28 квітня 2020 року
м. Київ
Справа № 5023/1702/12
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Лісовина Сергія Івановича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 (головуючий суддя Слободін М.М., судді Терещенко О.І., Склярук О.І.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2019 (головуючий суддя Лавренюк Т.А., судді Бринцев О.В., Ємельянова О.О.) у справі № 5023/1702/12
за скаргою Фізичної особи-підприємця Лісовина Сергія Івановича
про скасування постанови державного виконавця про арешт коштів в рамках виконавчого провадження № 57383796 від 09.10.2018
у справі № 5023/1702/12 Господарського суду Харківської області
за позовом Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Лісовина Сергія Івановича
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: 1) Харківське міське управління земельних відносин Харківської міської ради, 2) Державна інспекція сільського господарства Харківської області, 3) Гаражний кооператив "Старт"
про стягнення шкоди у розмірі 137 826,89 грн,
02.04.2020 Фізична особа-підприємець Лісовин Сергій Іванович надіслав безпосередньо на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2019 у справі № 5023/1702/12.
08.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, яким внесено зміни до законодавчих актів України.
Оскільки скаржником подано касаційну скаргу після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, то подана касаційна скарга розглядається в порядку, що діє після набрання чинності цим Законом.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.
Статтею 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржник оскаржує постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, повний текст якої складено 17.02.2020, останній день оскарження за приписами частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням вихідних та святкових днів припадає на 10.03.2020, натомість касаційну скаргу скаржником надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - 02.04.2020, що підтверджується відміткою Укрпошта Експрес на поштовому конверті.
Отже, касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Лісовина Сергія Івановича подана з пропуском встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
В тексті касаційної скарги міститься клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повний тест оскаржуваної постанови отримано представником - 02.04.2020. У зв'язку з похилим віком та ускладненням фізичного стану здоров'я через хворобу, пов'язану із інвалідністю, скаржник вчасно не подав касаційну скаргу, а тому просить визнати підстави пропуску строку поважними.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Скаржником в порушення вимог пункту 1 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.
В даному випадку належним та допустимим доказом, що підтверджує дату отримання скаржником копії оскаржуваного рішення є, зокрема, копія конверта з трек кодом та роздруківка з сайту Укрпошта щодо відстеження поштових пересилань, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про дату її отримання, копія аркуша зі справи про отримання (вручення) нарочно тощо.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що у суді касаційної інстанції немає матеріалів справи № 5023/1702/12, оскільки касаційну скаргу подано безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а питання про їх витребування вирішуватиметься судом у разі відкриття касаційного провадження у цій справі.
Отже, наразі суд позбавлений можливості перевірити доводи скаржника щодо дати отримання копії оскарженої постанови.
Окрім цього, скаржником не надано доказів, які підтверджують обставини щодо хвороби на період касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з відсутністю у суду касаційної інстанції матеріалів справи № 5023/1702/12, враховуючи ненадання скаржником доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної постанови та доказів на підтвердження хвороби скаржника на період касаційного оскарження, колегія суддів визнає наведені підстави пропуску строку на подання касаційної скарги неповажними та відмовляє у задоволенні клопотання з наведених у ньому підстав.
Згідно з частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення зазначених вище недоліків, а саме, для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів (копія конверта з трек кодом, довідка органу зв'язку, копія повідомлення про вручення, копія аркуша зі справи про отримання (вручення) нарочно тощо) та доказів хвороби скаржника на період касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Крім того, статтею 290 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже внесеними Законом України від 15.01.2020 №460-IX змінами право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, статей 2, 4, 58, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України, а отже оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.
Проте, в порушення наведених процесуальних вимог, зміст касаційної скарги не містить обґрунтувань того, в чому саме полягає порушення або неправильне застосування судами попередніх інстанцій наведених у касаційній скарзі норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржених судових рішень у даній справі.
За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга зводиться до посилання на порушення норм матеріального та процесуального права без обґрунтування в чому саме полягає порушення або неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху.
Таким чином, скаржнику слід усунути цей недолік, виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та, враховуючи доводи касаційної скарги, надати письмові уточнення до касаційної скарги, де необхідно зазначити в чому саме полягає порушення або неправильне застосування норм права, наведених у касаційній скарзі, і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржених судових рішень у даній справі.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Підсумовуючи вище викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику для усунення недоліків касаційної скарги необхідно подати до суду клопотання (заяву) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів, а також письмові уточнення до касаційної скарги, де необхідно зазначити в чому саме полягає порушення або неправильне застосування норм права, наведених у касаційній скарзі, і яким чином це вплинуло на прийняття оскаржених судових рішень у даній справі.
Матеріали з усунення недоліків слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.
Усунувши недоліки, заявнику касаційної скарги необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для визначення судом чи було дотримано заявником встановлений у частині другій статті 174 Господарського процесуального кодексу України строк на усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 119, 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати неповажними підстави, наведені у клопотанні Фізичної особи-підприємця Лісовина Сергія Івановича про поновлення строку на касаційне оскарження.
2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лісовина Сергія Івановича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2019 у справі № 5023/1702/12 залишити без руху.
3. Надати скаржнику строк до 22 травня 2020 року для усунення недоліків касаційної скарги.
4. Довести до відома скаржника, що поштову кореспонденцію слід надсилати за адресою Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О.Копиленка, 6.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.