23 квітня 2020 року
м. Харків
Справа № 623/1568/19
Провадження № 22-ц/818/25/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Кругової С.С.,
суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Третя особа: Територіальний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові
апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 2 грудня 2019 року (суддя першої інстанції Винниченко П.П.),
у цивільній справі за позовом про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, -
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_1 від 15 жовтня 2015 року та скасувати реєстрацію транспортного засобу - автомобіля HYUNDAI ACCENT 2008 року випуску державний номер НОМЕР_2 за ОСОБА_3 , що була проведена 15 жовтня 2015 року.
Позов мотивований тим, що 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу Hyundai Accent, 2008 року випуску, на підставі чого ОСОБА_4 було видане свідоцтво про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 від 15.10.2015, в якому зазначено, що ОСОБА_2 має право користування автомобілем. В подальшому, судовими рішеннями було визнано недійсним в частині Ѕ частки в спільній сумісній власності подружжя договір купівлі-продажу вказаного автомобіля від 15.10.2015 та визнано право власності ОСОБА_1 на Ѕ частину авто. Проте, на теперішній час ОСОБА_1 позбавлена можливості користуватись транспортним засобом, оскільки свідоцтво про його реєстрацію видано на одну особу та інший співвласник відмовляється в добровільному порядку перереєструвати авто та замінити свідоцтво на належне.
У відзиві на позов ОСОБА_3 зазначила, що з 2017 року на цей час не має можливості користуватись і розпоряджатись вищезазначеним автомобілем, так як їм незаконно заволодів ОСОБА_2 .. Вказувала, що єдиною пропозицією позивача було сплата половини вартості автомобіля. Крім того, просила застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виданого 15 жовтня 2015 року центром надання послуг м. Балаклія Харківської області, зареєстрованого в реєстрі за № НОМЕР_1, оскільки строк позовної давності за ним сплинув.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 2 грудня 2019 року, повний текст якого виготовлено 9 грудня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим ст.203, 215, 319, 321 та 328 ЦК України, а також зазначено, що у даному випадку строк позовної давності не застосовується.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та вирішити питання про стягнення судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є безпідставним, незаконним та необґрунтованим.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що державна реєстрація прав на рухоме майно, зокрема автомобілі, не поширюється, оскільки носить обліковий характер і не є підставою для виникнення прав власності на них. Крім того, законодавство не містить обмежень власника в частині розпорядження транспортним засобом у випадках не зняття ТЗ з реєстраційного обліку. Вказує, що документи видані Територіальним сервісним центром МВС України є документами, що лише підтверджують факт володіння ТЗ , а не посвідчують право власності.
Звертає увагу на те, що транспортні засоби, у разі їх належності декільком співвласникам, за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб, якщо один із співвласників відсутній, то державна реєстрація проводиться на підставі його письмової заяви тощо. Відтак, ОСОБА_1 в заявлених позовних вимогах не було документально підтверджено яким чином, маючи правовстановлюючий документ, авто і свідоцтво про реєстрацію ТЗ вона позбавлена можливості користуватись власним майном, а саме Ѕ часткою автомобіля. При цьому, суд першої інстанції не обґрунтував належним чином можливість визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію ТЗ та перевищив повноваження, ухваливши рішення в частині скасування реєстрації ТЗ, оскільки було заявлено лише вимогу про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію ТЗ.
До апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України не надходив.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.10.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля HYUNDAI ACCENT, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 придбала вищезазначений автомобіль.
Даний факт підтверджується копією листа Територіального сервісного центру МВС № 6344 вих. номер 18 від 04.07.2016 року.
В зв'язку з наведеним, новому власнику автомобіля ОСОБА_3 було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 15 жовтня 2015 року, в якому вона зазначена єдиним власником транспортного засобу, окрім того, в свідоцтві зазначений ОСОБА_2 , як особа яка має право керувати автомобілем.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17.02.2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсного правочину відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 17.05.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 лютого 2016 року скасоване. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу автомобіля «HYUNDAI ACCENT», 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 15 жовтня 2015 року недійсним в 1/2 частки в спільній сумісній власності подружжя. В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29.11.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частину автомобіля HYUNDAI ACCENT, державний номер НОМЕР_2 , бежевого кольору, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , що зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 30000,00 грн. від продажу будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02.02.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 29.11.2016 року залишено без змін.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21.05.2018 року позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено в повному обсязі. Витребувано автомобіль марки «HYUNDAI ACCENT», свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 від 15.10.2015 року, із чужого незаконного володіння від ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 684.14 грн. за сплату судового збору та 500 грн. за проведення оцінки автомобіля, а всього 1184.14 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним (фіктивним) відмовлено у повному обсязі.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 13.09.2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2018 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 31.10.2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 21 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 13 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_1 , про витребування майна з чужого незаконного володіння; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_1 , про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним (фіктивним), відмовлено.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення в частині визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не відповідає вимогам закону.
Суд першої інстанції, визнаючи недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, вирішив спір на підставі норм матеріального права, які регулюють визнання недійсними правочинів, що є підставою для зміни рішення відповідно до ст. 376 ЦПК України.
Судовим розглядом встановлено, що власниками автомобіля Hyundai Accent, 2008 року випуску, по Ѕ частині є ОСОБА_1 (на підставі рішення Апеляційного суду Харківської області від 17 травня 2016 року) та ОСОБА_4 (на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2015 року). Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 15 жовтня 2015 року видане на ім'я ОСОБА_4 .
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 чинить перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності на автомобіль, зокрема, щодо його перереєстрації.
Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвідчується нотаріально. У графі «Особливі відмітки» свідоцтва про реєстрацію або тимчасового реєстраційного талону транспортних засобів щодо іншого співвласника може бути зроблено запис: «(прізвище, ім'я, по батькові або найменування юридичної особи) є співвласником».
Встановивши, що ОСОБА_3 чинить перешкоди в перереєстрації вказаного автомобіля ОСОБА_1 , яка є співвласником 1/2 частини неподільного майна, суд обґрунтовано задовольнив вимогу щодо скасування реєстрації спірного автомобіля за ОСОБА_4 , що була проведена 15 жовтня 2015 року. З огляду на це, сторони можуть здійснити всі передбачені діючим законодавством дії щодо державної реєстрації автомобіля за двома співвласниками.
З огляду на те, що договір купівлі-продажу визнано недійсним в Ѕ частині, то свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу лише на одного зі співвласників, а саме на ОСОБА_4 , підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та є необґрунтованими, оскільки по своїй суті зводяться лише до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 2 грудня 2019 року - в частині визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу недійсним - змінити.
Позов в цій частині - задовольнити частково.
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 від 15 жовтня 2015 року - скасувати.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий С.С. Кругова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук
повний текст постанови
складено 27 квітня 2020 року