Дата документу 21.04.2020
Справа № 334/1073/20
Провадження № 1-кп/334/689/20
21 квітня 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, який має середню освіту, працюючого заступником директора ТОВ «Бліц», офіційно одруженого, має трьох неповнолітніх дітей, раніше не засудженого, який мешкає: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засудженого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
30.01.2020 року, приблизно о 08 годині 30 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Хюндай Соната» реєстраційний номер НОМЕР_1 . здійснював рух по проїзній частині вул. Щасливої з боку вул. Дніпровське шосе в напрямку вул. Рельєфної в м. Запоріжжі.
У цей же час, безпосередньо перед нерегульованим пішохідним переходом, позначеним відповідними дорожніми знаками та дорожньою розміткою, що розташований в районі будинку № 2, лівими колесами в межах попутної для водія ОСОБА_4 смуги, а правими на правому тротуарі було запаркована невстановлений легковий автомобіль.
В цей же час, пішохід ОСОБА_6 почала здійснювати перетин проїзної частини вул. Щасливої по вказаному вище нерегульованому пішохідному переході, рухаючись з права - наліво за ходом руху автомобілю під керуванням водія ОСОБА_4 , вийшовши на пішохідний перехід із-за передньої частини запаркованого перед переходом невстановленого автомобілю.
При наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, по якому проїзну частину перетинала пішохід ОСОБА_6 , водій ОСОБА_4 , маючи об'єктивну спроможність виявити зазначений пішохідний перехід та пішохода ОСОБА_6 , діючи в порушення вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, де сказано: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», своєчасних заходів до зменшення швидкості руху керованого ним автомобілю не застосував, дорогу пішоходу не надав, в результаті чого допустив наїзд передньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_6 .
Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 8 від 22.02.2020 року, отримала тілесні ушкодження, що спричинили її смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 в лікарні, у вигляді: В області голови - садно на передній поверхні чола; синців на повіках очей; крововиливів у м'які покрови голови на рівні потиличного горбу; крововиливів під м'які оболонки головного мозку на рівні полюсу потиличної долі, полюсів лобних та скроневих долів з вогнищами забою мозку за типом проти удару. В області верхніх кінцівок - синця на тильній поверхні лівої кисті; синця на рівні правого ліктьового відростка. В області нижніх кінцівок - синця на зовнішній поверхні лівого стегна; синця на задньо-внутрішній поверхні правої гомілки; масивного циркулярного синця на рівні лівої гомілки; закритих уламкових переломів кісток лівої гомілки. В області тулуба - крововиливів у м'які тканини між лопаткової області.
Порушення водієм ОСОБА_4 , згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертним напрямом дослідження обставин і механізму дорожньо - транспортної пригоди № 9-113 від 12.02.2020 року, вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками. Водій ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода шляхом виконання ним вимог зазначеного вище пункту Правил дорожнього руху України.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 , вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2ст.286КК України визнав повністю, згоден з обсягом і кваліфікацією вчиненого правопорушення, щиросердно розкаявся у вчиненому та додатково повідомив суду, що він відшкодував потерпілій витрати на поховання та в подальшому буде нести витрати, пов'язані з відшкодуванням шкоди.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 просила суд суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_4 .. Вона підтвердила, що їй було відшкодовано витрати на поховання, а в подальшому вони домовилися про встановлення пам'ятнику її загиблої тітки ОСОБА_6 .
Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачена не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом з'ясовано, що обвинувачена вірно розуміє зміст обставин справи, та у суду відсутні сумніви в добровільності їх позиції, тобто визнання обвинуваченою вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюють ся.
А тому, крім допиту обвинуваченого, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючи його данні, процесуальних витрат та речових доказів.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченому ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої, тобто скоєння кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч. 1 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням.
Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст. 374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року.
Суд, при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також усі обставини справи, ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, характеристику особи обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколого не перебуває, вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, відшкодував шкоду завдану злочином та думку потерпілої, яка не наполягала на суворому покаранні обвинуваченому.
Відповідно до копії посвідчення водія ОСОБА_4 має право на керування транспортними засобами категорії В.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
З урахуванням вказаних вимог закону, практики ЄСПЛ, а також обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема: повного визнання обвинуваченим ОСОБА_7 своєї провини, щиросердного розкаяння у скоєному, активного сприяння у розкритті злочину, добровільного відшкодування шкоди, враховуючи особу винного: позитивну характеристику за місцем проживання та місця роботи, враховуючи поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, враховуючи думку потерпілої, яка не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого, суд вважає за можливе, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ст.286ч.2КК України у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавленням права керувати транспортними засобами, із звільненням його від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ч.ч. 1, 2 ст. 76 КК України обов'язки, буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, гуманності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особи засудженої в наслідок його м'якості.
Цивільний позов не заявлявся.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого до набрання чинності законної сили - залишити домашній арешт.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положеньст.100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експертів, які документально підтверджені підлягають до стягнення з обвинуваченого на користь держави відповідно до ч. 2 ст.124, ч. 1 ст.126 КПК України.
Керуючись ст. ст.2,7,368,370,374,376 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 286 КК Українита призначити покарання, у виді позбавлення волі на строк три (три) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до вступу вироку в законну силу залишити домашній арешт.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні витрати в сумі 1884,12 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № 9-113.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 процесуальні витрати в сумі 1570,10 грн. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю транспортно-трасологічного дослідження № 9-105.
Речові докази по кримінальному провадженню:
- автомобіль «Хюндай Соната» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 згідно розписки - залишити ОСОБА_4 .
Скасувати арешт на автомобіль «Хюндай Соната» реєстраційний номер НОМЕР_1 який був накладений ухвалою Ленінського районного суду м.Запоріжжя за клопотанням слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області у кримінальному провадженню № 12020080050000376 від 30.01.2020 року.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Запоріжжя області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Засудженій та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1