про відмову у відкритті касаційного провадження
27 квітня 2020 року
м. Київ
справа №620/3949/18
провадження №К/9901/9540/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Желєзного І.В., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 620/3949/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сторона відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
(і) визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, визначених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у зв'язку з не розглядом заяви більше двох місяців;
(іі) визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 16.11.2018 № 115, вираженого у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;
(ііі) зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року;
(іііі) встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Міністерства оборони України подати у місячний термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 позов задоволено частково:
А) Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, встановлених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у зв'язку з не розглядом протягом двох місяців.
Б) Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 16 листопада 2018 року № 115, виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
В) Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Г) У решті позовних вимог відмовлено.
Міністерство оборони України оскаржило це судове рішення в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 відмовлено. Водночас відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 620/3949/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на сторона відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вважаючи вказану ухвалу такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, Міністерство оборони України оскаржило її в касаційному порядку.
Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної суду та аргументам касаційної скарги з погляду їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.
Ухвалюючи оскаржене судове рішення, суд апеляційної інстанції керувався приписами частини другої статті 299 КАС України, якими закріплено обов'язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі тоді, коли апеляційна скарга суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Отже, Верховний Суд вважає, що ключовим правовим питанням, яке мав розв'язати суд апеляційної інстанції під час перевірки обставин, з якими процесуальний закон пов'язує можливість відкриття апеляційного провадження у справі, було те, чи наявні фактичні та юридичні підстави для поновлення Міністерству оборони України строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Аналіз положень частини другої статті 299 КАС України дає підстави для висновку, що використана законодавцем нормативна конструкція «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення» є чіткою та не допускає множинних значень, а тому правила частини другої статті 299 КАС України щодо обов'язкових дій суду у разі встановлення відповідного юридичного факту подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення не передбачають ані обмежень щодо їхнього застосування, ані можливості їхнього розширювального тлумачення.
Верховний Суд підкреслює, що встановлений частиною другою статті 299 КАС України обмежувальний строк тривалістю один рік за своєю правовою природою є преклюзивним (присічним), тобто таким, що не може бути поновлений. Це правило стосується винятково ситуацій подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень та прокурором.
Водночас із зазначеного правила передбачений виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Утім, проаналізувавши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний виняток не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки апеляційну скаргу подав суб'єкт владних повноважень, який 23.01.2019 брав участь у судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції та 07.02.2020 вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 у справі № 620/3949/18.
Беручи до уваги те, що постанова суду першої інстанції була ухвалена 23.01.2019 (повний текст судово рішення був складений 28.01.2019), а апеляційну скаргу скаржник подав тільки 07.02.2020, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив Міністерству оборони України у відкритті апеляційного провадження за поданою ним апеляційною скаргою.
Водночас Верховний Суд наголошує на тому, що положеннями частини другої статті 49 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.
Тому особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, мусить вчиняти усі можливі та належні дії для виконання процесуальних обов'язків на кожній стадії процесу. Зокрема, в контексті обставин цієї справи, така особа має дотримуватися вимог процесуального закону стосовно процедури апеляційного оскарження, і, передовсім, додержуватися процесуальних строків подання апеляційної скарги.
Верховний Суд також підкреслює, що у разі, якщо органи публічної влади не дотримувалися судових процедур, вони не можуть отримувати вигоду від своєї недобропорядної поведінки та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, за ризик будь-якої помилки, зробленої суб'єктами публічної адміністрації, такі суб'єкти мають відповідати самостійно, а помилки, яких вони припустилися, у жодному разі не можуть виправлятися у спосіб порушення прав та охоронюваних законом інтересів зацікавленої особи, особливо якщо в такому разі немає жодного іншого приватного інтересу.
Тому, зважаючи на стандарти принципу «добропорядного публічного урядування», органи публічної влади зобов'язані діяти вчасно, послідовно та в належний спосіб, а держава не може отримувати як вигоду поновлення судом строку на оскарження судових рішень, оскільки неприпустимо виправляти допущені органами державної влади помилки, порушуючи водночас процесуальні права людини, яка діяла під час розгляду справи добросовісно.
Отже, перевіривши фактичну та юридичну обґрунтованість вимог касаційної скарги, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, зробивши висновок про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, яка подана суб'єктом владних повноважень після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, слушно застосував положення частини другої статті 299 КАС України, правильне їхнє застосовування є очевидним, а аргументи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись положеннями статей 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 620/3949/18.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя І.В. Желєзний
Суддя О.П. Стародуб