Справа № 333/1924/20
Провадження № 2-з/333/27/20
23 квітня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Михайлової А.В., розглянувши заяву представника скаржника - адвоката Штабовенка Д.В. про забезпечення скарги по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, на на дії якої подається скарга: державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дідичук Я.В., заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на дії державного виконавця щодо прийняття оцінки нерухомого майна,
21.04.2020 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_2 в особі представника скаржника - адвоката Штабовенка Д.В., особа, на дії якої подається скарга: державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дідичук Я.В., заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на дії державного виконавця щодо прийняття оцінки нерухомого майна.
Одночасно з поданням до суду вищезазначеної скарги, скаржник звернувся до суду з заявою про забезпечення скарги, в якій просить суд зупинити реалізацію арештованого майна, а саме 1/5 частки 3-х кімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у приватній спільній сумісній власності фізичної особи - ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 53206204 на електронних торгах «Сетам» на час розгляду скарги.
На обґрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_2 подано скаргу на дії державного виконавця щодо прийняття результатів звіту №202/19 визначення ринкової вартості нерухомого майна - 1/5 частки 3-х кімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а на підставі зазначеного звіту на електронних торгах «Сетам» здійснюється реалізація вищевказаного майна, то існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення скарги щодо зупинення реалізації арештованого майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав скаржника. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи буде реалізована на електронних торгах «Сетам» належна скаржнику 1/5 частки 3-х кімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , то скаржник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за її скаргою, без нових звернень до суду, що звісно істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення її порушених прав або інтересів.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Частиною 9 ст.10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи, що Законом не передбачений порядок забезпечення скарги, тому суд керуючись ч. 9 ст. 10 ЦПК України, застосовує правила ст.ст.149-153 ЦПК України під час розгляду вказаної скарги.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 2, 5, 6 ч. 1ст. 150 ЦПК України засобами забезпечення позову є: заборона вчиняти певні дії; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 6 від 07.20.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (пункт 4 частини першої статті 37 Закону «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення.
Тобто з викладеного слідує, що суд може зупинити реалізацію арештованого майна лише у випадку, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, а також може зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, однак в даному випадку такий позов до суду не подавався, і сам виконавчий документ не оскаржується.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дідичук Я.В.щодо прийняття оцінки нерухомого майна, а саме 1/5 частки 3-х кімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та передачі її на реалізацію через ДП «СЕТАМ», оскарження самої оцінки майна, а також вимога про зупинення реалізації вищевказаного майна.
В абзаці 2 ч. 5 ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що оскарження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
А в ч. 5 ст.57 вказаного Закону визначено застереження до загального правила щодо того, що оскарження у судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію. Разом з тим, дана норма не містить вказівки на те, що у разі оскарження результатів оцінки суд має зупинити передачу майна на реалізацію.
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання відноситься виключно до компетенції державного виконавця.
Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного виконавця у порядку ст. 447 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів «забезпечення скарги» шляхом зупинення реалізації майна, адже за приписами вищевказаних норм матеріального та процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.
Крім того, в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено про недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
В даному випадку той вид забезпечення позову, який просить вжити скаржник, а саме зупинення реалізації арештованого майна 1/5 частки 3-х кімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у приватній спільній сумісній власності фізичної особи - ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 53206204 на електронних торгах «Сетам», зумовить зупинення виконання рішення суду.
А тому враховуючи вищевикладене, з урахуванням викладених в заяві про забезпечення скарги обґрунтувань для її забезпечення, а також виходячи із принципів співрозмірності та доцільності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника скаржника - адвоката Штабовенка Д.В. про забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації арештованого майна.
Керуючись ст.ст.18,149-150,353 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
У задоволенні заяви представника скаржника - адвоката Штабовенка Д.В. про забезпечення скарги по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, на на дії якої подається скарга: державний виконавець Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дідичук Я.В., заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на дії державного виконавця щодо прийняття оцінки нерухомого майна- відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому текст ухвали не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Михайлова