Справа № 351/1925/19
Провадження № 22-ц/4808/489/20
Головуючий у 1 інстанції Собко В. М.
Суддя-доповідач Фединяк
28 квітня 2020 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.
секретаря Бойчука Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Снятинського районного суду від 29 січня 2020 року, постановлене у складі судді Собко В. М. у м. Снятині,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини.
Позовна заява з врахуванням збільшених позовних вимог мотивовано тим, що сторони з 16 вересня 2017року перебувають у шлюбі, який зареєстровано Снятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №107. Від шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір'ю та перебуває на її повному утриманні. Вона не працює, так як здійснює догляд за малолітньою дитиною, доходів немає. Разом з тим, відповідач у добровільному порядку не надає допомоги на їх утримання та не виконує своїх обов'язків щодо утримання та виховання доньки. Посилаючись на те, що ОСОБА_2 є батьком доньки ОСОБА_3 , просила стягнути із відповідача аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути аліменти і на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною трирічного віку.
Рішенням Снятинського районного суду від 29 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 2000,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1000 грн щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.
Стягнення аліментів розпочато з 23.08.2019 року.
У відповідності зі ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України суд допустив до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1681,60 грн судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про зміну оскаржуваного рішення суду та стягнення аліментів у розмірі 1200 грн щомісячно на утримання доньки та відмову у стягненні аліментів на утримання дружини до досягнення доньки трьохрічного віку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, у нього на утриманні перебувають батьки та він їх матеріально забезпечує. Вказує, що він не працює, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов №501/01-14, складеним 12 грудня 2019 року Вовчківською сільською радою Снятинського району Івано-Франківської області. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину може бути присуджений судом у разі достатнього заробітку платника аліментів. Крім того, обов'язок утримання дитини покладений на обох батьків.
23 березня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що вона ніде не працює, знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною. ОСОБА_2 є батьком їхньої дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він молодий, працездатний чоловік та зобов'язаний утримувати спільну дочку.
03 квітня 2020 року ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі.
Сторони у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилась, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у її відсутності.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення судової повістки не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає із матір'ю та перебуває на повному її утриманні. Позивачка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у зв'язку із чим не працює, отримує державну соціальну допомогу щомісячно у розмірі 860 грн. Зважаючи на стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, який є працездатним, молодим за віком, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки. Проте у добровільному порядку кошти не надає. Тому суд стягнув із відповідача на користь позивачки ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття та аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1000 грн щомісячно до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 16 вересня 2017року перебувають у шлюбі, який зареєстровано Снятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області №107 (а.с.2).
Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_5 ( а.с.8) .
Згідно довідки Довідки №516 від 22.08.2018р, виданої виконавчим комітетом Вовчківської сільської ради Снятинського району неповнолітня ОСОБА_4 перебуває на утриманні матері ОСОБА_1 (а.с.3)
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ч.ч.1,2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлений прожитковий мінімум на одну особу на 2020 рік в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 грн гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривень.
Відповідно до частин другої та третьої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років.
Відповідно до частини четвертої статті 84 СК України право на утримання має дружина, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 84, 182 СК України вірно врахував матеріальний стан відповідача та прийшов правильного висновку, що останній є молодою, працездатною особою і спроможний сплачувати аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та аліменти на користь ОСОБА_1 на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн щомісячно.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо не можливості сплати аліментів у визначеному судом розмірі, у зв'язку з перебуванням на його утриманні його батьків, оскільки останнім не надано доказів необхідності їхнього матеріального утримання та доказів щодо понесених матеріальних витрат на їх утримання.
Крім цього, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 заначає, що працює на різних роботах, має дохід та надає матеріальну допомогу дружині.
Отже, суд першої інстанції, визначаючи підстави для стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини, врахував правила статті 84, 182 СК України, дав правильну оцінку зібраним у справі доказам для визначення належного до сплати розміру аліментів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Снятинського районного суду від 29 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту підписання і у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст складений 28 квітня 2020 року.
Судді: В.Д.Фединяк
І.В.Бойчук
В.А.Девляшевський