Заводський районний суд м. Запоріжжя
69106 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65
Справа № 332/592/20
Провадження №: 2/332/672/20
24 квітня 2020 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Шалпегіної О.Л.,
за участі секретаря судового засідання Безбородько І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені суду у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту.
Зі змісту позовної заяви випливає, що позивачу на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . В січні 2020 року позивач звернувся до нотаріальної контори з метою розпорядитися вказаною квартирою. Однак, при вчиненні нотаріальних дій було встановлено заборону відчуження вказаної квартири у зв'язку з арештом, накладеним постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції АА 787841 від 25.09.2009. З наданої Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформації випливає, що станом на 20.02.2020 жодна фізична або юридична особа не зверталась до державної виконавчої служби з питань примусового виконання виконавчого документа відносно боржника ОСОБА_1 . На теперішній час відповідач позбавлений можливості самостійно зняти арешт з нерухомого майна, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені через сплив строку їх зберігання.
Враховуючи викладене, позивач просив суд постановити рішення, яким зняти арешт з квартири за адресою: АДРЕСА_1 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відповідні відомості про накладення арешту.
Від позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надійшла заява про проведення судового засідання без його участі через похилий вік та стан здоров'я (а.с. 16).
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, до судового засідання не направив свого представника. До суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечують (а.с. 29).
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Вимогами ст. 41 Конституції України гарантоване право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу Європейської конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Під час розгляду справи встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 09.06.2006 та договору дарування частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 10.10.2008 за реєстровим № 3116 (а.с. 9-13).
Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку 17.07.2006 та 16.10.2008 відповідно (а.с. 10, 13).
З інформаційної довідки з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого випливає, що належне позивачу нерухоме майно має обтяження у виді арешту, накладеного постановою Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції АА 787841 від 25.09.2009 (а.с. 7-8).
Вимогами ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції на час винесення постанови про накладення арешту на майно) було передбачено право державного виконавця накласти арешт на майно боржника: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Боржником у виконавчому проваджені відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 вказаного вище Закону № 606-XIV у відповідній редакції, є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Однак, під час розгляду справи встановлено та підтверджується відповіддю начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.02.2020 № 9454 перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що станом на 20.02.2020 жодна фізична або юридична особа не зверталась до державної виконавчої служби з питань примусового виконання виконавчого документа відносно боржника ОСОБА_1 (а.с. 15).
Крім того, позивача було повідомлено, що відповідно до положень ч. 1, 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 1829/5 від 07.06.2017, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік (а.с.15).
Інформація про ухвалені стосовно позивача судові рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень також відсутня (а.с. 36).
За таких обставин, судом достовірно встановлено, що відомості про накладення арешту на квартиру, належну позивачеві за адресою: АДРЕСА_1 , були внесені помилково без наявності відкритого виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 - як боржника.
Крім того, на теперішній час позивач позбавлений можливості позасудового вирішення вказаного спору, тому його права підлягають захисту.
Враховуючи викладене, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 , який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 9090601, який було накладено на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АА 787841 від 25.09.2009 заступника начальника Заводського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження від 25.09.2009 за № 9090601 про арешт квартири АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкам апеляційного перегляду.
Суддя О.Л. Шалпегіна