Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 321
Іменем України
15.06.2007
Справа №2-27/14201-2006А
За позовом - ВАТ “Сімферопольський консервний завод ім. 1 Травня», м. Сімферополь. вул. Севастопольська, 62.
До відповідача - Державна податкова інспекція в м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул. Мате Залкі, 1/9.
Про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень.
Суддя Н.В. Воронцова.
При секретарі Топоріщевої Т. П.
представники:
Від позивача - Давидов, дор. у справі.
Від відповідача - Шиленко, дор. у справі.
Сутність спору:
Позивач звернувся до Господарського суду з позовною заявою до відповідача про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень відповідача №0042011502/0 від 09.11.2005 р. на суму 28954,68 грн., №0042011502/1 від 19.01.2006 р. на суму 14477,34 грн., №0035281503/0 від 29.06.2005 р. на суму 18469,96 грн., №0040831503/0 від 09.09.2005 р. на суму 15289,95 грн., №004201502/2 від 04.04.2006 р. на суму 12997,92 грн.
Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач по справі не мав права самостійно, без узгодження з позивачем визначати призначення платежів і зараховувати платежі, спрямовані на погашення заборгованості по податку на землю, поточних забовязань по податку на землю, на погашення штрафних санкцій ( пені, штрафів ). Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто, має право за своїм розсудом вододіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі, і визначати призначення платежів. На підставі викладеного, просить позов задовольнити.
Позивач заявою від 20.10.2006 р. повідомив про те, що постановою ГС АР Крим, що вступила в закону силу, по справі №2-27/5600 - 2006А зазначені податкові повідомлення - рішення були визнані нечинними і встановлений факт відсутності порушення підприємством податкового законодавства в частині своєчасності розрахунків з бюджетом по земельному податку за період з 01.01.2002 р. по 11.02.2005 р., що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАСУ в повторному доведенні не потребує. Таким чином, позивач вказав, що податкові повідомлення - рішення №0042011502/0 від 09.11.2005 р. на суму 28954,68 грн., №004201502/2 від 04.04.2006 р. на суму 12997,92 грн. вважаються відкликаними відповідачем та не є предметом оскарження.
В зв'язку з викладеним позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати нечинними податкові повідомлення - рішення №0042011502/1 від 19.01.2006 р. на суму 14477,34 грн., №0035281503/0 від 29.06.2005 р. на суму 18469,96 грн., №0040831503/0 від 09.09.2005 р. на суму 15289,95 грн., №0042011502/3 від 03.08.2006 р. на суму 12997,92 грн.
Суд прийняв до уваги уточнення позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та клопотання позивача, суд дійшов висновку про те, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідно надіслати матеріали справи до ТОВ “Кримське експертне бюро» для проведення судово - бухгалтерської експертизи.
В зв'язку з вказаним суд ухвалою від 23.10.2006 р. провадження по справі зупинив та направив справу до експертної установи.
17.04.2007 р. від експертної установи матеріали справи було повернені до суду з висновком №129/06 судово - бухгалтерської експертизи від 16.04.2007 р.
В зв'язку з вказаним, суд ухвалою від 23.04.2007 р. провадження по справі поновив.
Відповідач у письмових запереченнях по справі повідомив про те, що погашення податкового боргу в картці ліцьового рахунку платника здійснюється відповідно до п.п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, а також Інструкцією “Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за здійсненням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом ДПА України №276 від 18.07.2005 р.. зареєстрований в Міністерстві юстиції України №843/11123 від 02.08.2005 р. Операції здійснюються в картках ліцьових рахунків в хронологічному порядку. Облік надходжень платежів в картках ліцьових рахунків ведеться в порядку календарної черговості настання граничних термінів сплати узгоджених податкових забовязань.
Відповідач у запереченнях на висновки експертизи повідомив про те, що висновки експертизи суперечать вимогам чинного законодавства України і не повинні прийматися судом до уваги.
Позивач заявою від 11.06.2007 р. уточнив позовні вимоги та просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення №0042011502/1 від 19.01.2006 р. на суму 14477,34 грн., №0035281503/0 від 29.06.2005 р. на суму 18469,96 грн., №0040831503/0 від 09.09.2005 р. на суму 15289,95 грн., №004201502/2 від 04.04.2006 р. на суму 12997,92 грн. та №00421502/3 від 03.08.2006 р. на суму 12997,92 грн. та №0042011502/0 від 09.11.2005 р. на суму 14477,34 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ДПІ в м. Сімферополь було проведено невиїзні перевірки з питання своєчасності сплати позивачем до бюджету земельного податку за такі періоди: з 01.07.2003 р. по 01.06.2005 р.; 01.03.2004 р. по 01.09.2005 р.; 01.10.2004 р. по 04.11.2005 р.
По результатам перевірок було складено наступні акти - №943/15-3 від 24.06.2005 р.; №1311/15-3 від 06.09.2005 р. і №322/15-2/05528579/90953 від 04.11.2005 р.
Перевіркою було встановлено, що платником порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р.
Відповідно до п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р. у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.
На підставі акту перевірки №943/15-3 від 24.06.2005 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0035281503/0 від 29.06.2005 р. на суму 18469,96 грн., на підставі п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р. ( у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 37028,86 грн. )
На підставі акту перевірки №1311/15-3 від 06.09.2005 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0040831503/0 від 09.09.2005 р. на суму 15289,95 грн., на підставі п. п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р. ( у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 30579,90 грн. )
На підставі акту перевірки №322/15-2/05528579/90953 від 04.11.2005 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення №0042011502/0 від 09.11.2005 р. на суму 14477,34 грн., на підставі п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р. ( у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 28954,68 грн. ).
23.11.2005 р. позивач звернувся зі скаргою до ДПІ в м. Сімферополь на податкове повідомлення - рішення №0042011502/0 від 09.11.2005 р.
По результатам розгляду вказаної скарги, ДПІ в м. Сімферополь було винесено рішення по результатам розгляду скарги №794/10/25-0 від 18.01.2006 р., відповідно до якого спірне податкове повідомлення - рішення було залишено без змін та прийняте податкове повідомлення - рішення № 0042011502/1 від 19.01.2006 р. на суму 14477,34 грн.
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся 31.01.2006 р. з повторною скаргою до Державної податкової адміністрації в АР Крим.
По результатам розгляду повторної скарги, було винесено рішення №2428/7/25-007 від 29.03.2006 р. відповідно до якого ДПА в АР Крим відмінила податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополь №0042011502/0 від 09.11.2005 р. в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату розстроченого податкового боргу по податку на землю у розмірі 1479,42 грн. і рішення ДПІ в м. Сімферополь №794/10/25-0 від 18.01.2006 р., прийняте по результатам розгляду первинної скарги позивача у вказаній частині.
Також по результатам розгляду повторної скарги було винесено податкове повідомлення - рішення №0042011502/2 від 04.04.2006 р., відповідно до якого у відношенні позивача було застосовано штрафна санкція у розмірі 12997,92 грн., на підставі п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і деравжними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р. ( у розмірі 50% від суми податкового боргу у розмірі 25995,84 грн. ).
Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА України.
Рішенням ДПА України від 07.06.2006 р. №6283/6/25 - 0215 про результати розгляду повторної скарги було залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополь від 09.11.2005 р. №0042011502/0 з урахуванням рішення ДПА в АР Крим від 29.03.2006 р. №697/10/25 - 007, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги, а скаргу без задоволення.
Також по результатам розгляду вказаної скарги було винесено податкове повідомлення - рішення №00421502/3 від 03.08.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 12997,92 грн.
За такими обставинами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р. і відповідно до Податкового роз'яснення щодо черговості погашення і окремих питань стягнення сум податкового боргу», затвердженого Наказом ДПА України від 13.11.2002 р. №540, кошти, які надійшли в рахунок погашення забовязань по податках і зборам ( обовязковим платежам ), прямують на погашення податкових забовязань з того ж самого платежу в порядку календарної черговості граничних термінів їх сплати. Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків і торкається як самостійно розрахованих платниками податків податкових забовязань, так і податкових забовязань, розрахованих контролюючими органами.
Відповідно до розрахунків земельного податку суми плати за землю за період з 2003 р. по 2005 р. склали: за 2003 р. - 41382,00 грн. з щомісячною сплатою у розмірі 3449,00 грн.; за 2004 р. - 45661,30 грн. з щомісячною сплатою у розмірі 3805,11 грн. ; за 2005 р. щомісячна сплата склала 3927,72 грн.
Крім того, позивач мав розстрочений борг по податку на землю по договору №74 від 16.07.2001 р. з поквартальною сплатою у розмірі 2958, 80 грн.
Позивачем було надано платіжні документи про сплату поточних податкових забовязань, однак, не зважаючи на визначене позивачем призначення вказаних платежів, вказані суми були зараховані в рахунок сплати податкових забовязань, що виникли у попередніх податкових періодах.
Таким чином, відповідач, вважав, що погоджені суми по розрахунку, що підлягають сплаті, були погашені фактично з затримкою.
З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем по справі порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р. застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового забовязання протягом граничних строків, визначених Законом.
Суд не може погодитися з позицією відповідача по справі з наступних підстав.
Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України «Про платіжні системи і переклад грошей в Україні» №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.
Відповідно до ст.. 41 Конституції України передбачено, що кожен направо володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. ( ст.. 22 ) Конституція України має вищу юридичну силу ( ст.. 8 ).
Згідно до ст.. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністра-тивне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Ст.. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається. Що будь - які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.
Ст.. 8 Закону України “Про власність» встановлено, що цим законом встановлюються основні положення про власність в Україні. У ч. 2 цього Закону передбачено, що: 1 ) право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння. Користування і розпорядження майном; 2. ) право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.;
3. ) кожен громадянин в Україні має право володіти. Користуватися і розпоряджатися майном особисто або спільно з іншими. Ст.. 3 вказаного Закону передбачено. що суб'єктами права власності в Україні визначаються: народ України, громадяни, юридичні особи і держава. У відповідності зі ст.. 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.
П. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.
Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти. Користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.
У відповідності до ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи забовязані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби забовязані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств. Установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.. 11 Законом України “Про державну податкову службу в Україні» не має права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначити призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Відповідач повинен був в межах строку, вказаного в ст.. 15 Закону України “Про порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181 від 21.12.00 р., стягнути наявну заборгованість в судовому порядку, а не направляти поточні платежі позивача в рахунок погашення недоїмки, тим самим штучно створюючи новий податковий борг.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ДПІ в м. Сімферополь діяла із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні», оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначити призначення платежу та перерахувати платежі за поточними забовязаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування п. 17.1. 7 ст. 7 Закону України “По порядок погашення забовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» від 21.12.00 р. №2181 є неправомірним.
Однак відповідно до п. 6.1.7 Інструкції “Про порядок застосування та стягнення сум штрафних ( фінансових ) санкцій органами державної податкової служби» визначає, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових забовязань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. №253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р. за № 567/5758 ( зі змінами і доповненнями ).
З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового забовязання ( форма “Ш» ) витікає те, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки. Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.
Вказану позицію підтримано також у Постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.04.2006 р. по справі №2-27/4953 - 2006А.
До того ж, акти перевірки №1311/15-3 від 06.09.2005 р. і №322/15-2/05528579/90953 від 04.11.2005 р. охоплювали податкові періоди, які вже були перевірені попередніми перевірками.
Однак позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення - рішення №0042011502/1 від 19.01.2006 р. та №0042011502/0 від 09.11.2005 р. на суму штрафних санкцій у розмірі 14477,34 грн. суд задовольняє частково, оскільки ДПА в АР Крим відмінила податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополь №0042011502/0 від 09.11.2005 р. в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату розстроченого податкового боргу по податку на землю у розмірі 1479,42 грн. і рішення ДПІ в м. Сімферополь №794/10/25-0 від 18.01.2006 р., прийняте по результатам розгляду первинної скарги позивача у вказаній частині та винесла податкове повідомлення - рішення №0042011502/2 від 04.04.2006 р., відповідно до якого у відношенні позивача було застосовано штрафна санкція у розмірі 12997,92 грн.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що при розгляді справ про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади , який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії
При таких обставинах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Вступна і резолютивна частини постанови підписано і проголошено 15.06.2007 р.
Постанову у повному обсязі складено 22.06.2007 р.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 - 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Сімферополь №0042011502/1 від 19.01.2006 р. на суму 12997,92 грн., №0035281503/0 від 29.06.2005 р. на суму 18469,96 грн., №0040831503/0 від 09.09.2005 р. на суму 15289,95 грн., №004201502/2 від 04.04.2006 р. на суму 12997,92 грн., №00421502/3 від 03.08.2006 р. на суму 12997,92 грн. та №0042011502/0 від 09.11.2005 р. на суму 12997,92 грн.
3.Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 в банку отримувача: Управління Державного казначейства України в АР Крим, отримувач: держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854 ) на користь відкритого акціонерного товариства “Сімферопольський консервній завод ім. 1 травня», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 62, ( р/р 26001258877051 в КРУ КБ “Приватбанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 05528579 ) 3, 40 гривень держмита.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну постанову направити сторонам рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.