Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №805/642/17-а
адміністративне провадження №К/9901/45783/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №805/642/17-а
за позовом Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донуглепоставка" про стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017, ухвалену судом у складі судді Козаченка А.В.
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, постановлену судом у складі колегії суддів: головуючого судді: Сівачека І.В, суддів: Міронової Г.М.,Чебанова О.О.
І. РУХ СПРАВИ
1. Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - позивач, Управління) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ "Донуглепоставка", відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №1 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 у розмірі 48 765,58 грн.
Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані посиланням на наявність у відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» по працівникам підприємства за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 у розмірі 48 765,58 грн, яка підтверджується відповідними розрахунками.
2. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
3. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Управління.
4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20.07.2017 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
6. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
7. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України)
8. Протоколом розподілу справи від 23.03.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Анцупова Т.О.- головуючий суддя, судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
9. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11.06.2019 №683/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливило її участь у розгляді даної справи.
10. Протоколом розподілу справи від 11.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г.
11. Ухвалою судді Верховного Суду від 12.06.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Донуглепоставка" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код: 34500531, місцезнаходження: 85300, Донецька область, місто Красноармійськ, вулиця Соціалістична, будинок 20, про що свідчить копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 01.10.2014 серія АД№081947.
З витягу з картки особового рахунку відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за період з 01.11.2016 по 31.12.2016 видно, що станом на 01.11.2016 за відповідачем обліковувалась заборгованість у розмірі 222 206,43 грн, яка календарно виникла раніше, що не заперечується відповідачем.
У зв'язку з наявністю заборгованості з боку відповідача, суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за Списком №1 обліковувались позивачем в календарній черговості згідно з строками настання сплати такого боргу.
Відповідачу направлені та вручені 18.11.2016 повідомлення про розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зокрема: від 14.12.2016 №34298/05/25 за грудень 2016 на загальну суму 58 062,81 грн.
При цьому, зважаючи на часткове погашення з боку відповідача наявної заборгованості, згідно з платіжним дорученням від 03.03.2017 про перерахування відповідачем грошових коштів у сумі 19 000, 00 грн, позивач зарахував у якості сплати заборгованості за грудень 2016 року 9 297,23 грн та зазначив, що залишок заборгованості за грудень 2016 року на час розгляду справи судом становить 48 765,58 грн.
Відтак, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість відповідача перед Управлінням за період з 01.12.2016 по 31.12.2016, яку позивач просить стягнути, складала 48 765,58 грн.
Разом з тим, відповідно до платіжних доручень від 30.12.2016 №803 та від 25.01.2017 №21, відповідачем сплачено позивачу 30 062,81 грн та 23 920,00 грн за грудень 2016 року із призначенням платежу - перерахування відшкодування витрат на доставку пенсій за Списком №1 за грудень 2016 року.
Даний позов заявлений у зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за грудень 2016 року.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 у сумі 48 765,58 грн, оскільки відповідачем сплачені витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за грудень 2016 року у повному обсязі. Крім того, суди виходили з того, що право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників податків у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється у порядку черговості настання строків сплати відповідних сум платежів. Тому, облік нарахованих до сплати сум платежів, а також сплата таких платежів провадиться органами Пенсійного фонду України в автоматичному режимі за допомогою карток особового рахунку платника. При цьому, в картках особового рахунку платників відомості щодо сплат сум заборгованості обліковуються в календарній черговості згідно із строками настання сплати такого боргу. А тому, сплачені відповідачем грошові кошти у грудні 2016 року повинні обліковуватись у якості сплати заборгованості, яка календарно виникла раніше.
Крім того, скаржник вказав на помилковість застосування, судами попередніх інстанцій, до спірних правовідносин практики Верховного Суду України, зокрема висновків, викладених у постанові від 02.06.2015 у справі №21-166а15 щодо наявності у пенсійного органу права спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій, оскільки Верховний Суд України розглядаючи питання стягнення фактичних витрат не аналізував положення Порядку №21-2.
15. Відповідач надіслав на адресу суду заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін з посиланням на її необґрунтованість, зважаючи на те, що спірна сума за грудень 2016 року у розмірі 48 765, 58 грн сплачена ним відповідно до платіжних доручень від 30.12.2016 №803 та від 25.01.2017 №21.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
17. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.
18. За змістом статей 1 та 2 Закону України від 26.06.1997 №400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №400/97-ВР) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
19. Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
20. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 (далі - Інструкція №21-1).
21. Згідно з пунктом 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.7 Інструкції.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідний розрахунок за спірний період направлявся відповідачу, що не заперечується сторонами.
22. Згідно з пунктом 6.7 Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
23. Судами встановлено, що відповідачем відшкодовано фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за грудень 2016 року у загальному розмірі 53 982,81 грн, відповідно до платіжних доручень від 30.12.2016 №803 у розмірі 30 062,81 грн та від 25.01.2017 №21 у розмірі 23 920,00 грн, а тому, перенаправлення сплачених коштів на погашення наявної у позивача заборгованості за інший період, суперечить вимогам законодавства.
24. Пунктом 5.4 Порядку №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 №988/18283, передбачено, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.
24. При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано застосували до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02.06.2015 у справі №21-166а15, згідно з якими право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.
25. Отже, право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню ПФУ лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.
26. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій відносно того, що незалежно від наявності у відповідача заборгованості за минулі періоди, у позивача відсутні підстави для стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за період з 01.12.2016 по 31.12.2016 у сумі 48 765, 58 грн, оскільки відповідачем сплачені витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 за грудень 2016 року у повному обсязі.
27. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційні скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами попередніх інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційні скарзі не зазначено.
28. Як зазначено у частині четвертій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
29. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами першої та апеляційної інстанцій оспорюваних судових рішень і погоджується з їх висновками у справі.
30. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі 805/642/17-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
А.Ю. Бучик
Т.Г. Стрелець,
Судді Верховного Суду