Дата документу 27.04.2020
Справа № 937/1940/20 2-а/937/42/20
«27» квітня 2020 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
головуючого - судді Сметаніної А.В.,
за участі секретаря - Горбань Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області Котікової Анастасії Олександрівни, Управління патрульної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів, у якому просить визнати протиправними дії інспектора роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Донецькій області Котікової А.О. щодо складання постанови серії ЕАк № 2191443 від 03 березня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення частини 2 статті 122 КУпАП, визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАк №2191443 від 03 березня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення частини 2 статті 122 КУпАП.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що 03 березня 2020 року інспектором роти № 1 батальйону № 1, сержантом поліції УПП в Донецькій області Котіковою А.О. винесено постанову серії ЕАк № 2191443 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 03.03.2020 року о 13 годині 17 хвилин в м. Маріуполі, на проспекті Миру (Леніна), 80, керуючи транспортним засобом «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.п. 8.7.3 «г» ПДР України. З вказаною постановою позивач не погоджується, оскільки він не допускав порушення п.п. 8.7.3 «г» ПДР України та вважає її незаконною і такою, що винесена з порушенням чинного законодавства. Зокрема, зазначив, що 03.03.2020 він рухався по проспекту Леніна (Миру) і стоп-лінію перетинав на зелений сигнал світлофора, перехрестя почав перетинати на зелений миготливий сигнал світлофора, але коли автомобіль знаходився на самому перехресті, засвітився жовтий сигнал світлофора та при цьому він жодним чином не створив небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Також в постанові інспектором взагалі не вказано, перехрестя яких саме вулиць він перетинав. Інспектор патрульної поліції не бачила світлофора і не могла його бачити з боку тієї вулиці по якій рухався автомобіль поліції до перехрестя. Машина поліції стояла далеко від перехрестя, зовсім на іншій вулиці, яка була перпендикулярною до проспекту Леніна (Миру). Коли підійшла інспектор Котікова А.О., то сказала, що він проїхав на заборонений сигнал світлофора. На його заперечення щодо тверджень інспектора патрульної поліції про нібито порушення ним Правил дорожнього руху та на його пояснення стосовно того, на який сигнал світлофора він перетинав перехрестя, інспектор Котікова А.О. не реагувала, свідків не запросила і склала постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Позивач зазначив, що у даному випадку зміна сигналу світлофора відбулася безпосередньо на межі перехрестя, тому у нього був вибір або різко загальмувати, або продовжити рух на жовтий сигнал світлофора. Враховуючи те, що швидкість автомобіля була 55 км/год, то він вирішив продовжити рух, а не гальмувати на перехресті, та звільнити його, щоб не створювати аварійної ситуації. Тому в даній ситуації позивач діяв відповідно п.8.11 ПДР. Отже, ним не було порушено п. 8.7.3 ПДР, оскільки стоп-лінію він перетинав на зелений сигнал світлофора, який дозволяє рух; перехрестя почав перетинати на зелений миготливий сигнал світлофора, який теж дозволяє рух, а перехрестя вже перетинав на жовтий сигнал світлофора. Слід зазначити, що стоп-лінію на заборонний сигнал світлофора він не перетинав. Позивач зазначив, що інспектором роти №1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Донецькій області Котіковою А.О. в порушення ст.ст. 9, 245, 251, 280 КУпАП не встановлено наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, не встановлено та не доведено його вини в його вчиненні, не з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не підтверджено будь-якими належними та допустимими доказами, зокрема свідки по вказаній вище ситуації не залучались. Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що постанова серії ЕАк № 2191443 від 03 березня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення частини 2 статті 122 КУпАП підлягає скасуванню.
У судове засідання позивач не з'явився, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, просить застосувати до нього ст. 22 КУпАП.
Відповідачі інспектор роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області Котікова А.О. та представник Управління патрульної поліції в Донецькій області у судове засідання не з'явилися.
Від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови, відповідно до якого він вважає позовні вимоги незаконними, безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів, якими мотивує обставини, викладені в позовній заяві, крім того не надав доказів порушення процедури розгляду справи. Як свідчать обставини справи та вбачається з оспорюваної постанови, 03.03.2020 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав пр. Миру та пров. Нахімова на заборонений сигнал світлофора, а саме жовтий, чим порушив п. 8.7.3. г ПДР України. Вказана обставина зафіксована поліцейським роти № 1 батальйону УПП в Донецькій області ДГІП Котіковою А.О. за допомогою технічного приладу, закріпленого у патрульному автомобілі. Вказані обставини підтверджуються наявним відеозаписом з реєстратора встановленого в службовому автомобілі патрульного на якому у 13 год. 17 хв. 45 сек. вбачається автомобіль позивача, який проїхав безпосередньо на жовтий сигнал світлофора. Крім того, з циклограми світлофорного об'єкту вбачається, що поліцейський автомобіль стояв на заборонений сигнал світлофора пров. Нахімова (ЗН) та під час загорання забороненого сигналу світлофора червоного поєднаного з жовтим, позивач не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не почав зменшувати швидкість побачивши миготливий зелений сигнал світлофора та здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора, жовтий (1Н). Статтею 41 ЗУ «Про дорожній рух визначено» що порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 8.10 ПДР України, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів. Відповідно до п.п. «г» п.8.7.3. ПДР України, жовтий сигнал забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Позивач, обґрунтовуючи свою позовну заяву, виходив з того, що не застосував екстрене гальмування, у зв'язку з тим, щоб уникнути зіткнення з іншим автомобілем, який рухався позаду, проте з наявного відео неможливо встановити наявність таких транспортних засобів позаду автомобіля позивача, оскільки після порушення позивачем правил дорожнього руху, автомобіль поліції здійснив перестроювання на смугу руху, на який рухався позивач та почав наздоганяти позивача, при цьому жодних транспортних засобів на цій смузі не зафіксовано, що підтверджується наявним відеозаписом, а тому посилання на п. 8.11 ПДР України є безпідставними та такими, що надані, як вважає представник відповідачів, з метою ухилення від притягнення до адміністративної відповідальності, і є обраним способом захисту позивача. Беручи до уваги той факт, що згідно пояснень позивача, він бачив зелений миготливий сигнал до того як наблизитися до регульованого перехрестя, а значить мав відреагувати на зміну дорожньої обстановки, знизити швидкість та виконати вимоги ПДР України. Крім того, представник відповідача вважає, що вимоги позивача, в частині визнання незаконними дій посадових осіб, місцевий загальний суд, як адміністративний не може задовольнити, оскільки вони порушують норми процесуального законодавства. Вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні його позову в повному обсязі. Крім того просить розглядати справу без його участі.
07 квітня 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає, що доводи, викладені у відзиві на позов є необґрунтованими, безпідставними, документально не підтвердженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. У відзиві на позов відповідач вказує на те, що «поліцейський автомобіль стояв на заборонений сигнал світлофора пров. Нахімова (ЗН) та під час загорання забороненого сигналу світлофора червоного поєднаного з жовтим, позивач не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не почав зменшувати швидкість, побачивши миготливий зелений сигнал світлофора та здійснив проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора жовтий». З такими доводами позивач не погоджується, оскільки вони є лише домислами, припущеннями, які позбавлені фактичної основи, і не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами, оскільки поліцейський автомобіль знаходився перпендикулярно вулиці по якій рухався його автомобіль, і тому відповідачі не бачили і не могли бачити, який колір світлофора був на його напрямку руху на час переїзду через перехрестя. Разом з тим, навіть, якщо виходити з позиції відповідача, то у разі, якщо поліцейський автомобіль стояв на заборонений сигнал світлофора пров. Нахімова (ЗН), то відповідно його автомобіль рухався по проспекту Леніна (Миру), 80 м. Маріуполя на зелений сигнал світлофора, який дозволяє рух. Позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що він продовжував рухатись на миготливий зелений сигнал світлофора, адже відповідно до п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху" (надалі - ПДР) сигнали світлофора мають такі значення: зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Отже, рухаючись на миготливий зелений сигнал світлофора, він не допустив порушення Правил дорожнього руху. Разом з тим, вказуючи те, що він рухався на зелений миготливий сигнал світлофора, відповідачі підтверджують те, що він не допустив порушення ПДР. Безпідставними, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи позивач вважає доводи відповідача, в яких вказано, що нібито позивач, обґрунтовуючи свою позовну заяву, виходив з того, що не застосував екстрене гальмування, у зв'язку з тим, щоб уникнути зіткнення з іншим автомобілем, який рухався позаду. Такі доводи відповідача не відповідають дійсності, оскільки позовна заява взагалі не містить таких обґрунтувань, про які зазначає відповідач. Стосовно документів, доданих відповідачами до відзиву на позов як доказ їх доводів, позивач зазначив, що відеозапис, датований 25.03.2020 року взагалі не відображає факту і не підтверджує доводи відповідачів про нібито порушення ПДР позивачем. Разом з тим, відеозапис здійснювався з перехрестя, перпендикулярно вулиці по якій рухався автомобіль позивача. З цього відеозапису чітко видно, що в той момент, коли його автомобіль перетинав перехрестя, світлофор, який регулював рух транспортних засобів по вулиці перпендикулярній вулиці по якій рухався його автомобіль, мав червоне світло. З даного відеозапису взагалі не вбачається, який колір світлофора був по його напрямку руху на момент переїзду через перехрестя. Також позивач зазначив, що відеозапис підтверджує закінчення руху його автомобіля через перехрестя без створення перешкоди для руху інших транспортних засобів, та при цьому не підтверджує порушення ним пункту 8.7.3 ПДР. Додана циклограма роботи світлофорного об'єкта та схема пофазного роз'їзду на перехресті пр. Миру та пров. Нахімова, наданого відповідачем комунальним комерційним підприємством «Маріупольавтодор» листом від 21 січня 2020 року № 73 не може слугувати беззаперечним доказом та підтвердженням факту порушення позивачем 03 березня 2020 року пункту 8.7.3 Правил дорожнього руху, оскільки робота світлофорного об'єкта 03.03.2020 могла не відповідати його роботі 21.01.2020, і тому існують сумніви щодо збереження його циклічності. Що стосується фототаблиці, позивач зазначає, що на ній взагалі відсутнє зображення його автомобіля, та вона не містить жодної інформації, яка підтверджувала б порушення ним Правил дорожнього руху. Вважає, що надані відповідачем документи не можуть бути належними та допустимими доказами по даній справі, жодним чином не підтверджують скоєння ним адміністративного правопорушення та відповідно не заслуговують на увагу суду. Зазначив, що ним не було порушено вимог пункту 8.7.3 ПДР та в даній ситуації він діяв відповідно до положень п. 8.11 та п. 16.8 Правил дорожнього руху. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що доводи, викладені у відзиві на позов є необгрунтованими, безпідставними, документально не підтвердженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, і тому не заслуговують на увагу та врахування судом, а тому просить їх відхилити, а постанову скасувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
З вимог ч.1 ст. 72 КАС України вбачається, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з абзацом першим частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що 03 березня 2020 року інспектором роти № 1 батальйону № 1, сержантом поліції Управління патрульної поліції в Донецькій області Котіковою А.О. винесено постанову серії ЕАк № 2191443 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_1 , 03.03.2020 року о 13 год. 17 хв. в м. Маріуполі, по проспекту Леніна (Миру), 80, керуючи транспортним засобом «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.п. 8.7.3 «ґ» ПДР України (а.с.8).
Відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частиною другою статті 122 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 222 КУпАП розгляд справи про вказане адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП належить до компетенції органів Національної поліції.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частиною 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Так, відповідно до наданого представником відповідачів відеозапису з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі патрульного (файл video 2020-03-25 10-35-22), вбачається, що поліцейський автомобіль стоїть на заборонений сигнал світлофора пров. Нахімова (ЗН) та під час загорання забороненого сигналу світлофора червоного поєднаного з жовтим, автомобіль «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_1 , о 13 годині 17 хвилин 45 секунд проїжджає перехрестя по проспекту Леніна (Миру), 80.
З вказаного відеозапису дійсно не можливо встановити колір світлофора по напрямку руху автомобіля «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , на момент переїзду останнього через перехрестя, про що також вказує позивач.
Проте, до відзиву представника відповідачів додана копія циклограми роботи світлофорного об'єкта, схема по фазного роз'їзду на перехресті Миру та пров. Нахімова (а.с.31).
З вказаної копії циклограми вбачається, що за напрямком руху автомобіля «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 (Напр.№1) з 30 по 35 секунду горить «жовтий» сигнал світлофору.
З сукупного аналізу відеозапису з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі патрульного (файл video 2020-03-25 10-35-22) та копії циклограми роботи світлофорного об'єкта, схема по фазного роз'їзду на перехресті Миру та пров. Нахімова встановлено, що позивач, 03.03.2020 року, о 13 годині 17 хвилин, керуючи автомобілем «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя по проспекту Леніна (Миру), 80 на заборонений жовтий сигнал світлофору.
Доводи позивача про те, що відеозапис, датований 25.03.2020 року, суд вважає помилковими, оскільки при відкритті відеозапису (файл video 2020-03-25 10-35-22) чітко вбачається дата 03.03.2020 року, час відеозапису починається з 13 годин 17 хвилин 41 секунди. Сам файл дійсно містить дату та час 2020-03-25 10-35-22, проте це може бути пов'язано з копіюванням інформації саме в цей час та дату.
Також, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що додана циклограма роботи світлофорного об'єкта та схема пофазного роз'їзду на перехресті пр. Миру та пров. Нахімова, не може слугувати беззаперечним доказом та підтвердженням факту порушення позивачем 03 березня 2020 року пункту 8.7.3 ПДР, оскільки робота світлофорного об'єкта 03.03.2020 могла не відповідати його роботі 21.01.2020, яким датований лист, і тому існують сумніви щодо збереження його циклічності.
Відповідно до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дійсно, копія циклограми роботи світлофорного об'єкта пр. Миру - пров. Нахімова датована 21.01.2020 року, проте, враховуючи вимоги ст. 90 КАС України, судом при вирішенні вказаного спору, до уваги була взята не лише копія вказаної циклограма, але й відеозапис з реєстратора, встановленого в службовому автомобілі патрульного (файл video 2020-03-25 10-35-22), а також інші докази по справі, які разом в сукупності підтверджують доводи представника відповідачів.
Крім того, з доводів позивача, про що ним зазначено в позовній заяві вбачається, що він почав перетинати перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора, проте, коли вже автомобіль знаходився на самому перехресті, засвітився жовтий сигнал світлофора.
Статтею 41 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху" (надалі - ПДР) сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.
Пунктом 8.10 ПДР України визначено, що у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Пунктом 8.11 ПДР передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Таким чином, позивач, під'їжджаючи до перехрестя та бачачи зелений миготливий сигнал світлофора, який, відповідно до п. 8.7.3 Правил дорожнього руху, дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, повинен був відреагувати на зміну дорожньої обстановки та, побачивши миготливий зелений сигнал світлофора, почати зменшувати швидкість, та зупинити транспортний засіб перед світлофором. Проте, як вбачається з відеозапису, позивач не прийняв заходів до зниження швидкості та зупинки транспортного засобу перед світлофором, безпосередньо здійснивши вже проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.
Таким чином, суд вважає, що відповідач правильно дійшов висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків ( стаття 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП порушень чинного законодавства з боку інспектора поліції допущено не було. Постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ухвалено з урахуванням вимог ст. 9, 10, 251, 252, 280 КУпАП та вона відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно зі ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступень його вини, майнове становище, обставини, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення при малозначності скоєного адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважена вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступені його провини, пом'якшуючих обставин у справі, зокрема того факту, що, ОСОБА_1 вперше притягається до адміністративної відповідальності за даний вид правопорушення, скоєне ним правопорушення не потягло настання будь-яких негативних наслідків, суд приходить до висновку, що правопорушник усвідомив протиправність своєї поведінки, зробив для себе певні висновки, і є всі підстави вважати, що він не буде більш допускати такої поведінки, тому вважає можливим в даному випадку досягти виховних та попереджувальних заходів без застосування до нього заходів адміністративного впливу, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 20 березня 2020 року №540-IX».
За змістом підпункту 3 пункту 12 розділу XII «Прикінцевих положень» вказаного Закону №540-IX під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114,122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього
Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 20, 72-77, 90, 94, 192, 193, 210, 211, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 9, 10, 22, 33, 247, 251, 252, 283, 293 КУпАП, ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», ст. 41 Закону України «Про дорожній рух, Правилами дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 "Про правила дорожнього руху", Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за №1408/27853,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області Котікової Анастасії Олександрівни, Управління патрульної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 122 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП - закрити.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Повне судове рішення складено 27 квітня 2020 року.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області: А.В. Сметаніна