Номер провадження: 11-сс/813/604/20
Номер справи місцевого суду: 947/6704/20, 1-кс/947/3667/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21.04.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8 ,
слідчого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160000000149 від 06 березня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.343 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року було відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000149 та майно, яке було вилучено 31 березня 2020 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , повернуто особі, у якої воно було вилучено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою накласти арешт на майно, яке було вилучено 31 березня 2020 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарни обґрунтував тим, що вилучені під час обшуку речі та документи, відповідно до вимог ст.98 КПК України, були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею в ході розгляду клопотання зроблено висновок про необґрунтованість постанови віднесення вилучених в ході обшуку речей та документів до речових доказів. При цьому слідчий суддя не врахував, що строк, протягом якого слідчий може звернутись із клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, відповідно до вимог ч.5 ст.171 КПК України, є обмеженим.
Станом на день винесення відповідної постанови слідчому не могли бути відомі усі обставини кримінального провадження та не був проведений детальний аналіз всіх доказів.
Прокурор вважає, що вилучені під час обушку речі могли бути знаряддям вчинення злочину, зберегти на собі його сліди, або містити інші відомості, які встановлюються під час досудового розслідування, оскільки на телефон потерпілої ОСОБА_11 тривалий час надходили дзвінки та смс-повідомлення образливого змісту з використанням нецензурної лексики, такі, що виходять за межі критики дій працівника правоохоронного органу, з погрозами з різних номерів телефонів та номерів, які реєструвались через мережу Інтернет.
Крім того, в соціальних мережах, на YouTube каналах містяться відео публікації, що за своїм змістом не стосуються професійної діяльності слідчого, і є втручанням в її особисте життя, висловлені в грубій формі, є образливими для потерпілої, такими, що посягають на її честь, гідність і ділову репутацію.
На думку прокурора, вилучені телефони, ноутбук, флеш- накопичувачі, жорсткі диски можуть підтвердити чи спростувати інформацію щодо автора публікацій, та власників відповідних YouTube каналів.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала доводи апеляційної скарги, власника майна ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 , які заперечували проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор зазначила, що на теперішній час частина вилученого майна була оглянута, однак необхідна для слідства інформація виявлена не була, в зв'язку з чим просила накласти арешт виключно на мобільний телефон марки «Meizu» у корпусі сірого кольору у чохлі чорного кольору, жорсткий диск серійний номер: WCAZA1829367, жорсткий диск серійний номер: WMASY6418085, жорсткий диск серійний номер: WCAPW4254988, жорсткий диск серійний номер: WCAWZ2754035, , жорсткий диск марки «HYPER FURY 3D»..
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Положення даної норми КПК України узгоджуються зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Так, ст.98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч.2 зазначеної норми права метою накладення арешту на майно є:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, частиною 3 ст.132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, в тому числі, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На теперішній час слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020160000000149 від 06 березня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.343 КК України.
Досудове розслідування було розпочато на підставі заяви працівника правоохоронного органу - слідчого ОСОБА_11 про те, що на неї у зв'язку з її службовою діяльністю здійснюється неправомірний вплив, з метою перешкоджання виконання службових обов'язків та прийняття незаконних рішень.
В ході досудового розслідування встановлено, що на YouTube каналах « ОСОБА_12 », «Одеський моряк», «2Ivanov» поширено відео публікації щодо слідчої СВ Шевченківського ВП Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , що за своїм змістом не стосуються професійної діяльності слідчого, є втручанням в її особисте життя, висловлені в грубій формі, є образливими для потерпілої, такими, що посягають на честь, гідність і ділову репутацію, містять публікацію номерів мобільного телефону слідчої та заклики до глядачів здійснювати телефонні дзвінки відповідного змісту на зазначені номери телефону. При цьому слідча ОСОБА_11 була службовою особою, та слідчим у кримінальному провадженні, у якому повідомлено про підозру ОСОБА_13 .
Згідно рапорту Одеського управління ДВБ НПУ до вказаного кримінального правопорушення як безпосередній виконавець дій, що містять ознаки впливу на працівника правоохоронного органу, може бути причетний ОСОБА_7 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та який, можливо, є власником сторінки на YouTube каналі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_14 ».
В подальшому 31 березня 2020, на підставі ст.236 КПК України, на виконання ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 26 березня 2020 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_7 , в ході якого були вилучені мобільні телефони та жорсткі диски на які слідчий ОСОБА_9 просила накласти арешт.
З урахуванням встановлених фактичних обставин кримінального провадження апеляційний суду вважає, що вилучені під час огляду мобільний телефон «Meizu» у корпусі сірого кольору у чохлі чорного кольору та п'ять жорстких дисків, на які слідчий ОСОБА_9 просила накласти арешт, відповідають критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки саме за допомогою цих речей могли бути вчиненні протиправні дії у відношенні слідчого ОСОБА_11 , а також вказані речі могли зберегти на собі сліди злочину або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вилучений телефон та жорсткі диски постановою слідчого від 31 березня 2020 року були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, на теперішній час проводиться їх огляд, а мобільний телефон марки «Meizu» був направлений до експертної установи для проведення судової комп'ютерної-технічної експертизи.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси ОСОБА_7 з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування вилученого мобільного телефону та жорстких дисків, чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає.
Проте, слідчий суддя не надав належної оцінки встановленим апеляційним судом обставинам, чим допустив неповноту судового розгляду, що, в свою чергу, призвело до невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження.
Разом з цим, апеляційний суд визнає слушними доводи сторони захисту про те, що слідчий ОСОБА_9 порушила вимоги ч.3 ст.173 КПК України, а саме після постановлення ухвали про відмову в задоволені клопотання про арешт майна, слідчий повинна була негайно повернути тимчасово вилучене майно власнику, що нею зроблено не було.
Проте, апеляційний суд зазначає, що така бездіяльність слідчого не є предметом даного апеляційного розгляду.
В свою чергу ОСОБА_7 має право оскаржити таку бездіяльність слідчого ОСОБА_9 до слідчого судді, в порядку ст.303 КПК України.
Відповідно до пунктів 1,2 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.
Частиною 3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід частково задовольнити апеляційну скаргу прокурора, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно на яке слідчий ОСОБА_9 просила накласти арешт під час апеляційного розгляду.
Керуючись статтями 170-173, 309, 376, 404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_10 - частково задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2020 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020160000000149 та майно, яке було вилучено 31 березня 2020 в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 - повернуто особі, у якої воно було вилучено - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 .
Накласти арешт на майно вилучене 31 березня 2020 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на:
1)мобільний телефон марки «Meizu» у корпусі сірого кольору у чохлі чорного кольору;
2)жорсткий диск серійний номер: WCAZA1829367;
3)жорсткий диск серійний номер: WMASY6418085;
4)жорсткий диск серійний номер: WCAPW4254988;
5)жорсткий диск серійний номер: WCAWZ2754035;
6)жорсткий диск марки «HYPER FURY 3D».
В решті вимог клопотання слідчого відмовити та повернути вилучене майно ОСОБА_7 негайно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3