Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 210/1250/14-ц
провадження № 61-5824св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисиця Тетяна Ігорівна, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П.,
Зубакової В. П.,
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом(далі - Закон України № 460-IX).
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (далі -
ПАТ «Ідея Банк»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» (далі - ТОВ «Нью Файненс Сервіс»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 25 січня 2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 914 грн зі сплатою 19 % річних на строк 12 місяців.
Кредитор належним чином виконав свої зобов'язання, проте позичальник кредитні кошти відповідно до умов кредитного договору не повернув, тому станом на 08 січня 2014 року виникла загальна заборгованість у розмірі 12 446,35 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 914 грн, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом -
1 857,97 грн, пеня - 7 674,38 грн.
На підставі викладеного ПАТ «Ідея Банк» просило стягнути із
ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 446,35 грн.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року (в складі судді Вікторович Н. Ю.) позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 25 січня 2012 року у розмірі 12 446,35 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року скасовано, справу призначено до розгляду.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, а саме роздруківки руху грошових коштів по рахунку, детальної довідки-розрахунку заборгованості відповідача з деталізуванням нарахування боргу по тілу кредиту, процентам, штрафам, пені та зазначенням дат таких нарахувань, які б могли підтвердити заборгованість відповідача за кредитним договором у сумі, вказаній банком. При цьому, відповідач не визнає заборгованості у розмірі, зазначеному в позовній заяві.
Оскаржуваною постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2019 року рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ПАТ «Ідея Банк», правонаступником якого є ТОВ «Нью Файненс Сервіс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нью Файненс Сервіс» заборгованість за кредитним договором від 25 січня 2012 року в розмірі 10 851,36 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 2 914 грн, заборгованості зі сплати відсотків - 617,77 грн за період з 25 січня
2012 року до 26 січня 2013 рік, пеню - 7 319,59 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору - 530,96 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи містять достовірні докази про отримання позичальником кредитних коштів та розрахунок заборгованості, проте докази погашення відповідачем кредитної заборгованості відсутні. Жодних документальних підтверджень сплати коштів за укладеним кредитним договором суду не надано.
Також зібраними у справі доказами підтверджено, що відбулась заміна кредитора з ПАТ «Ідея Банк» на ТОВ «ФК «Рантье», яке відступило право вимоги за спірним кредитним договором ТОВ «Нью Файненс Сервіс».
Заборгованість за кредитним договором становить 10 851,36 грн та складається із заборгованості за кредитом - 2 914 грн, заборгованості зі сплати відсотків за період з 25 січня 2012 року до 26 січня 2013 року - 617,77 грн, пені - 7 319,59 грн.
При цьому апеляційний суд навів розрахунок заборгованості, з якого виходив при задоволенні грошової вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисиця Т. І., просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що заочне рішення суду першої інстанції перебувало на виконанні та постановою державного виконавця
від 08 червня 2018 року виконавче провадження закінчено у зв'язку зі сплатою боржником кредитної заборгованості на користь ПАТ «Ідея Банк».
Крім того, як первісний, так і новий кредитор не повідомляв державного виконавця про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Відповідача також не було повідомлено про заміну кредитора. Отже, заміна кредитора у спірному зобов'язанні відбулася з порушенням вимог закону.
Оскільки заборгованість за кредитним договором під час виконавчого провадження сплачена на користь ПАТ «Ідея Банк», то відсутні підстави для стягнення вищевказаних сум на користь ТОВ «Нью Файненс Сервіс».
Доводи інших учасників справи
Інший учасник справи не скористався своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
23 квітня 2019 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 березня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 25 січня 2012 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 914 грн зі сплатою 19 % річних на строк 12 місяців.
Кредитор належним чином виконав свої зобов'язання та видав позичальнику кредитні кошти.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, у ОСОБА_1 станом
на 08 січня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 12 446,35 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 2 914 грн, заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом - 1 857,97 грн, заборгованості за пенею - 7 674,38 грн.
Суди також встановили, що між ПАТ «Ідея Банк» і ТОВ «ФК «Рантье»
30 жовтня 2015 року укладено договір факторингу, відповідно до якого останньому передано право вимоги за кредитним договором від 25 січня 2012 року.
ТОВ «ФК «Рантье» 28 лютого 2017 року уклало з ТОВ ФК «Серет» договір факторингу, за яким відступило останньому право вимоги за спірним кредитним договором. ТОВ ФК «Серет» змінило назву на ТОВ «Нью Файненс Сервіс», що підтверджується статутом.
Апеляційний суд встановив, що позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору, тому утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 851,36 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 2 914 грн, заборгованість зі сплати відсотків за період з 25 січня 2012 року до 26 січня 2013 року - 617,77 грн, пені - 7 319,59 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, при вирішенні заяви про закриття провадження у справі
У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Нью Файненс Сервіс», яке відповідно до постанови апеляційного є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Ідея Банк» за кредитним договором від 25 січня 2012 року, про закриття провадження у справі з тих підстав, що заочне рішення суду першої інстанції виконане, заборгованість за кредитним договором стягнута, тому відсутній предмет спору.
Підстави закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Разом з тим, у вказаній нормі процесуального закону не передбачено закриття провадження у справі у зв'язку з фактичним виконанням боржником заочного рішення, яке було скасовано за заявою останнього.
Крім того, матеріали справи не містять доказів фактичного виконання заочного рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
На підставі викладеного, подання до касаційного суду засвідченої адвокатом Лисицею Т. І. копії постанови про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 12 446,35 грн, не є підставою для задоволення клопотання ТОВ «Нью Файненс Сервіс» про закриття провадження у справі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Апеляційний суд встановив, що позичальник не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором, тому виникла заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2 914 грн, заборгованість зі сплати відсотків за період з 25 січня 2012 року до 26 січня 2013 року у розмірі 617,77 грн.
При цьому судом наведено обґрунтований розрахунок суми боргу на підставі належним чином оцінених доказів, які містяться у матеріалах справи, із зазначенням періоду нарахування відсотків за кредитним договором лише в межах строку його дії.
Відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами заборгованість за тілом кредиту та відсотками. Власного розрахунку відповідач не навів.
При цьому не можна погодитися з висновками апеляційного суду щодо наявності правових підстав для стягнення пені за кредитним договором.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
Разом з тим, право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження
№ 14-318цс18).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.
Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження
№ 14-10цс18).
Пеня за період з 26 січня 2013 року до 08 січня 2014 року не підлягає стягненню на користь кредитора, оскільки нарахована після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування, що суперечить вищевказаним нормам матеріального права.
Разом з тим, позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у місцевому суді, щодо вимоги про стягнення пені за період з 08 січня 2013 року до 26 січня 2013 року, тому у задоволенні цих вимог необхідно відмовити відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України.
Отже, фактичні обставини у справі встановлено, проте суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду в цій частині та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення пені.
У решті апеляційний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що заочне рішення суду першої інстанції перебувало на виконанні та постановою державного виконавця Металургійного відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 08 червня 2018 року виконавче провадження закінчено у зв'язку зі сплатою боржником кредитної заборгованості на користь ПАТ «Ідея Банк», тому відсутні підстави для повторного стягнення коштів за кредитним договором, оскільки до матеріалів справи не додано доказів на підтвердження вказаних обставин, а суд касаційної інстанції не досліджує нові докази, не встановлює нові обставини, також не може вважати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні. Разом з тим, заочне рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2014 року скасоване ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 жовтня 2017 року, тому воно не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Безпідставними є посилання в касаційній скарзі на те, що відповідача та державного виконавця не повідомлено про заміну кредитора у спірному зобов'язанні, оскільки відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувана постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому постанову апеляційного суду в цій частині необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, постанова апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки судом касаційної інстанції скасовано постанову апеляційного суду в частині, то вказане судове рішення необхідно скасувати в частині розподілу судових витрат, а саме із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Нью Файненс Сервіс» необхідно стягнути 69,12 грн судового збору за подання до суду позовної заяви та 103,66 грн за подання апеляційної скарги, а з ТОВ «Нью Файненс Сервіс»на користь ОСОБА_2 348,95 грн судового збору за подання до суду касаційної скарги.
Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 412, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» про закриття провадження у справі відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лисиця Тетяна Ігорівна, задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2019 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення пені за кредитним договоромта розподілу судових витрат скасувати, прийняти в цій частині нову постанову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення пені за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» 69,12 грн судового збору за подання позовної заяви та 103,66 грн за подання апеляційної скарги.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2019 року в частині задоволених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» на користь ОСОБА_1 348,95 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська