Провадження № 11-сс/803/434/20 Справа № 202/1406/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 квітня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних осіб, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосовано до ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, помістивши його до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» до 28 квітня 2020 року.
Рішення суду вмотивоване наступним.
29 лютого 2020 року ОСОБА_7 в порядку ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Слідчий суддя в ухвалі послався на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , суспільну небезпеку інкримінованого останньому кримінально протиправного діяння, яке пов'язане з порушенням правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.
Слідчий суддя також врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого.
Суд послався на існування відповідних ризиків, зазначивши, що є підстави вважати, що перебуваючи на свободі ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років. Знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочини, він може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні шляхом вмовляння або залякування, оскільки підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення базується на їх показаннях.
В апеляційній скарзі:
- адвокат ОСОБА_8 просить вказану ухвалу скасувати та обрати у відношенні ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Апелянт зазначає, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки в місці його постійного проживання. За місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий. Визнає свою провину у повному обсязі та відшкодував матеріальні збитки потерпілій.
На думку адвоката, до підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, для забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також з метою запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думки підозрюваного та його адвоката, які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги адвоката підозрюваного, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040000000214 від 28 лютого 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
28 лютого 2020 року о 18 годині 10 хвилин ОСОБА_7 затримано у порядку ст. 208 КПК України, та наступного дня повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року клопотання слідчого було задоволено та обрано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, до 28 квітня 2020 року.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону ним були дотримані у повному обсязі.
В ході апеляційного перегляду встановлено, що дослідивши матеріали клопотання та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження в межах своєї компетенції, слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
Обґрунтованими є висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років; може незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні шляхом вмовляння або залякування, оскільки підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення базується на їх показаннях.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що зазначені ризики мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, і їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_7 будь-якого іншого запобіжного заходу, крім тримання під вартою, зокрема у вигляді домашнього арешту, на якому наполягали підозрюваний та його захисник, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи сторони захисту про необхідність обрання у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
На переконання колегії судів, ухвалюючи рішення, слідчий суддя з достатньою повнотою врахував всі обставини, які відповідно до ст. ст. 177, 178, 184 КПК України могли вплинути на його висновки.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що у розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Порушень вимог чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді або її зміни, апеляційним переглядом не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження сторони захисту, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали суду, - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 березня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4