Іменем України
28 квітня 2020 року
Київ
справа №140/1189/19
адміністративне провадження №К/9901/9297/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження справу №140/1189/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Сидун Олену Степанівну до Управління культури, релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішень та розпорядження в частині,, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 (головуючий - суддя Каленюк Ж.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 (колегія у складі головуючого судді Хобор Р.Б., суддів: Кухтея Р.В., Попка Я.С.), -
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі також- позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління культури, релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (далі також - відповідач-1, Управління культури), Волинської обласної державної адміністрації (далі також- відповідач-2, Облдержадміністрація), в якому просив визнати протиправними та скасувати:
- рішення Управління культури, релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації № 11811070004000829 від 26 березня 2019 року «Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах»;
- розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 26 березня 2019 року № 160 «Про реєстрацію статуту релігійних громад у новій редакції»;
- рішення Управління культури, релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації № 11811050003000829 від 26 березня 2019 року про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна повного найменування, зміна місцезнаходження, зміна органу управління»).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у цій справі з мотивів непідсудності справи адміністративному суду.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.12.2019 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року про відмову у відкритті провадження в справі № 140/1189/19 змінив в частині мотивів відмови у відкритті провадження у справі.
Апеляційний суд змінюючи ухвалу суду першої інстанції, погодився з висновками про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, але вказав на помилковість висновків суду про підсудність цього спору господарським судам.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 березня 2020 року ОСОБА_1 через представника звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
У скарзі йдеться про те, що членами Релігійної організації не проводились загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори Релігійної організації щодо прийняття рішень про внесення змін до Статуту Релігійної організації, та відповідні рішення - не приймалися, тому розпорядження, яким і було зареєстровано Статут релігійної громади в новій редакції, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині державної реєстрації змін до Статуту. Спірним розпорядженням зареєстровано Статут Релігійної організації з іншою юридичною назвою, тобто, фактично у протиправний спосіб було змінено найменування позивача.
Отже, предметом спору є саме порушення відповідачем положень чинного законодавства України, яким регулюється внесення змін і доповнень до статутних документів юридичної особи - Релігійної організації.
Такі обставини, як зазначає скаржник, належать до сфери публічно-правових відносин, оскільки випливають зі змісту повноважень суб'єкта владних повноважень, прийнятих з порушенням чинного законодавства України.
Йдеться у скарзі й про те, що фактичною підставою звернення до суду стали не порушення прав та інтересів учасників релігійної громади, а дії суб'єкта владних повноважень - відповідача, що полягають у державній реєстрації змін до статуту, чим фактично ліквідовано юридичну особу.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
27 квітня 2019 року Верховний Суд призначив справу до розгляду у порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
24 грудня 1991 року проведено державну реєстрацію релігійної організації «Свято-Троїцька релігійна громада Української Православної Церкви м. Берестечко Горохівського району Волинської області» із місцезнаходженням по вулиці Богдана Хмельницького, 5 в місті Берестечко Горохівського району Волинської області . Керівником цієї релігійної організації є позивач, ОСОБА_1
26 березня 2019 року, на підставі розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації № 160 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції», внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах в частині зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів (реєстраційна дія №11811070004000829). Керівником вказаної релігійної організації з 08 лютого 2019 року є Качмар Микола Богданович .
На підставі підпункту 6 пункту 1 розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 26 березня 2019 року № 160 «Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції», управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації 26 березня 2019 року провело державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, в частині зміни повного найменування релігійної організації (реєстраційна дія № 11811050003000829), а саме перейменовано «Свято-Троїцька релігійна громада Української Православної Церкви м. Берестечко Горохівського району Волинської області» на «Релігійна громада Свято-Троїцького собору Православної Церкви України міста Берестечко Горохівського району Волинської області».
Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Як встановлено судами, позивач оспорює рішення Управління культури «Про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», розпорядження Облдержадміністрації «Про реєстрацію статуту релігійних громад у новій редакції» та рішення Управління культури про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи (зміна повного найменування, зміна місцезнаходження, зміна органу управління».
Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації врегульовано Законом України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон № 987-ХІІ).
За змістом статті 7 Закону № 987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов'язковим (стаття 8 Закону № 987-ХІІ).
За правилами, встановленими статтею 12 Закону № 987-ХІІ, відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону. Частина перша статті 14 Закону № 987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України (частина двадцять перша статті 14, частина друга статті 15 Закону № 987-ХІІ).
Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв'язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.
Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації.
За змістом позовної заяви, видно, що позов у цій справі подано на захист релігійних прав позивача як учасника релігійної громади.
За певним чином подібних правовідносин Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 зазначила, що, оскільки, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, стосуються питань участі позивача у створенні та діяльності релігійної громади, Велика Палата Верховного Суду вважає, що такі правовідносини є тісно пов'язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин, також слід визначати відповідно до частини двадцять першої статті 14, частини другої статті 15 Закону № 987-ХІІ.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а суд апеляційної інстанції правильно виправив помилку суду першої інстанції, вказавши, що цей спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Сидун Олену Степанівну залишити без задоволення, а ухвалу ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді: С.Г. Стеценко
Т.Г. Стрелець