17 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/16861/18
провадження № 61-21242ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А., розглянувшикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації,
встановив:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з вищевказаним позовом, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21 вересня 2018 рок, просила:
встановити факт спільного проживання однією сім'єю між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період часу з 01 червня 2013 року по 22 вересня 2013 року;
визнати право спільної сумісної власності подружжя на наступне майно: 830 000,00 євро; 140 000,00 дол.США; 220 000,00 англійських фунтів стерлінгів; 4 500000 гривень.; грошові кошти сплачені за Договором фінансового лізингу № 00008179 від 13 серпня 2013року та Договором фінансового лізингу від 13 вересня 2013 року № 00008098 на загальну суму 283 310,54 дол. США; внесок до статутного капіталу ТОВ «Українські напівфабрикати» в розмірі 200 000 грн;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошові кошти в розмірі 415 000, 00 євро, 70 000, 00 дол. США, 110 000,00 англійських фунтів стерлінгів, 2 250 000,00 грн;
стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину внеску до статутного капіталу ТОВ «Українські напівфабрикати» в розмірі 100 000 грн;
стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину сплачених грошових коштів за Договором фінансового лізингу № 00008179 від 13 серпня 2013 року та Договором фінансового лізингу від 13 вересня 2013 року № 00008098 в розмірі 141 655, 27 дол. США;
стягнути на користь позивача понесені судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Київ від 15 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації задоволено частково.
Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період часу з 01 липня 2013 року по 22 вересня 2013 року.
Визнано право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на 830 000,00 євро; 140 000,00 дол. США; 220 000,00 англійських фунтів стерлінгів; 4 500 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошові кошти в розмірі 415 000, 00 євро, 70 000,00 дол. США, 110 000,00 англійських фунтів стерлінгів, 2 250 000, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину внеску до статутного капіталу ТОВ «Українські напівфабрикати» в розмірі 100 000, 00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, визнання коштів грошової компенсації спільним майном подружжя та їх стягнення відмовлено.Вирішено питання судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період часу з 01 липня 2013 року по 22 вересня 2013 року; визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на 830000, 00 євро, 140 000, 00 дол. США, 220000, 00 англійських фунтів стерлінгів, 4 500 000, 00 грн та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя грошових коштів у розмірі 415 000, 00 євро, 70000, 00 дол. США, 110 000, 00 англійських фунтів стерлінгів, 2 250 000, 00 грн скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
В решті рішення Шевченківського районного суду міста Київ від 15 серпня 2019 року залишено без змін.Вирішено питання судових витрат.
03 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у зазначеній вище справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року вказану касаційну скаргу було залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків шляхом сплати судового збору у встановленому законом розмірі або подання належним чином обґрунтованого клопотання про звільнення від його сплати.
На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 направила до Верховного Суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування зазначила, що її матеріальне становище є скрутним. Наведене підтвердила належними доказами, зокрема, копією відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків від 04 березня 2020 року № 163/Н/26-15-05-19.
Перевіривши наведені у клопотанні доводи та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.
У касаційні скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні її заяви про відвід судді-доповідача Писаної Т. О., просить Верховний Суд визнати наведені підстави про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_5 обґрунтованими.
Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 544/1274/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що судом порушено нормипроцесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Особа, яка звернулася з касаційною скаргою, заявляє клопотання про зупинення виконання та дії постанови апеляційного суду до закінчення касаційного провадження.
Тлумачення частини восьмої статті 394, статті 436 ЦПК України свідчить, що заява про зупинення виконання або дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання або дії рішення. Проте заявником не вказано достатніх та обґрунтованих підстав для зупинення виконання та дії вказаного судового рішення і до касаційної скарги не додано доказів, які б підтверджували необхідність зупинення його виконання та дію.
Касаційна скарга подана у строк, передбачений законом, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ухвалив:
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 у від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року.
Відкрити касаційне провадження у вказаній справі.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання та дії постанови Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року відмовити.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 25 травня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук