктом 4 розділу І Інструкції № 357 визначено, що розгляд звернень і запитів, особистий прийом громадян в органах прокуратури здійснюються на принципах законності, об'єктивності, всебічності, неупередженості, своєчасності, недопущення дискримінації за будь-якими ознаками, заборони переслідування за подання звернення, неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки прокурорів.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 6 розділу ІІІ вказаної Інструкції звернення, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до органу прокуратури особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до вимог законодавства, а також може бути надіслане ним з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). Звернення громадян мають бути оформлені згідно з вимогами статті 5 Закону України «Про звернення громадян». У зверненні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина та викладається суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення має бути надруковано або написано від руки розбірливо і чітко, підписано заявником (групою заявників) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Електронне звернення приймається на визначену електронну адресу або шляхом заповнення та надсилання електронної форми, яка розміщується на офіційних веб-сайтах Генеральної прокуратури України та регіональних прокуратур. Електронне звернення без електронного підпису надсилається у вигляді скан- або фотокопії звернення з підписом заявника із зазначенням дати.
За приписами пунктів 9, 10 розділу ІІІ Інструкції № 357 попередній розгляд звернень і запитів після їх реєстрації здійснюється в Генеральній прокуратурі України та регіональних прокуратурах - підрозділами з організації особистого прийому громадян, розгляду звернень та запитів (далі - відповідальні підрозділи), у місцевих прокуратурах - керівниками місцевих прокуратур, їх першими заступниками та заступниками, керівниками структурних підрозділів місцевих прокуратур. За результатами попереднього розгляду щодо кожного звернення і запиту визначеними у пункті 9 цього розділу особами у межах повноважень приймається одне з таких рішень: передання для розгляду керівнику органу прокуратури або його заступнику відповідно до розподілу обов'язків; передання для розгляду відповідному структурному підрозділу Генеральної прокуратури України або регіональної чи місцевої прокуратури, прокурору органу прокуратури; направлення за територіальністю та/або належністю; повернення заявнику з наданням відповідних роз'яснень; залишення без розгляду за наявності підстав, визначених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян».
Пунктом 1 розділу IV Інструкції № 357 передбачено, що звернення громадян вирішуються у строк не більше одного місяця від дня надходження до прокуратури. Звернення, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів, якщо інший строк не встановлено спеціальним законом.
Згідно із пунктами 7, 8 розділ V Інструкції № 357 за результатами розгляду звернень приймається одне з таких рішень: задоволено - наведені у зверненні доводи визнано обґрунтованими і за результатами вжито заходів до поновлення прав і законних інтересів заявника (прийнято відповідне процесуальне рішення за результатами вирішення скарги на дії, рішення слідчого або прокурора; пред'явлено позов; здійснено вступ у справу, порушену за позовами інших осіб; внесено апеляційну, касаційну скарги або заяву про перегляд судового рішення; надано письмову вказівку відповідно до статті 26 Закону України «Про прокуратуру»); відмовлено у задоволенні (відхилено) - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнано необґрунтованими; роз'яснено - надано роз'яснення щодо компетенції органів прокуратури, вимог законодавства. Звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі порушені у ньому питання, заявнику надано відповідь.
Суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що при розгляді скарги ОСОБА_1 від 23.12.2019 відповідач не дотримав повною мірою вимог Закону № 393/96-ВР та Інструкції № 357, виходячи з такого.
Як вбачається із змісту вказаної скарги, вона стосується не лише розслідування кримінального провадження № 12018030110001990 та неналежного здійснення процесуального керівництва.
Так, у скарзі від 23.12.2019 позивач ОСОБА_1 чітко вказує на неналежний розгляд Ковельською місцевою прокуратурою його заяв від 05.09.2018 та від 02.07.2019 стосовно рішень Ковельської міської ради, надання йому формальних відписок, необґрунтоване зволікання розгляду звернень.
Отже, на порушені у скарзі питання щодо неналежного розгляду Ковельською місцевою прокуратурою звернень ОСОБА_1 повинна була бути надана відповідь позивачу саме Прокуратурою Волинської області, а направлення його скарги до Ковельської місцевої прокуратури є порушенням вимог частини четвертої статті 7 Закону № 393/96-ВР.
Проте, з листа від 27.12.2019 № 04/2/2-р за підписом начальника управління нагляду у кримінальному провадженні Прокуратури Волинської області Синюка О. не вбачається, що доводи скаржника про неналежний розгляд Ковельською місцевою прокуратурою його звернень були належним чином перевірені та на вказані питання заявнику була надана відповідь.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 від 23.12.2019 відповідачем належним чином розглянута не була, оскільки в порушення пункту 8 розділу V Інструкції № 357 не на всі порушені у скарзі питання заявнику надано відповідь (а саме, щодо неналежного розгляду Ковельською місцевою прокуратурою звернень ОСОБА_1 ), та в порушення вимог частини четвертої статті 7 Закону № 393/96-ВР скаргу направлено для розгляду до Ковельської місцевої прокуратури, тобто до органу, дії якого оскаржуються.
Відтак, з наведених вище мотивів та підстав, виходячи із наданих статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати повну, об'єктивну та обґрунтовану відповідь згідно звернення від 23.12.2019 належить задовольнити шляхом прийняття рішення про зобов'язання відповідача повторно, у встановленому законодавством порядку розглянути скаргу ОСОБА_1 від 23.12.2019 та надати заявнику відповідь на всі порушені у скарзі питання, з урахуванням висновків суду.
Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправною відмови щодо проведення службового розслідування стосовно працівників Ковельської місцевої прокуратури згідно доводів, викладених в скарзі від 23.12.2019, та зобов'язання відповідача призначити службове розслідування стосовно прокурорів Ковельської місцевої прокуратури, згідно доводів, викладених в скарзі від 23.12.2019, до задоволення не підлягають, позаяк такі вимоги заявлені передчасно, адже внаслідок неналежного розгляду вказаної скарги позивача та ненадання відповіді на усі порушені у ній питання суд позбавлений можливості надати правову оцінку доводам відповідача щодо відсутності підстав для ініціювання проведення службового розслідування стосовно працівників Ковельської місцевої прокуратури, а вирішення питання щодо наявності підстав для проведення службового розслідування можливе після належного розгляду скарги позивача по суті.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Прокуратуру Волинської області (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, ідентифікаційний код 02909915) повторно, у встановленому законодавством порядку розглянути скаргу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 23 грудня 2019 року та надати заявнику відповідь на всі порушені у скарзі питання, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя В.М.Валюх